Відрядження: нічний час
Ситуація 1. Працівника прийнято на повний робочий день. Його робочий день починається о 16:00 і закінчується о 24:00 (8-годинний робочий день, 40-годинний робочий тиждень). Вихідні дні — понеділок і вівторок. Чи потрібно працівникові нараховувати доплату за роботу в нічний час за дні перебування у відрядженні?
На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, на яке його відряджено. При цьому оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи, та на умовах, визначених трудовим або колективним договором, причому розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку. Це прямо зазначено в пп. 8 і 13 розд. I Інструкції про службові відрядження.., затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59. Як правило, госпрозрахункові підприємства у своїх документах, що регулюють питання відрядження, прописують аналогічні норми. Тому далі виходитимемо з цього твердження.
Статтею 54 КЗпП визначено, що нічним вважається час з 22:00 до 6:00. Робота в цей час оплачується в підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.
З урахуванням наведеного робимо такий висновок: якщо працівник фактично працював у нічний час у відрядженні, то роботодавець зобов’язаний нарахувати й виплатити йому доплату за конкретні години роботи в цей час.
Приклад 1. Працівник прийнятий на повний робочий день. Його робочий день починається о 16:00 і закінчується о 24:00 (8-годинний робочий день, 40-годинний робочий тиждень). Вихідні дні — понеділок і вівторок. Працівник перебував у відрядженні з 1 по 2 березня 2018 року на підприємстві з безперервним виробництвом. З наданих ним документів виходить, що він працював на підприємстві, на яке був відряджений, 1 березня з 22:00 до 24:00. А от 2 березня — день приїзду з відрядження — працівник на роботу не виходив відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку.
Оклад працівника — 10000 грн. Доплата за роботу в нічний час — 20 % від окладу. У розрахунковому періоді (січень — лютий 2018 року, 39 роб. дн.) йому було нараховано основну зарплату в сумі 20000 грн., доплату за роботу в нічний час 990,25 грн. та квартальну премію (за підсумками роботи в IV кварталі) у сумі 10000 грн. Кількість робочих днів за індивідуальним графіком роботи працівника у березні — 22, норма тривалості робочого часу 175 год.
Визначимо денний заробіток за місяць, у якому працівник перебував у відрядженні. Його розрахунок проводимо виходячи з повністю відпрацьованого місяця:
(10000 грн. + 491,49 грн.) : 22 роб. дн. = 476,89 грн.,
де 491,49 — сума доплати за роботу в нічний час, обчислена виходячи з повністю відпрацьованого березня.
Для того, щоб обчислити цю суму, знаходимо суму доплати за 1 годину роботи в нічний час (10000 грн. : 175 год х 20 % : 100 % = 11,43 грн./год). Потім отриману величину множимо на кількість годин роботи в нічний час при повністю відпрацьованому місяці (11,43 грн. х (21 роб. дн. х 2 год + 1 год) = 491,49 грн.).
Переходимо до обчислення середньоденної зарплати працівника. У розрахунковому періоді йому було нараховано квартальну премію. Її включаємо до розрахунку в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді:
10000 грн. : 3 міс. х 2 міс. = 6666,67 грн.
Середньоденна зарплата дорівнює:
(20000 грн. + 990,25 грн. + 6666,67 грн.) : 39 роб. дн. = 709,15 грн.
Середньоденна зарплата працівника є вищою за денний заробіток. Тому дні роботи у відрядженні будуть оплачені виходячи з середньоденної зарплати:
709,15 грн. х 2 роб. дн. = 1418,30 грн.
Припустимо, що працівник повністю відпрацював усі дні у березні відповідно до свого графіка роботи. Отже, сума основної зарплати за березень становитиме:
10000 грн. : 22 роб. дн. х 20 роб. дн. = 9090,91 грн.,
де 20 — кількість робочих днів у березні згідно з графіком роботи без урахування 2 робочих днів, на які припало відрядження і які будуть оплачені за «середньою».
Переходимо до доплати за роботу в нічний час. Вона нараховується за фактично відпрацьовані години в такий час. Без урахування днів відрядження, працівник відпрацював у нічний час 39 год. Пам’ятаєте, його робочий день починається о 16:00 і закінчується о 24:00. Тобто в загальному випадку кожного робочого дня (за винятком передсвяткових днів (у випадку, що розглядається, — 7 березня), коли робота скорочується на 1 год) він працює 2 год у нічний час (з 22:00 до 24:00).
У відрядженні 1 березня працівник також працював у нічний час 2 год. Тому за ці 2 год йому має бути нараховано доплату, незалежно від того, що дні роботи у відрядженні оплачено виходячи з середньоденної зарплати.
А от 2 березня (день прибуття з відрядження) працівник фактично в нічний час не працював. Тож і про доплату не може бути й мови.
Що ж, розрахуємо загальну суму доплати за роботу в нічний час у березні 2018 року:
11,43 грн. х (39 год + 2 год) = 468,63 грн.
