Відповідь на це запитання зовсім не така проста, як може здатися на перший погляд. І ось чому.
В описаній вище ситуації тандемом працюють дві норми ПКУ — п.п. 165.1.55 і п.п. «д» п.п. 164.2.17.
Перша (п.п. 165.1.55 ПКУ) — виводить з-під оподаткування основну суму боргу фізособи, прощеного (анульованого) підприємством за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності в сумі, що не перевищує 25 % однієї мінзарплати (з розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2018 році — 930,75 грн.). Такий дохід відображають у формі № 1ДФ з ознакою доходу «127».
Друга (п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ) — відносить до оподатковуваного доходу у вигляді додаткового блага основну суму боргу фізособи, прощеного (анульованого) підприємством за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у випадку якщо його сума перевищує 25 % однієї мінзарплати (з розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2018 році — 930,75 грн.). Такий дохід слід відображати в Податковому розрахунку з ознакою доходу «126».
Якщо сума прощеного боргу не перевищує неоподатковуваної величини — питань не виникає. Ні ПДФО, ні ВЗ не буде. А якщо перевищує, наприклад, простили борг у сумі 1000 грн.?
Ось тут інтрига. Річ у тому, що формулювання п.п. 165.1.55 ПКУ у частині визначення неоподатковуваної величини схоже з формулюванням «подарункового» п.п. 165.1.39 ПКУ. Дивіться самі.
Відповідно до п.п. 165.1.39 ПКУ не обкладається ПДФО вартість негрошових подарунків, якщо їх вартість не перевищує 25 % однієї мінзарплати (з розрахунку на місяць), установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2018 році — 930,75 грн.).
Ще минулого року податківці читали цю «подарункову» норму так: якщо вартість подарунка перевищує неоподатковувану величину, то до оподатковуваного доходу одержувача потрапить тільки сума перевищення. Зараз же наполягають, що в такій ситуації ПДФО і ВЗ потрібно утримати з усієї вартості негрошового подарунка (див. лист ДФСУ від 02.02.18 р. № 439/6/99-99-13-02-03-15/ІПК // «БТ», 2018, № 8).
Якщо таку нову логіку фіскалів застосувати до прощених боргів, то можна дійти таких сумних висновків.
1. На підставі п.п. 165.1.55 ПКУ не оподатковується основна сума боргу фізособи, прощеного (анульованого) підприємством за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, якщо її величина не перевищує у 2018 році — 930,75 грн.
2. У разі якщо сума такого прощеного боргу перевищує неоподатковувану межу (у 2018 році — 930,75 грн.), то вся ця сума (а не сума перевищення) ввійде до оподатковуваного доходу фізособи як дохід у вигляді додаткового блага на підставі п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ.
Разом з тим не виключено, що в цьому питанні фіскали і далі будуть дотримуватися думки, що ПДФО і ВЗ обкладається тільки сума перевищення.
Однак у будь-якому випадку, якщо підприємство належним чином проінформує позичальника про анулювання (прощення) боргу (шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору чи надання повідомлення боржникові під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу), то ПДФО і ВЗ з такого оподатковуваного доходу зобов’язаний буде сплатити позичальник самостійно за підсумками річного декларування (п.п. «д» п.п. 164.2.17 ПКУ).
Підприємству потрібно буде тільки відобразити такий дохід у формі № 1ДФ.
А ось якщо підприємство проігнорує цю вимогу, то йому доведеться виконати обов’язки податкового агента в повному обсязі (утримати ПДФО і ВЗ + відобразити дохід у формі № 1ДФ).
