(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 47
  • № 46
  • № 45
  • № 43-44
  • № 42
  • № 41
  • № 40
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
27/27
Бухгалтерський тиждень
Бухгалтерський тиждень
Листопад , 2017/№ 48

Харчування працівників

Учені спростували поширену думку про те, що ситий шлунок допомагає приймати раціональніші і розумніші рішення. Вони стверджують, що розум працює краще при порожньому шлунку. На щастя, не всі роботодавці поділяють цю точку зору, а тому організовують харчування своїх працівників, незважаючи на останні наукові відкриття. Адже на ситім тулубі голова стоїть прямо. Давайте з’ясуємо, до яких податкових наслідків приводять такі старання роботодавця.

Організаційні моменти

Ви не належите до тих підприємств, які зобов’язані забезпечувати своїх працівників безкоштовним харчуванням згідно із законом, але хочете потурбуватися про них таким чином? Чудово!

Подивимося, як утілити ці плани в життя.

Як організувати харчування працівників

Щоб забезпечити працівників харчуванням, ви можете, наприклад:

• скористатися послугами закладу ресторанного господарства (далі — ЗРГ) на підставі відповідного договору або

• організувати харчування працівників у власній їдальні/буфеті.

Різними можуть бути і варіанти надання працівникам безкоштовного харчування.

Так, наприклад, працівники можуть отримувати обіди певної вартості в сторонньому ЗРГ, їдальні/буфеті підприємства за відомостями, талонами або картками. Можлива також організація харчування за системою «шведського столу».

А ще ви можете надавати працівникам «продуктові набори», видавати їм грошові кошти у вигляді дотацій на харчування, встановити знижки на готові страви, що продаються в їдальні/буфеті, тощо.

Розмір суми коштів, що виділяються на харчування з розрахунку на одну особу за певний період, розмір знижок на готові страви, що продаються, або норми видачі продуктів працівникам ви маєте право визначати самостійно виходячи зі своїх фінансових можливостей.

Порядок, згідно з яким ви організовуватимете харчування найманих працівників, зафіксуйте у відповідному наказі (розпорядженні) керівника підприємства.

Оподаткування

Від того, яким чином ви організовуєте безкоштовне харчування працівників, залежатиме процедура оподаткування його вартості. Адже ви напевно в курсі, що в цілях оподаткування найважливішим чинником є можливість персоніфікації, тобто в цьому випадку можливість визначити дохід кожного працівника у вигляді вартості отриманого харчування.

Розпочнемо з неперсоніфікованих доходів. До них можна віднести, наприклад, вартість харчування за типом «шведського столу», а також буфетне обслуговування, за яких працівники дістають можливість самообслуговування, а роботодавець не контролює кількість спожитої кожним працівником їжі і її вартість.

Такі «знеособлені» виплати не включаються в оподатковуваний дохід фізосіб, тобто ПДФО з них не утримують. Підтверджують це і податківці (див. лист ДФСУ від 23.11.16 р. № 25307/6/99-99-13-02-03-15 і консультацію в підкатегорії 103.02 ЗІР ДФСУ).

Інакше відбувається, якщо працівники отримують страви в сторонньому ЗРГ, їдальні/буфеті підприємства за відомістю, в яку за кожною особою вноситься вартість обраних нею страв, або працівникам видаються талони на отримання харчування в певній (фіксованій) вартості, а роботодавець веде облік використання талонів.

У цьому випадку «харчувальні» витрати будуть, звичайно ж, персоніфіковані. Як наслідок — вартість безкоштовного харчування стане для працівника оподатковуваним доходом. Причому щоб такий дохід правильно «оподаткувати» і відобразити у звітності, важливо його грамотно класифікувати.

Визначаємо вид доходу працівника

Для цілей обкладення ПДФО і ВЗ. На наш погляд, тут потрібно «танцювати» від колдоговору.

