Нагадаємо, що суб’єкти господарювання, які видобувають воду із свердловини, є платниками рентної плати:
1) за видобування корисних копалин, якщо вони видобувають воду із свердловини, що знаходиться на землі, яка надана їм у користування чи перебуває у володінні, та мають дозвіл на спеціальне водокористування (крім фермерських господарств) (п.п. 252.1.4 ПКУ);
2) за спеціальне використання води (далі — спецводокористування), оскільки вони відносяться до когорти первинних водокористувачів (п.п. 255.1 ПКУ).
До відома! Первинними водокористувачами є підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води (ст. 42 ВКУ*). Вони зобов’язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (п. 9 ст. 44 ВКУ).
* Водний кодекс України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР.
Із вищенаведеного випливає, що суб’єкт господарювання, який видобуває воду із свердловини, буде сплачувати і рентну плату за спецводокористування, і ренту плату за видобування корисних копалин, якщо матиме дозвіл на спеціальне водокористування.
До 04.07.17 р. такий дозвіл мали отримувати всі суб’єкті господарювання, які видобувають воду із свердловин. Річ у тому, що до цієї дати спеціальним водокористуванням вважався забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ст. 48 ВКУ). Тому запитання, чи може особа, що видобуває воду, не бути платником рентної плати, не виникало. Такі суб’єкті могли не сплачувати цю плату, якщо потрапляли під звільнення, передбачені в ПКУ.
З 04.07.17 р. до ст. 48 ВКУ були внесені зміни Законом України від 07.02.17 р. № 1830-VIII. Відповідно до них не є спецводокристуванням забір води об’ємі до 5 м3 на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води.
Враховуючи це, можна стверджувати, що коли суб’єкт господарювання видобуває із своєї свердловини протягом доби воду в об’ємі до 5 м3 води, то він не здійснює спецводокристування, а отже, не зобов’язаний отримувати дозвіл на спецводокристування. А оскільки в суб’єкта господарювання немає такого дозволу, то він не виступає платником рентної плати за спецводокристування і за видобування корисних копалин.
Платник звернувся до податківців з проханням підтвердити цей висновок. Відповідь податківці дали в листі, що коментується. Вони прямо не підтвердили цей висновок, але натякнули на те, що для здійснення спецводокристування, а отже, і сплати обох складових рентної плати за воду, суб’єкт господарювання має обов’язково мати дозвіл на спецводокористування.
На думку податківців, щоб з’ясувати, чи має суб’єкт господарювання, що видобуває воду, отримати такий дозвіл, слід проаналізувати, чи перевищує об’єм видобутої ним води за день граничну межу — 5 м3. При цьому слід брати до уваги об’єми води, яка видобута з усіх свердловин, що належать суб’єкту господарювання, а не кожної свердловини окремо. Річ у тому, що норми ст. 48 ВКУ (де йдеться про те, що не є спецводокористуванням забір води в об’ємі до 5 м3) поширюється на водокористувача, а не окремий водозабір (споруду або пристрій для забору води з водного об’єкта).
Звертаємо увагу! Лист, що коментується, є індивідуальною податковою консультацією. Її висновками може користуватися тільки той платник, якому вона адресована.
Тому якщо ви видобуваєте воду в об’ємі до 5 м3 на добу, то щоб не сплачувати рентну плату, отримайте індивідуальну консультацію з подібним висновком. Будемо сподіватися, що податківці і надалі будуть надавати подібні лояльні консультації.