Загальна сума зарплати працівника за березень становитиме:
1418,30 грн. + 9090,91 грн. + 468,63 грн. = 10977,84 грн.
Як бачите, незважаючи на те, що таку ситуацію не можна віднести до стандартної та буденної, її вирішення цілком «вкладається» в загальні норми трудового законодавства.
Відрядження: неповний робочий час
Ситуація 2. Працівник, якому встановлено режим неповного робочого дня, перебував у відрядженні від 20 до 23 лютого 2018 року. З наданих документів, що підтверджують витрати на відрядження, випливає, що 21 та 22 лютого він виконував службове доручення у відрядженні після закінчення робочого часу.
Чи потрібно окремо оплачувати такий час?
Ви вже знаєте, що за загальним правилом на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, на яке він відряджений. Але водночас оплата періоду відрядження здійснюється за всі робочі дні (години) за графіком, установленим за основним місцем роботи. За період відрядження оплачують усі робочі дні (години) за графіком, установленим на підприємстві, що відряджає (від 00:00 першого дня відрядження до 24:00 останнього дня відрядження), та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором. При цьому розмір такої оплати не має бути нижчим середнього заробітку.
Винятком із цього правила є ситуація, коли працівника спеціально відряджають для роботи в години/дні, які не є для нього робочими на рідному підприємстві. Наприклад, у наказі про відрядження зазначено, що працівник, який працює у режимі неповного робочого часу, спеціально відряджається для роботи повний робочий день або спеціально відряджається для роботи у свій вихідний день (святковий/неробочий день) (див. приклад далі).
При цьому в питанні оплати праці працівника за період відрядження в таких випадках необхідно керуватися загальними нормами трудового законодавства, але з урахуванням норм Положення про відрядження, що діє на підприємстві.
Приклад 2. Працівнику встановлено режим неповного робочого дня — 4 години на день при 8-годинному робочому дні, що діє на підприємстві. Обіймає 0,5 штатної одиниці. Оклад працівника 5000 грн. (фонд оплати праці з урахуванням зайнятості — 2500 грн. (5000 грн. х 0,5)). З 20 по 23 лютого він перебував у відрядженні. З наданих документів, що підтверджують витрати на відрядження, випливає, що 21 та 22 лютого працівник виконував службове доручення у відрядженні, у тому числі й після закінчення робочого часу.
У розрахунковому періоді (грудень 2017 року — січень 2018 року) йому було нараховано зарплату в загальній сумі 5000 грн. Кількість робочих днів у розрахунковому періоді — 41. Кількість робочих днів у лютому за графіком роботи — 20.
Положенням про відрядження, затвердженим на підприємстві, встановлено, що на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Але водночас оплата періоду відрядження здійснюється за всі робочі дні (години) за графіком, установленим за основним місцем роботи працівника.
Працівник не був спеціально відряджений для роботи повний день. Тому працю у відрядженні оплачуємо в загальному порядку відповідно до ст. 121 КЗпП та Положення про відрядження, затвердженого на підприємстві.
Визначимо денний заробіток за місяць, у якому працівник перебував у відрядженні:
2500 грн. : 20 роб. дн. = 125 грн./роб. дн.
Розрахуємо середньоденну заробітну плату працівника:
5000 грн. : 41 роб. дн. = 121,95 грн.
Середньоденна зарплата працівника нижча за денний заробіток. Тому дні роботи у відрядженні будуть оплачені як звичайні робочі дні. Сума зарплати за повністю відпрацьований лютий 2018 року становитиме 2500 грн.
Приклад 3. Використовуючи умови прикладу 2, припустимо, що згідно з наказом про відрядження працівник спеціально відряджався для роботи повний робочий день (8 годин) 21 і 22 лютого.
У відрядженні працівник виконував роботу понад передбачений трудовим договором час, але (!) у межах встановленої на підприємстві нормальної тривалості робочого дня. Тому згідно з абзацом другим п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13 така робота не вважається надурочною.
Отже, 8 «надгодин» роботи у відрядженні (4 год — 21 лютого та 4 год — 22 лютого) оплачуємо в одинарному розмірі.
Розрахуємо годинну ставку для оплати «надгодин».
Для цього суму окладу, обчислену з урахуванням зайнятості працівника, поділимо на індивідуальну норму тривалості робочого часу в годинах згідно з графіком роботи працівника у лютому:
5000 грн. х 0,5 : 80 год = 31,25 грн./год.,
де 80 — норма тривалості робочого часу в годинах, установлена для працівника на лютий 2018 року (20 роб. дн. х 4 год = 80 год).
Сума оплати «надгодин» становитиме:
31,25 грн./год х 8 год = 250 грн.
Загальна сума зарплати працівника за лютий складе:
2500 грн. + 250 грн. = 2750 грн.
Як бачите, в питаннях оплати праці у відрядженні слід керуватися текстом наказу про відрядження, а також враховувати норми КЗпП та Положення про відрядження, затвердженого на підприємстві.