Так, вартість харчування працівників, сплачену за рахунок коштів роботодавця, слід відносити до зарплати, якщо можливість його надання передбачена в колдоговорі (трудовому договорі, укладеному з працівником) у розділі «Оплата праці».

Дивіться самі. Підпунктом 14.1.48 ПКУ визначено: заробітна плата — це основна і додаткова зарплата, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платникові податку у зв’язку з відносинами трудового найму. Детальнішого переліку виплат, які обкладаються ПДФО у складі зарплати, ПКУ не містить.

Розширений перелік складових заробітної плати наведений в Інструкції № 5, яка розроблена відповідно до Закону про оплату праці. При цьому п.п. 2.3.4 цієї Інструкції до інших заохочувальних і компенсаційних виплат відносить також оплату або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях.

У свою чергу, податківці погодилися з тим, що для визначення переліку виплат, які входять до складу заробітної плати, платники податків можуть використати Інструкцію № 5 у частині, що не суперечить ПКУ.

Тож якщо в розділі «Оплата праці» колективного або трудового договору передбачена можливість оплати харчування працівників (грошового відшкодування витрат працівника на харчування), є всі підстави вважати таку виплату зарплатою.

З нарахованої суми за загальним правилом утримуємо ПДФО. Проте пам’ятаємо, що харчуючись за рахунок роботодавця в сторонньому ЗРГ, столовій/буфеті підприємства, отримуючи від нього «продуктові набори» або знижку на готові страви, які продаються в їдальні/буфеті, працівник отримує негрошовий дохід. Тому в базу обкладення ПДФО такий дохід повинен потрапити збільшеним на «натуральний» коефіцієнт, який при ставці 18 % дорівнює 1,219512.

Нараховану «харчувальну» суму, що входить до складу зарплати, обліковуємо для цілей застосування податкової соціальної пільги (далі — ПСП).

У розділі I Податкового розрахунку за формою № 1ДФ вартість харчування — зарплати відображаємо з ознакою доходу «101».

Переходимо до ВЗ. Якщо «харчувальний» дохід надають у грошовій формі, то проблем з ВЗ не виникає. Але як бути, якщо дохід негрошовий? Податківці наполягають на тому, що в цьому випадку ВЗ слід розраховувати від «чистої» вартості негрошової виплати (див., зокрема, листи ДФСУ від 20.11.15 р. № 24759/6/99-99-17-02-01-15 і від 08.06.16 р. № 12626/6/99-99-13-02-03-15, а також консультацію в підкатегорії 103.25 ЗІР ДФСУ). Тобто без збільшення її на «натуральний» коефіцієнт.

Ви готові дотримуватися цих роз’яснень? Тоді рекомендуємо отримати індивідуальну податкову консультацію із цього питання. Так ви убезпечите себе, якщо раптом думка податківців зміниться. Ставка ВЗ складає 1,5 % від суми оподатковуваного збором доходу. Сума ВЗ потрапить у розділ II форми № 1ДФ за рядком «Військовий збір».

А якщо в колдоговорі (трудовому договорі, укладеному з працівником) «харчувального» зауваження немає або воно передбачене в інших розділах таких договорів (наприклад, «Соціальне забезпечення»)? У цьому випадку податківці пропонують для цілей обкладення ПДФО подібну виплату відносити до доходу у вигляді додаткового блага (див., зокрема, лист ДФСУ від 20.12.16 р. № 27407/6/99-99-13-02-03-15).

З нарахованої суми (з урахуванням «натурального» коефіцієнта) утримуємо ПДФО. У розділі I Податкового розрахунку за формою № 1ДФ вартість харчування — додаткового блага відображаємо з ознакою доходу «126».

За ПДФО як ниточка за голочкою йде ВЗ. Про те, як його утримувати і відображати, читайте вище.

Для цілей ЄСВ. Тут усе просто. Заробітна плата за видами виплат, які включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, включається в базу нарахування ЄСВ. Це прямо вказано в абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ.

