У листі, що коментується, Верховний Суд констатував: особливий період діє в Україні з 17.03.14 р., після оприлюднення Указу № 303/2014*. Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав. Завершення заходів мобілізації не припиняє особливого періоду.
* Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.14 р. № 303/2014.
Таку позицію Верховний Суд висловлював у постанові від 25.04.18 р. у справі № 205/1993/17-ц.
Така ж правова позиція сформульована і в інших його постановах: від 14.02.18 р. у справі № 131/1449/16-ц; від 14.02.18 р. у справі № 727/2187/16-ц; від 20.02.18 р. у справі 640/4439/16-ц; від 21.02.18 р. у справі № 211/1546/16-ц та інших.
У постанові від 25.05.18 р. у справі № 127/13998/17 Верховний Суд трохи «збився зі шляху». У ній він зазначив, що з 18.03.14 р. в Україні настав особливий період, тривалість якого пов’язується з тривалістю мобілізації. А строк мобілізації встановлений п. 3 Указу № 303/2014 і дорівнює 45 добам. Але цю помилку Верховний Суд устиг виправити за допомогою ухвали від 11.06.18 р. у справі № 127/13998/17.
Отже, Верховний Суд дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє. Таким чином, Верховний Суд підтримав позицію Міноборони, висловлену ним у листі від 20.10.16 р. № 316/1/906.
Нагадаємо, що для роботодавців цей момент важливий в аспекті застосування ч. 3 ст. 119 КЗпП про збереження місця роботи мобілізованих працівників.
