Товарний знак — це позначення, за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Це можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, образотворчі елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.
Торгові марки (знаки для товарів і послуг) належать до об’єктів права інтелектуальної власності (ст. 420 ЦКУ).
Відносини, які виникають у зв’язку з придбанням і реалізацією права власності на знаки для товарів і послуг, регулює Закон № 3689*. Згідно з ч. 3 ст. 5 цього Закону і ст. 496 ЦКУ право власності на знак посвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років з дати подання заявки до Держслужби інтелектуальної власності України і продовжується цією Держслужбою за клопотанням власника свідоцтва кожного разу на 10 років за умови сплати встановленого збору.
* Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93 р. № 3689-XII.
Порядок обліку товарних знаків залежить від того, яким чином вони були отримані підприємством: самостійно створені чи придбані в інших осіб.
1. Товарні знаки, які підприємство створює та реєструє самостійно, у бухобліку не визнають нематеріальними активами, а вартість їх створення згідно з п. 9 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» списується відразу на витрати періоду. Те саме підтверджує і МСБО 38 «Нематеріальні активи», де зазначено, що витрати на товарні знаки, які є «внутрішньогенерованими», за своєю суттю не можна відокремити від витрат на розвиток усього підприємства. Тому такі об’єкти не визнаються нематеріальними активами.
На нашу думку, такі витрати слід відображати на рахунку 93 «Витрати на збут», адже метою виробництва продукції під певним товарним знаком є передусім успішне просування на ринку.
А оскільки витрати на створення товарного знака (у тому числі на його реєстрацію) були включені до поточних витрат, то й витрати на продовження дії свідоцтва на цей товарний знак також потрібно включати до витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
2. Ситуація з придбаним товарним знаком відрізняється. Тут ми маємо справу вже з нематеріальним активом, який потрібно обліковувати та амортизувати у бухобліку за правилами П(С)БО 8.
Податковий облік нематеріальних активів ведуть виходячи зі ст. 138 ПКУ з урахуванням коригувальних різниць, що виникають.
Продовжуючи дію свідоцтва на товарний знак, що обліковується у складі нематеріальних активів, підприємство, по суті, збільшує строк його використання. А це можна вважати удосконаленням (модернізацією) нематеріального активу.
Такі витрати у бухобліку капіталізуються. При цьому вони попередньо накопичуються на субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів», а потім збільшують первісну вартість об’єкта нематеріальних активів (товарного знака) (Дт 123 — Кт 154).
Не забудьте також про забалансовий облік. За дебетом забалансового рахунка 09 «Амортизаційні відрахування» відображається сума накопиченої амортизації необоротних активів. Використання амортизації на капітальні інвестиції відображають за кредитом цього рахунка.
Таким чином, вартість модернізації нематеріального активу (збільшення строку використання товарного знака) слід відобразити за кредитом рахунка 09 (у межах дебетового залишку за ним).