Для визначення видів виплат, які належать до зарплати і входять у базу нарахування ЄСВ, п.п. 5 п. 3 розд. IV Інструкції № 449 зобов’язує страхувальників використовувати Інструкцію № 5.

Як ми вже вказували вище, оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях, віднесені п.п. 2.3.4 Інструкції № 5 до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які входять до фонду оплати праці.

Таким чином, незалежно від того, як ви назвете цю виплату для цілей оподаткування, для ЄСВ така «харчувальна» виплата завжди буде заробітною платою і входитиме в базу нарахування ЄСВ.

Тепер давайте поговоримо про варіанти організації харчування працівників.

Варіанти організації харчування працівників

Харчування в ресторані

Якщо в підприємства немає власної їдальні/буфета, організувати безкоштовне харчування працівників можна в сторонньому ЗРГ. А ще можна замовляти обіди в офіс (цех, на будівельний майданчик).

Проте для роботодавця важливіше обрати не місце, де харчуватимуться працівники, а варіанти оплати харчування.

Безоплатний варіант. У цьому випадку підприємство укладає договір із ЗРГ. Причому, зазвичай, співпраця відбувається на умовах передоплати. Відповідно працівники харчуються безкоштовно. При цьому вони можуть обідати безпосередньо в ЗРГ або замовляти обіди в офіс. Якщо працівники харчуються безпосередньо в ЗРГ, то облік з’їденого роботодавець здійснює за відомістю або за допомогою талонів (карток) на отримання обідів певної (фіксованої) вартості, тобто веде персоніфікований облік.

Якщо працівник відмовляється від якоїсь страви, то «різниця» вартості йому не компенсується. Замовляючи щось додатково, працівник розраховується за це сам: за додаткове замовлення роботодавець не платить.

Невикористані талони (картки) працівники повертають роботодавцеві. Наприкінці місяця підприємство узагальнює відомості про використані талони (картки) за кожним співробітником і включає вартість харчування в його оподатковуваний дохід.

Але тут можливий варіант неперсоніфікованого харчування. Тоді дохід у працівників не виникає. При доставці обідів в офіс можливе замовлення:

• комплексних обідів на кожного працівника (облік ведуть також за відомістю, тобто персоніфіковано). У цьому випадку вартість обідів також потрапляє в оподатковуваний дохід фізособи;

• обідів «на всіх» (фуршет, «шведський стіл»). У цьому випадку персоніфікований облік не ведуть. Оскільки витрати на харчування не персоніфіковані, то об’єкта оподаткування немає.

Знижковий (частково безоплатний) варіант. Роботодавець сплачує ЗРГ на підставі договору кошти за частину вартості харчування працівників. Іншу частину доплачує сам працівник.

Наприклад, працівникам надають талони (картки) на отримання обіду з певною знижкою (частіше — у фіксованому розмірі, рідше — у відсотках).

При такому варіанті працівники можуть самостійно обирати страви. Проте незалежно від загальної суми замовлення працівник отримує або фіксовану суму знижки (наприклад, 20 грн. на день), або відсоток. Іншу частину вартості обіду він оплачує сам безпосередньо ЗРГ.

В оподатковуваний дохід працівника, як ви розумієте, потрапляє тільки та частина вартості харчування, яку сплатив роботодавець.

Накопичувально-виплатний варіант. Працівники підприємства накопичують розрахункові документи, що підтверджують понесені ними витрати на харчування в ЗРГ, і передають їх наприкінці місяця роботодавцеві. Роботодавець, у свою чергу, щомісячно складає відомість, де за кожним працівником зазначає суму витрат на харчування, яку компенсує.

У цьому випадку вся компенсована вартість обідів потрапить в оподатковуваний дохід працівника і розцінюватиметься як:

• заробітна плата — якщо в колдоговорі або індивідуальному трудовому договорі є відповідна «харчувальна» умова;

• додаткове благо — якщо в колдоговорі або індивідуальному трудовому договорі немає відповідної «харчувальної» умови.

