Почнемо з того, що зміни полягають у появі нових законів — № 14031 та 14042. Відповідно, їх попередники3 із зазначеної дати пішли в небуття.
2 Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.16 р. № 1404-VIII.
3 Закони України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.98 р. № 202/98-ВР та «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV відповідно.
Виконавче провадження, як і раніше, є завершальною стадією судочинства і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб). Згідно зі ст. 1 Закону № 1404 воно є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень.
Новим є визначення засад/принципів, з дотриманням яких має здійснюватися виконавче провадження (ст. 2 Закону № 1404). Інша річ, що немає механізму, який би вимагав жорстко дотримуватися їх.
Учасники виконавчого провадження
Давайте знайомитися! Суб’єктний склад виконавчого провадження визначено ст. 14 Закону № 1404. Він, по суті, не змінився: додали лише осіб, права інтелектуальної власності яких порушені.
Водночас зверніть увагу: істотні зміни торкнулися складу виконавців. Крім органів державної виконавчої служби (державних виконавців), аналогічні функції (у випадках, визначених Законом № 1404) можуть також виконувати приватні виконавці. Тонкощі їх правового статусу та організацію діяльності регламентує Закон № 1403.
Зверніть увагу: як і раніше, функції з примусового виконання судових рішень, як виняток, можуть виконувати й інші органи — не виконавці.
До них, як і раніше, належать податкові та інші органи. Їх перелік не є вичерпним. Головне, щоб відповідну функцію було прописано в законі.
Що стосується юросіб, то їх представником у виконавчому провадженні може бути особа, яка має право вчиняти дії від імені такої юрособи без довіреності. Інакше кажучи, це їх керівник — такий самий по суті підхід був і в минулому. Причому підтверджується це відомостями з ЄДР. Повноваження представника юрособи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені ще й довіреністю, що також залишилося незмінним.
Якщо інтереси юрособи представляє адвокат4, то його повноваження посвідчує ордер, доручення органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договір про надання правової допомоги.
4 До речі, щодо оподаткування приватних виконавців встигло висловитися ГУ ДФС у м. Києві (лист від 02.08.16 р. № 17305/10/26-15-13-02-16). Воно прирівняло таких осіб до самозайнятих, попутно наклавши табу на їх перебування на спрощенці.
Що повинні, а на що право маємо?
А тепер поговоримо про права виконавців (причому як державних, так і приватних). Вони прописані в ч. 3 ст. 18 Закону № 1404. Що стосується їх «перетинання» з юрособами, то зверніть увагу на право виконавця (у тому числі приватного) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, інших володінь боржника-юрособи. Також виконавець має право проводити в них огляд, примусово відкривати та опечатувати.
Обов’язкам виконавців присвячені ч. 1 і 2 ст. 18 Закону № 1404. Головним із них є вживання заходів щодо примусового виконання рішень.
Як же стоїть справа з правами та обов’язками сторін виконавчого провадження? Про них говорить ст. 19 Закону № 1404. З нового в ній відмітимо те, що віднедавна сторони зобов’язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про:
1) повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником;
2) виникнення обставин, що обумовлюють обов’язкове зупинення вчинення виконавчих дій;
3) встановлення відстрочки або розстрочки виконання;
4) зміну способу і порядку виконання рішення;
5) зміну місцезнаходження (у тому числі зміну реєстрації).
Нагадаємо: раніше для цього було відведено 3 робочі дні.
«Хлоп’ята, давайте жити дружно!»
Звичайно, якщо хочете жити дружно, то можна не доходити не те що до примусового виконання судових рішень, а й до звернення до суду в принципі. Інша річ, що вдається це далеко не завжди. Але якщо судове рішення, що передбачає стягнення періодичних платежів, уже прийнято, цілком можна обійтися без залучення виконавця. Такі випадки знайдете у ст. 7 Закону № 1404 (ср. ). Виконавчий документ при цьому може бути надіслано стягувачем безпосередньо підприємству5, яке виплачує боржнику зарплату, пенсію тощо.
5 А також установі, організації, фізособі-підприємцю або фізичній особі.
Стягувач при цьому повинен подати дані про реквізити банківського рахунка, на який бажає отримувати гроші, свої П. І. Б. та реквізити документа, що їх підтверджує.
Звертатися до виконавця стягувач має право у такому разі лише за наявності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Або ж якщо боржник заперечує розмір такої заборгованості.
Авансовий внесок — тепер зобов’язалівка
Якщо раніше авансовий внесок був, скажімо так, бажаним, проте не обов’язковим, то нині в деяких випадках без нього не обійтися. Відповідні норми знайдете в ч. 2 ст. 26 Закону № 1404. Так, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати квитанцію про сплату авансового внеску. Його розмір — 2 % суми, що підлягає стягненню. Добре, що хоча б є верхня межа — 10 розмірів мінзарплати.
За рішеннями немайнового характеру розмір авансового внеску дорівнює 2 мінзарплатам з боржника-юрособи або 1 мінзарплаті з боржника-фізособи.
