Мінфін затвердив відразу три узагальнюючі податкові консультації щодо сплати земельного податку.
1. Орендовані нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку. Мінфін стверджує, що платниками земподатку за ділянки під багатоквартирними житловими будинками є:
1) підприємства, установи і організації, які здійснюють управління цими будинками і яким земділянки під таким будинком та прибудинкова територія надані у постійне користування,
або
2) співвласники багатоквартирного будинку, яким земельні ділянки під таким будинком та прибудинкова територія надані у власність або у постійне користування*.
* Порядок такої передачі ще має затвердити Кабмін (ч. 2 ст. 42 Земельного кодексу України від 25.10.01 р. № 2768-III).
Отже, на думку Мінфіну, власник нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку має нарівні з іншими співвласниками нести витрати на утримання будинку пропорційно до своєї частини майна, які можуть включати також плату за землю. При цьому безпосереднім платником плати за землю виступає особа, щодо якої здійснено реєстрацію державних прав на земельну ділянку (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком (управитель) чи об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), яке є суб’єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників).
У свою чергу, орендар приміщення у багатоквартирному будинку безпосередньо не набуває прав власності чи користування земельними ділянками, які б підлягали державній реєстрації. Отже, підстав для нарахування та сплати плати за землю як у платника податку у нього не виникає.
2. Нерухомість є, а право власності/оренди на земділянку не оформлене. Мінфін заявив: не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 ПКУ особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені (немає відповідного запису у Держземкадастрі).
Якщо йдеться про нерухоме майно у багатоквартирному будинку, то безпосереднім платником земельного податку буде управитель таким будинком чи ОСББ з моменту реєстрації прав таких осіб на земділянку.
3. Земподаток з платників єдиного податку. ФОП — платник єдиного податку (ЄП), який використовує будівлі (споруди), їх частини, для провадження господарської діяльності та який оформив відповідно до вимог законодавства свої права на земділянку під такими об’єктами, не повинен сплачувати земподаток.
Разом із тим абзац 4 п. 297.1 ПКУ не передбачає звільнення від земподатку для платника ЄП у випадку, коли обов’язок по сплаті податку виникає у нього як у співвласника багатоквартирного будинку у складі витрат на управління.
Як і в попередніх випадках, платником податку за земділянку під багатоквартирним будинком виступає особа, щодо якої здійснено реєстрацію державних прав на таку земельну ділянку (управитель чи ОСББ).
Всі співвласники багатоквартирного будинку (у тому числі підприємці-«спрощенці») мають рівні обов’язки щодо здійснення витрат на управління будинком (пропорційно до своєї частки у спільному майні багатоквартирного будинку), до складу яких буде включатися передбачена законодавством плата за землю щодо земділянки під таким будинком та прибудинковою територією.
Висновок. Мінфін — прихильник базового принципу: земподаток платить лише землевласник чи землекористувач. Вимогу п. 287.8 ПКУ про сплату земподатку власником нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку Мінфін трактує як вимогу до такого власника компенсувати витрати на сплату земподатку, які несе управитель будинку чи ОСББ.