Підіб’ємо підсумок: уникнути оподаткування «харчувального» доходу в «ресторанному» випадку можна лише тоді, коли харчування організоване у вигляді фуршету, тобто коли немає можливості персоніфікувати витрати.

Якщо ж роботодавець веде облік з’їденого за кожним працівником, то від оподаткування отриманого працівником доходу не уникнути.

Податок на прибуток. У податковоприбутковому обліку підприємства немає жодних істотних особливостей. Усе за бухобліком. А в бухобліку придбані в ЗРГ послуги з харчування працівників підприємство списує на витрати в періоді фактичного здійснення. При цьому такі витрати списуються в дебет рахунків 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» залежно від того, працівники якого підрозділу харчуються в ресторані.

І ще: якщо працівники безкоштовно харчуються в ресторані — це не є доходом підприємства.

ПДВ. У разі придбання послуг з харчування працівників у ЗРГ з ПДВ і за наявності ПН, зареєстрованої в ЄРПН, підприємство може включити суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Безкоштовні обіди працівникам від підприємства нікуди не подінуться від ПДВ-постачання (пп. 14.1.185 та 14.1.191 ПКУ). Тому доведеться нараховувати податкові зобов’язання за мінбазою. Тобто не нижче ціни придбання таких обідів (п. 188.1 ПКУ) (утім, якщо розглядати їх як негоспдіяльність, то відмінності будуть незначними — ПЗ доведеться нарахувати згідно з іншою нормою — п. 198.5 ПКУ, але база там практично така ж).

Якщо ж підприємство компенсує працівникам витрати на харчування (за талонами, відомостями), ПДВ-постачання немає. Не буде й ПК щодо такої компенсації.

Харчування у власній їдальні

Безоплатний варіант. В їдальні/буфеті підприємства, як і в сторонньому ЗРГ, працівники можуть отримувати обіди певної вартості за відомостями, талонами або картками. Можлива й організація харчування за системою «шведського столу».

Для цілей оподаткування тут теж важливо, чи можна персоніфікувати витрати на харчування.

Якщо визначити кількість з’їденого кожним працівником неможливо, то мова про обкладення вартості харчування ПДФО, ВЗ і ЄСВ не йде.

Ну а якщо «харчувальні» витрати можна персоніфікувати, то наявним буде оподатковуваний дохід працівника.

Знижковий (частково-безоплатний) варіант. Якщо підприємство не в змозі безкоштовно годувати своїх працівників, то воно може продавати їм у їдальні/буфеті страви з мінімальною націнкою, за собівартістю або навіть нижче собівартості.

Розраховуватися за отримуване харчування працівники можуть:

• готівкою або в безготівковій формі (з використанням платіжних карток) безпосередньо в момент придбання страв у їдальні/буфеті підприємства;

• шляхом відрахування із заробітної плати.

Якщо роботодавець продає харчування працівникам зі знижкою, виникає закономірне запитання: чи буде на суму такої знижки в працівників дохід? Так, буде. Причому податківці в ІПК від 02.08.17 р. № 1454/6/99-99-13-02-03-15/ІПК вважають, що такий дохід слід обкладати ПДФО, ВЗ і навіть нараховувати на нього ЄСВ.

З ПДФО і ВЗ ми згодні. Але ось щодо ЄСВ готові посперечатися.

Податок на прибуток. Підставою для обчислення об’єкта обкладення податком на прибуток слугує бухгалтерський фінрезультат, розрахований згідно з НП(С)БО або МСФЗ і відкоригований на різниці за розд. III ПКУ (п.п. 134.1.1 цього Кодексу). Тому звернемося до правил бухгалтерського обліку.

