Дивіденди, дивіденди… Мабуть, перше, про що слід пам’ятати при нарахуванні/виплаті дивідендів, — це дивідендний авансовий внесок з податку на прибуток (ПНП).
Податківці вкотре підтверджують свою позицію: юридичні особи — єдиноподатники групи 4 також зобов’язані сплачувати дивідендний аванс (за винятком виплати дивідендів фізичним особам). Хоча вони й не є платниками ПНП.
Зачіпку контролери знайшли у п.п. 57.11.2 ПКУ, де передбачено: якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником ПНП.
Зазначений авансовий внесок уноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Біда біду тягне… Єдиноподатники нараховують дивідендний аванс на всю суму дивідендів (не можуть її зменшити на суму погашеного зобов’язання з ПНП).
Крім того, єдиноподатники не можуть суми нарахованого податкового зобов’язання з ЄП зменшити на суму дивідендного авансового внеску з ПНП.
Тому єдиноподатникам виплата дивідендів засновникам-юрособам коштує дуже дорого. Уникнути цієї «кармічної» несправедливості навряд чи вдасться.
Нагадаємо, такої проблеми немає, якщо ваші засновники є фізособами. Ціна питання — ПДФО та ВЗ, причому справляються вони із суми дивідендів і утримуються з самого одержувача доходу.
Детальний матеріал про сплату дивідендів, а також їх оподаткування ви знайдете на с. 24 номера.
