(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Перейти до номеру
  • № 42-43
  • № 41
  • № 40
  • № 39
  • № 38
  • № 37
  • № 36
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
17/25
Бухгалтерський тиждень
Бухгалтерський тиждень
Жовтень , 2016/№ 44

Вихідна допомога: комар носа не підточить

Працівник звільняється. Тобто в день звільнення з ним необхідно провести остаточний розрахунок. В окремих випадках разом зі «стандартними» зарплатою та компенсацією за невикористані дні відпустки працівнику потрібно розрахувати та нарахувати вихідну допомогу при звільненні. Про неї ми з вами сьогодні й поговоримо.

У яких випадках виплачується та в якому розмірі?

Випадки, коли роботодавець зобов’язаний виплатити вихідну допомогу працівнику, який звільняється, перелічено у ст. 44 КЗпП. У цій же статті наведено мінімальні розміри вихідної допомоги (див. таблицю далі). Якщо це мінімальні, то де ж шукати максимальні, запитаєте ви. У себе, в колективному (трудовому) договорі.

Випадки виплати вихідної допомоги

Випадки виплати

Мінімальний розмір допомоги

Звільнення на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП у зв’язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством або відмовою від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці

Середній місячний заробіток

Звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників

Звільнення на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи

Звільнення на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу

Звільнення на підставі ст. 38 та 39 КЗпП у зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного або трудового договору

Середній тримісячний заробіток

Визначившись із тим, коли виплачувати, давайте поговоримо про те, як обчислити суму допомоги.

Як обчислити суму допомоги?

Розрахунок суми вихідної допомоги здійснюємо відповідно до Порядку № 100*. У його п. 8 зазначено: якщо середню зарплату визначено законодавством як розрахункову величину для нарахування виплат та допомоги (саме наш випадок!), її обчислюють так: множать середньоденну зарплату на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Зробити це ви зможете легко, якщо скористаєтеся нашим алгоритмом.

Крок 1. Визначаємо розрахунковий період. У загальному випадку це будуть два останні календарні місяці роботи (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю звільнення працівника (див. абз. 3 п. 2 Порядку № 100).

А якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював? Тоді середню зарплату обчислюємо виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

А що коли і в ці два місяці працівник не відпрацював жодного дня не зі своєї вини? Не страшно — в такому разі розрахунок середньої зарплати здійснюємо виходячи зі встановлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Майте на увазі! Працівникам, які відпрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, середню зарплату обчислюємо виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Крок 2. Визначаємо кількість робочих днів (годин), фактично відпрацьованих працівником, який звільняється, у розрахунковому періоді.

Крок 3. Визначаємо виплати, які братимуть участь у розрахунку середньоденної зарплати. Це всі виплати, перелічені у п. 3 Порядку № 100, за винятком:

• тих, що нараховані за час, протягом якого зберігався середній заробіток працівника (за час щорічної та додаткової відпусток, відрядження, час служби у зв’язку з мобілізацією тощо);

• лікарняних та декретних (абз. 2 п. 4 Порядку № 100).

При цьому врахуйте три «золоті» правила!

1. Усі виплати включаємо до розрахунку середньої зарплати у тому розмірі, в якому вони нараховані. Виняток — квартальні премії та премії, нараховані за більш тривалий час. Їх включаємо до розрахунку в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

Разову винагороду за підсумками роботи за рік та за вислугу років, нараховану в поточному році за попередній календарний рік, розподіляємо, додаючи до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди.

Крім того, якщо робочі дні у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати враховуємо пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді (абз. 1 та 2 п. 3 Порядку № 100).

2. Усі виплати відносимо до тих місяців, за які вони нараховані. Виняток — премії. Їх включають до зарплати того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю із заробітної плати (див. лист Мінсоцполітики від 09.12.11 р. № 1105/13/81-11).

Так, при розрахунку середньої зарплати донараховану або сторновану зарплату відносимо до тих місяців, за які проводилося коригування (у яких допущено помилку). Так само «розкидаємо» відпускні.

3. Якщо в розрахунковому періоді підвищувалися тарифні ставки (оклади), проводимо коригування середньої зарплати згідно з п. 10 Порядку № 100.

Крок 4. Розраховуємо середньомісячну зарплату. Для цього середньоденну зарплату множимо на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).

Середньоденну зарплату знаходимо, розділивши зарплату, нараховану за фактично відпрацьований час у розрахунковому періоді (див. крок 3), на кількість відпрацьованих днів у такому періоді (див. крок 2).

Щоб знайти середньомісячну кількість робочих днів, поділимо на два сумарну кількість робочих днів в останніх двох календарних місяцях згідно з графіком роботи підприємства (працівника).