У бухгалтерському обліку відображення операцій, пов’язаних з харчуванням працівників, буде залежати від того, платне воно чи ні. У разі платного харчування в бухобліку відображатиметься дохід від реалізації страв та/або готових продуктів (Кт 70). А витрати у вигляді собівартості реалізованих страв і товарів потраплятимуть у бухоблікові «витрати» (Дт 90). Так, ніби всередині підприємства існує свій власний ресторан «для своїх» і в ньому «виготовляється» призначена для харчування працівників побічна «готова продукція» — приготовані в їдальні підприємства страви.

Для обліку приготованих і проданих страв у цьому випадку можна скористатися тими правилами, які застосовують підприємства ресторанного господарства. При цьому більшості підприємств рекомендуємо обирати виробничий метод обліку. Адже торговий метод логічно використати тільки торговельним підприємствам.

При безкоштовному харчуванні підприємство відображає тільки витрати на організацію харчування у власній їдальні.

Які це можуть бути витрати? Для харчування своїх працівників роботодавець, зазвичай, придбаває власне продукти харчування, а також кухонне устаткування і меблі, бере на роботу кухарів (яким потрібно платити зарплату), виділяє будівлю, якій потрібні газ, електроенергія, вода тощо. Таким чином, витрати на організацію харчування працівників у власній їдальні можна поділити за такими принципами:

(1) якщо витрати на харчування персоніфіковані і вказані в колективному договорі — будь-які витрати, пов’язані з організацією власної їдальні, пов’язані з господарською діяльністю. У цьому випадку жодних податковоприбуткових різниць і поготів не буде;

(2) якщо витрати не вказані в колдоговорі і не персоніфіковані, їх не можна «підвести» під заходи з охорони праці тощо — такі витрати не пов’язані з господарською діяльністю. У цьому випадку у високодохідників можуть виникнути різниці, оскільки йдеться у тому числі і про невиробничі ОЗ, які не підлягають «податковій» амортизації.

Куди ж списують витрати на організацію харчування?

У першому випадку фактично йдеться про виплату працівникові зарплати в натуральній формі (див. п.п. 2.3.4 Інструкції № 5). Тому при безкоштовному харчуванні працівників усі витрати доцільно списувати в дебет рахунків 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» залежно від того, працівники якого підрозділу користуються безкоштовним харчуванням. У другому — пов’язати витрати з підрозділами підприємства складно, тому не буде помилкою усі їх списувати на субрахунок 949.

ПДВ. Якщо витрати на харчування працівників (власне продукти харчування, посуд і кухонне устаткування тощо) придбані з ПДВ, вони надають право на податковий кредит з ПДВ (п. 198.2 ПКУ). А далі все за тією ж схемою, що і викладене вище, залежно від того, що вказано в колдоговорі і чи персоніфіковані такі витрати.

Якщо ж страви та/або готові продукти харчування для працівників платні, але зі знижкою (а частенько у «своїх» їдальнях для працівників буває саме так) — слід стежити за ПДВшною мінбазою. При цьому для готових продуктів харчування мінбазою буде ціна їх придбання, а для страв, приготованих у їдальні підприємства, — звичайна ціна (п. 188.1 ПКУ)*. Тому якщо працівникам страви та/або готові продукти харчування продаються нижче мінбази — слід донарахувати ПДВ до рівня такої мінбази.

* Як роз’яснили податківці в одній зі своїх консультацій, у розумінні ПКУ звичайною ціною для розрахунку бази обкладення ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами в цивільно-правовому договорі, яка, у свою чергу, повинна відповідати ринковій ціні (див. лист ДФСУ від 14.04.17 р. № 661/2/99-99-15-03-02-10).

Ще більше уваги мінбазі слід приділити в тому випадку, якщо страви та/або готові продукти передаються працівникам безкоштовно. Повторимося: у цій ситуації, на нашу думку, не потрібно нараховувати ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ. Перевіряючі, можливо, думатимуть інакше. У світлі того, що при «звичайних» безкоштовних передачах вони часом наполягають на тому, що ПДВ потрібно нараховувати і «за мінбазою» (п. 188.1 ПКУ), і «за компенсацією» (п. 198.5 ПКУ).

