Суть справи: податкова інспекція оштрафувала платника ПДВ за затримку реєстрації ПН/РК у ЄРПН.
Платник ПДВ, не погодившись із таким рішенням, звернувся до суду. За його словами, затримка реєстрації ПН у ЄРПН сталася з вини самої податкової інспекції, яка впродовж тривалого часу не підписувала договір про визнання електронних документів, що і стало причиною затримки реєстрації ПН в ЄРПН.
На доказ платник ПДВ надав суду:
• квитанцію № 1 (датовану 08.12.15 р.), яка підтверджує прийняття відповідних документів на підпис контролерами;
• квитанцію № 2 (від 19.01.16 р.), що свідчить про підписання договору податківцями.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив, ставши на сторону ДПІ. А ось апеляційний суд підтримав платника ПДВ.
Причому цього разу виправдовуватися довелося вже контролерам. Оскільки фіскали, отримавши екземпляр договору 08.12.15 р., фактично не прийняли жодного рішення щодо його укладання, або відмови в укладанні, або направленні на доопрацювання.
На свій захист вони посилалися на те, що отримавши від платника ПДВ договір про визнання електронних документів в електронному вигляді, цього ж дня повідомили йому про необхідність надання договору в паперовому вигляді у зв’язку з некоректним відображенням прізвища керівника. Тому і сталася затримка.
Але! Ось тільки надати докази на підтвердження сказаного податківці не змогли.
Тому апеляційний суд дійшов висновку: порушення платником ПДВ терміну реєстрації ПН у ЄРПН сталося не з його вини, а в результаті бездіяльності контролюючого органу. За таких обставин застосування до платника ПДВ штрафних санкцій не може бути визнане законним. А оскаржуване ППР підлягає відміні як протиправне.