Винятки, в яких сплата авансового збору не передбачена, наведено в абз. 2 — 8 ч. 2 ст. 26 Закону № 1404.
Не забувайте також про існування виконавчого збору, справляння якого передбачене з боржника. Розмір такого збору дорівнює 10 % суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Примусове виконання рішення немайнового характеру «важить» 4 мінзарплати з боржника-юрособи або 2 мінзарплати з боржника-фізособи.
Онлайн і К˚
Технологічний прогрес дістався і сфери виконавчого провадження. У чому це виявляється, запитаєте ви.
По-перше, у впровадженні автоматизованої системи, яка повинна забезпечити реєстрацію виконавчих документів, документів виконавчого провадження та фіксацію виконавчих дій. Мін’юст зобов’язаний забезпечити вільний та безкоштовний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження на своєму офіційному веб-сайті. Це має забезпечити можливість перегляду, пошуку, копіювання та роздруку відповідної інформації без обмежень цілодобово.
Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження покликане врегулювати Положення № 2432/56, яке набере чинності 05.01.17 р.
По-друге, однією зі складових такої автоматизованої системи буде Єдиний реєстр боржників. Причому відомості про боржників, включених до такого Реєстру, будуть відкритими (шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Мін’юсту). Використовувати ж інформацію з нього в службових цілях будуть у першу чергу нотаріуси та органи, що здійснюють реєстрацію майна, держреєстратори речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Якщо вони виявлять особу в такому Реєстрі, то в загальному випадку повинні будуть відмовити їй у реєстраційній дії та повідомити про все виконавця.
«Злочин і кара»
А тепер поговоримо про відповідальність у виконавчому провадженні. Цим питанням присвячено розд. ХІ Закону № 1404. Так, невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії7, карається накладенням штрафу на боржника: юрособу — 5100 грн.; посадових осіб — 3400 грн.; фізособу — 1700 грн.
7 Наприклад, рішення про поновлення на роботі.
Постанову про накладення штрафу згідно з ч. 1 ст. 75 Закону № 1404 уповноважений виносити виконавець. Тобто, по суті, такий штраф накладає саме він, без залучення суду8.
8 Крім того, він установлює новий строк виконання рішення.
Склад іншого караного правопорушення згідно із Законом № 1404 сформульовано в ст. 76. Зокрема, це невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог Закону № 1404.
У результаті змін, унесених цим Законом до ст. 18813 КУпАП, таке порушення може «важити» від 850 до 1700 грн. Врахуйте: змінено не лише розмір, а й склад правопорушення.
Строки, документи, інші важливі моменти…
Як же йдуть справи із виконавчими документами? Їх перелік наведено у ст. 3 Закону № 1404. «Новачками» тут є документи, пов’язані з діяльністю приватних виконавців. Це (ч. 5 ст. 3): постанови приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, а також про стягнення основної винагороди.
Рішення НБУ9 та інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України, — також новачки у списку10.
9 Які визнані законом виконавчими документами.
10 Крім Європейського суду з прав людини, чиї рішення були там і раніше.
Що стосується вимог до виконавчих документів (наведені в ст. 4 Закону № 1404), то тепер з’явилася можливість наводити в них інші дані (відомі суду або іншому органу (особі), що видав документ). Такі дані повинні ідентифікувати стягувача і боржника або можуть сприяти примусовому виконанню рішення. Нагадаємо: раніше додаткові вимоги до таких документів могли встановлюватися на рівні законів.
Перелік підстав, за якими виконавчий документ можуть «завернути» без виконання, наведено в ч. 4 ст. 4 Закону № 1404. У такому разі стягувач має право звернутися до суду або іншого органу (до посадової особи), що видав виконавчий документ, про приведення його у відповідність до порушених вимог.
Пред’явлення виконавчих документів до виконання в загальному випадку має здійснюватися не пізніше ніж протягом 3 років (згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 1404). Раніше — рік. А ось посвідчення комісій з трудових спорів та виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, як і раніше, можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом 3 місяців.
Заборони та обмеження
Перелік обставин, за яких виконавець (як державний, так і приватний) не може виконувати рішення, наведено в ч. 4 ст. 5 Закону № 1404. Наприклад, якщо боржником або стягувачем є сам виконавець або близькі йому особи.
Розміри обмежень щодо утримань із зарплати боржника за виконавчими документами також змінилися. Зокрема, щодо таких видів стягнень, як аліменти, утримання не може перевищувати 20 % розміру зарплати (абз. 3 ч. 2 ст. 70 Закону № 1404).
Оновлено і перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення. Міститься він у ч. 1 ст. 73 Закону № 140411.
11 З нового в ньому — допомога при усиновленні дитини, на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, а також на дітей одиноким матерям.
Що стосується майна, на яке не може бути звернено стягнення, то його перелік, як і раніше, міститься в додатку до зазначеного Закону. Причому є в ньому (порівняно з попередником) як нові позиції, так і «втрати».