Утім, у своїх останніх роз’ясненнях податківці знову схилялися до того, що при безкоштовних передачах ПДВ достатньо нарахувати один раз — виходячи з мінбази (див. консультацію у підкатегорії 101.06 ЗІР ДФСУ, а також листи ДФСУ від 14.04.17 р. № 661/2/99-99-15-03-02-10, від 10.05.17 р. № 96/6/99-99-15-03-02-15/ІПК і від 25.05.17 р. № 365/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).

«Остання» позиція податківців приваблива. Напевно багатьом платникам вона буде до вподоби, адже ПДВ при безкоштовній передачі (у тому числі співробітникам від роботодавця) нараховується тільки один раз — згідно з п. 188.1 ПКУ.

Пам’ятатимемо про цей висновок і переходимо до ситуацій, коли роботодавець надає працівникові не повноцінне харчування, а всього лише можливість «перекусити».

Чай, кава, капучино… за рахунок роботодавця

Ви надаєте всім своїм працівникам можливість безкоштовно підкріпитися чаєм, кавою, вітамінізованими напоями, киснево-білковими коктейлями, фруктами і печивом?

Чудово! Ваші співробітники від цього, напевно, у захваті. Ще один привід у них для радості — відсутність у цьому випадку об’єкта обкладення ПДФО, ВЗ і ЄСВ, адже такі витрати неможливо персоніфікувати. Погоджуються із цим і податківці (див. консультацію в підкатегорії 103.02 ЗІР ДФСУ).

Податок на прибуток. Ще раз нагадаємо, що підставою для обчислення об’єкта обкладення податком на прибуток слугує бухгалтерський фінрезультат, розрахований згідно з НП(С)БО або МСФЗ і відкоригований на різниці за розд. III ПКУ (п.п. 134.1.1 цього Кодексу).

У бухгалтерському ж обліку безкоштовне харчування працівників на доході підприємства ніяк не позначається, тобто його попросту не визнають. Чому? Та тому, що для цього немає підстав, передбачених пп. 5 і 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.99 р. № 290. Адже тут тобі ні зростання власного капіталу, ні економічних вигід.

А ось право на бухоблікові витрати, понесені на організацію харчування, у дбайливого роботодавця є. Так само як і у випадку з організацією власної їдальні — закуплені чай, кава, вода, цукерки, печиво тощо при оприбутковуванні відображатимуться на субрахунку 209 «Інші матеріали». У свою чергу, чайники, кавоварки, холодильники, мікрохвильові печі, кулери, придбані для того, щоб працівники могли зробити собі кава-брейк, залежно від їх вартості відображаються в бухобліку або як ОЗ, або як МНМА. Їх вартість списується на витрати через амортизацію.

У загальному випадку роботодавець відображає витрати в тому звітному періоді, в якому, власне, і погодував своїх працівників.

Відображають ці витрати за дебетом субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності». Хоча не буде помилкою, якщо ви розкидаєте їх у бухгалтерському обліку, фіксуючи їх за дебетом рахунків 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» залежно від того, працівники якого підрозділу користуються щедрістю роботодавця. Статус же харчування як «додаткового блага» відіграє роль тільки для цілей ПДФО.

Зверніть увагу! Завдяки «бухобліковізації» податку на прибуток зараз немає необхідності доводити зв’язок понесених витрат на харчування (вартість чаю-кави-капучино і цукерок-печива-варення) з господарською діяльністю. У малодохідників такі самі справи і з чайником, кавоваркою, холодильником, мікрохвильовою піччю або кулером, придбаними для працівників.

Проте якщо ви високодохідник і для харчування працівників тримаєте на балансі вищеперелічені необоротні активи, вам усе ж можуть знадобитися докази такого зв’язку. Адже інакше ваш ОЗ ризикує виявитися невиробничим, а такі ОЗ у податковому обліку високодохідники не мають права амортизувати (п.п. 138.3.2 ПКУ).