А тепер усе сказане перетворимо у формулу:

ЗПсер = (ЗПф : РДф) х (РДг : 2),

де ЗПсер — середньомісячна зарплата для визначення розміру вихідної допомоги;

ЗПф — зарплата, нарахована за фактично відпрацьовані дні в розрахунковому періоді;

РДф — кількість робочих днів, відпрацьованих у розрахунковому періоді;

РДг — сумарна кількість робочих днів за останні два місяці за графіком роботи підприємства (працівника).

Важливо! Для працівників-почасовиків, у тому числі й тих, яким установлено підсумований облік робочого часу, жодних винятків із запропонованого алгоритму не існує! При обчисленні суми вихідної допомоги для них також застосовують середньоденний заробіток та обчислюють середньомісячну кількість робочих днів. Тобто існує прив’язка саме до робочих днів, а не годин.

А тепер усе це закріпимо на прикладах.

Приклад 1. Працівник звільняється 17 жовтня 2016 року у зв’язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП).

З 20 липня по 7 жовтня 2016 року він хворів, що підтверджено належним чином оформленими листками непрацездатності.

Протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю звільнення (серпень — вересень 2016 року), працівник не відпрацював жодного дня з поважної причини (був на лікарняному).

Отже, дивимося на попередні два місяці — червень і липень 2016 року. У цьому періоді працівник з 1 червня по 19 липня працював (33 робочі дні), а з 20 по 31 липня був тимчасово непрацездатний. Середньоденну зарплату розраховуємо виходячи із зарплати, нарахованої за фактично відпрацьовані дні. Тому робочі дні, пропущені у зв’язку із хворобою, знову відкидаємо.

Отже, в розрахунку середньоденної зарплати братимуть участь 33 робочі дні, фактично відпрацьовані працівником у розрахунковому періоді, та зарплата, нарахована за ці дні (премії не нараховувалися). Припустимо, що її сума дорівнює 9900,00 грн.

Визначимо середньомісячну зарплату:

(9900,00 : 33) х (41 : 2) = 6150,00 (грн.),

де 41 — кількість робочих днів, що припадають на період червень — липень 2016 року згідно з графіком роботи працівника.

Таким чином, працівнику при звільненні потрібно буде нарахувати вихідну допомогу у розмірі 6150,00 грн.

Приклад 2. Працівник звільняється 20 жовтня 2016 року у зв’язку із скороченням штату (п. 1 ст. 40 КЗпП). Йому були встановлені підсумований облік робочого часу (обліковий період — квартал) та погодинна оплата праці за встановленими годинними тарифними ставками.

Згідно з наказом про звільнення працівнику належить виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячної зарплати на підставі ст. 44 КЗпП.

У розрахунковому періоді (серпень — вересень 2016 року) він відпрацював 368 годин. Кількість робочих днів, що припадають на період серпень — вересень, — 42. Заробітна плата за розрахунковий період становила 14720,00 грн.

Визначимо середньомісячну зарплату:

(14720,00 : 42) х (42 : 2) = 7360,00 (грн.).

Працівнику буде нараховано вихідну допомогу у розмірі 7360,00 грн.

Обкладаємо вихідну допомогу правильно

ЄСВ. На суму вихідної допомоги ЄСВ нараховувати не потрібно. Ця виплата не входить до фонду оплати праці (див. п. 3.8 Інструкції № 5*) і зазначена в п. 4 розд. I Переліку № 1170**. У звітності з ЄСВ їй також місця немає.

* Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.04 р. № 5.

** Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.10 р. № 1170.

ПДФО. Вихідну допомогу при звільненні не зазначено в ст. 165 ПКУ серед неоподатковуваних виплат. Тобто ПДФО утримати доведеться. Але спершу визначимося з видом доходу. Від цього залежатимуть порядок його оподаткування та відображення у формі № 1ДФ.

Ми з вами вже з’ясували, що вихідну допомогу в разі припинення трудового договору віднесено п. 3.8 Інструкції № 5 до «незарплатних» виплат. Для визначення переліку виплат, які входять до складу зарплати, можна використати Інструкцію № 5 в частині, що не суперечить ПКУ.

Отже, суму вихідної допомоги не враховуємо при визначенні права працівника на податкову соціальну пільгу. Ставку ПДФО застосовуємо до нарахованої суми допомоги, не зменшуючи її на цю пільгу.

Важливо! До оподатковуваного доходу працівника сума вихідної допомоги при звільненні потрапить у складі інших доходів, що обкладаються ПДФО (див. п.п. 164.2.20 ПКУ). Наші висновки підтверджують податківці у листі від 09.03.11 р. № 4628/6/17-0715.

Таким чином, вихідну допомогу обкладаємо ПДФО за ставкою 18 % та відображаємо у розділі I Податкового розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «127».

Військовий збір. Із суми вихідної допомоги обов’язково утримуємо військовий збір (див. пп. 1.2 і 1.7 п.п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ) і відображаємо його в розділі II форми № 1ДФ у рядку «Військовий збір».

вихідна допомога, вихідна допомога при звільненні, звільнення, остаточний розрахунок додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті