Так, потрібно. Зараз пояснимо чому.
Поза сумнівом, додаток Д2 — особливий, оскільки в Порядку № 21* немає жодного слова про те, як його заповнювати.
* Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Мінфіну від 28.01.16 р. № 21.
Необхідну інформацію можна почерпнути або із самого додатка, або з роз’яснень податківців. Ось що нам відомо:
• у додатку Д2 розшифровують суму від’ємного значення звітного періоду, яка зараховується до складу «перехідного» податкового кредиту (ПК);
• деталізувати від’ємне значення (ВЗ) потрібно тільки в розрізі періодів його виникнення і сум;
• при заповненні додатка Д2 дотримуємо принципу хронології формування ВЗ. Тобто податкові зобов’язання поточного періоду зменшуємо на суму ПК у хронологічному порядку його виникнення — від «найстарішого» до найновішого (лист ДФСУ від 22.07.16 р. № 24830/7/99-99-15-03-02-17).
Зі сказаного можна дійти важливого для нас висновку — у додатку Д2 розшифровуємо ВСЮ суму ВЗ, що потрапила в ряд. 21 звітної декларації.
По-перше, це витікає із самої назви додатка Д2. Нагадаємо: у ньому йдеться саме про від’ємне значення ПДВ (тобто різниці між податковими зобов’язаннями і ПК). При цьому немає жодних вказівок (посилань) на те, за рахунок яких сум повинно бути сформовано таке ВЗ:
• за рахунок «вхідного» ПДВ, сплаченого при купівлі товарів/послуг;
• або ж унаслідок коригування нарахованих раніше податкових зобов’язань через повернення товарів.
Потрапила сума ВЗ в ряд. 21 декларації — будь ласка, розшифруй.
До речі, на сьогодні з відображенням ВЗ, що з’явився через повернення, в додатку Д2 проблем не буде. Вам достатньо буде внести суму такого ВЗ і вказати період його виникнення (у нашому випадку — травень 2017 року) у відповідних графах. І все. Додатково писати ІПН покупця / постачальника не потрібно.
Це доводилося робити платникам ПДВ раніше — до 01.08.16 р. (оновлену форму додатка почали використати тільки із серпня 2016 року — «БТ», 2016, № 32, с. 6).
Тоді в додатку Д2 була гр. 2 «Платник податку — покупець (індивідуальний податковий номер)», у якій (незважаючи на її назву) податківці рекомендували вказувати ІПН постачальника, у якого були придбані товари/послуги (лист ДФСУ від 22.02.16 р. № 6111/7/99-99-19-03-02-17// «БТ», 2016, № 9, с. 7).
Це наштовхувало на думку, що в додатку Д2 є місце тільки для ВЗ, сформованого за рахунок «вхідного» ПДВ, сплаченого при покупках товарів/послуг. Повернення ж товарів не підпадає під цю категорію (отриманий у результаті зменшення нарахованих раніше податкових зобов’язань). Чи варто було його взагалі вносити в додаток Д2?
І в цьому випадку відповідь — так. Інакше порушується алгоритм перевірки заповнення ПДВ-звітності. Дані в ПДВ-декларації не збігаються з підсумковим рядком таблиці 1 додатка Д2.
Повернемося до сучасних реалій.
Зараз розшифровувати суму ВЗ у розрізі ІПН постачальників потрібно тільки в тому разі, коли ви заявите таке ВЗ до бюджетного відшкодування (таблиця 3 додатка Д3).
Але в такому разі виникає таке запитання: який ІПН потрібно вказувати в гр. 2 цієї таблиці?
На наш погляд, найлогічніше внести ІПН покупця, який повернув товар. Адже саме він став винуватцем появи ВЗ у звітному періоді (за аналогією з ВЗ, що складається з «вхідного» ПДВ).