Як докази зв’язку використання чайника, холодильника, мікрохвильової печі, кавоварки або кулера з господарською діяльністю рекомендуємо в разі чого пред’являти внутрішні документи підприємства. Тут вам стане у нагоді згадка про обов’язкову наявність останніх на підприємстві в положенні про охорону праці (яке ви самі і розробите), а також видання спеціального наказу керівника підприємства про закупівлю вищезгаданих приладів на виконання цього самого положення про охорону праці.

Наприклад, застереження про встановлення пристроїв для приготування й роздачі тонізуючих напоїв є в п. 2.17 Санітарних правил № 7. Посиланням на цю норму можна виправдати витрати на самі чай-каву-капучино, також на кавоварку і чайник.

ПДВ. Придбаваючи чай-каву-капучино і цукерки-печиво-варення, роботодавець планує роздавати їх своїм працівникам безкоштовно.

Чи пов’язана така роздача з господарською діяльністю? Податківці можуть засумніватися в цьому. Одна річ, якщо в підприємства є їдальня, де працівники харчуються, і зовсім інша, якщо ваза із цукерками і печивом та пакетики чаю або кави стоять прямо в офісі.

А оскільки витрати на такі презенти не персоніфіковані, то вся надія у доказуванні «господарності» пов’язана з «прив’язкою» таких витрат до створення належних умов праці.

Якщо вам не вдасться довести зв’язок таких презентів для співробітників підприємства з господарською діяльністю, доведеться нараховувати «компенсуючий» ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ (утім, якщо ви його нарахуєте згідно з п. 188.1 ПКУ як на безоплатну поставку, принципово нічого не зміниться).

А як же бути з чайниками, кавоварками і кулерами, а також холодильниками і мікрохвильовими печами, які були придбані з ПДВ і використовуються працівниками, щоб попити чаю чи кави в процесі роботи, а також зберегти або розігріти продукти? Чи потрібно з «вхідного» ПДВ у складі їх вартості нараховувати «компенсуючий» ПДВ?

Вважаємо, що теж ні. Якщо включити пункт про наявність на підприємстві таких приладів у положення про охорону праці на підприємстві. І придбання таких приладів супроводжувати наказом керівника, який засвідчить, що холодильник, мікрохвильовка або кавоварка за рахунок коштів підприємства отримуються не директорові додому, а саме для підприємства — на виконання пункту такого-то положення про охорону праці (наприклад, та сама кавоварка — для приготування тонізуючих напоїв на виконання п. 2.17 уже згаданих вище Санітарних правил № 7).

Висновки

  • Якщо колективним або трудовим договором передбачено грошове відшкодування витрат працівника на харчування (у розділі «Оплата праці»), то таку виплату, на наш погляд, потрібно вважати зарплатою.
  • Піти від оподаткування «харчувального» доходу можна лише тоді, коли годування працівників організоване у вигляді фуршету, тобто коли немає можливості персоніфікувати витрати.
  • Харчуючись за рахунок роботодавця в сторонньому ЗРГ або їдальні/буфеті підприємства, працівник отримує негрошовий дохід.
  • Щоб довести, що придбані в офіс підприємства чайник, кавоварка, мікрохвильова піч, холодильник, кулер та інші подібні прилади пов’язані з господарською діяльністю, рекомендуємо прописувати їх наявність у положенні про охорону праці, а придбання — затверджувати наказом керівника підприємства.
  • При безкоштовній передачі працівникам страв та/або готових продуктів харчування нараховується ПДВ один раз — виходячи з п. 188.1 ПКУ.

Документи Теми тижня

Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.

Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.04 р. № 5.

Інструкція № 449 — Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Мінфіну від 20.04.15 р. № 449.

Санітарні правила № 7 — Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 р. № 7.

харчування працівників, організація харчування, оподаткування додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті