Той факт, що ПН виявилися зареєстрованими із запізненням, має дуже неприємні наслідки:
1) загрозу застосування фіскалами до постачальника штрафу за несвоєчасну реєстрацію згідно з п. 1201.1 ПКУ;
2) відкладання покупцем права на податковий кредит;
3) загрозу застосування контрагентом «договірного» штрафу за несвоєчасну реєстрацію ПН (якщо він передбачений договором).
Тепер розглянемо все це детальніше.
Загроза штрафу
Якщо нічого не робити, штраф за несвоєчасну реєстрацію ПН вельми реальний. Адже податківці вважають, що цей штраф застосовується незалежно від того, з якої причини відбулося прострочення реєстрації ПН. І визнавши, що на сервері відбулися технічні проблеми, жодного слова не сказали, що платник може бути звільнений від штрафів за прострочення реєстрації ПН.
Тому варто, спираючись на норми ПКУ, наполягати на відсутності провини платника в несвоєчасній реєстрації ПН.
Виділимо дві такі норми ПКУ:
1) ст. 109 ПКУ, яка встановлює, що податковим правопорушенням (відзначимо: несвоєчасна реєстрація ПН вважається податковим правопорушенням) вважається протиправне діяння (бездіяльність) платника. Особа вважається невинною, якщо доведе, що нею було вжито всіх заходів для належного виконання зобов’язання.
Зобов’язанням платника є своєчасне, в операційний день, направлення ПН на реєстрацію. Якщо платник відправив ПН на реєстрацію своєчасно, то він не повинен нести відповідальність за роботу телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем і програм. Несвоєчасна доставка відправлення адресатові з будь-яких причин виключає відповідальність платника податків, який свій обов’язок виконав своєчасно (див., наприклад, рішення Львівського окружного адмінсуду від 15.08.18 р. у справі № 813/450/18). Відповідно, якщо платник відправляв ПН на реєстрацію своєчасно (що може підтвердити програма, яка використовується для реєстрації ПН), то його не можна оштрафувати за прострочення реєстрації ПН;
2) «профільний» п. 201.10 ПКУ, у якому зазначено, що якщо протягом операційного дня платникові не направлена квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК, така ПН вважається зареєстрованою. Щодо цієї норми варто врахувати такі моменти. Операційний день для реєстрації ПН/РК триває в робочі дні з 8:00 до 20:00. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем (п. 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.10 р. № 1246, далі — Порядок № 1246). Формально це означає те, що якщо ми ПН відправили на реєстрацію до 20:00 поточного дня (тобто навіть якщо о 19:59), то ПН має бути зареєстрована поточним днем. Якщо ж цього дня квитанція про прийняття/неприйняття/зупинення реєстрації ПН не надійшла, то ПН вважається зареєстрованою (днем її відправлення на реєстрацію).
Якщо ПН відправлена на реєстрацію о 20:00 і пізніше, то вона буде зареєстрована тільки наступним операційним днем.
Щоправда, тут варто згадати про норми іншого документа — Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Мінфіну від 06.06.17 р. № 557 (далі — Порядок № 557). Адже ПН визначена цим Порядком як електронний документ, а отже, на неї теж поширюється дія цього Порядку (п. 2 розд. I Порядку № 557). У Порядку зазначено, що після надходження електронного документа контролюючому органу здійснюється його автоматизована перевірка.
При цьому автоматизована перевірка здійснюється в день надходження електронного документа, але не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення (пп. 8 та 9 розд. II Порядку № 557).
Та й у п. 12 Порядку № 1246 зазначено, що після надходження ПН та/або РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки.
Тобто виходить, що якщо електронний документ був отриманий фіскалами за 1 годину до закінчення операційного дня, то фіскали мають право відправляти квитанцію платникові про його прийняття/неприйняття тільки наступного робочого дня?
Тут відразу варто зазначити, що до ПН ця норма не застосовна. Оскільки в ПКУ (у п. 201.10 ПКУ) прописана пряма норма про те, що ПН вважається зареєстрованою, якщо протягом операційного дня платникові не направлена квитанція про її прийняття/неприйняття/зупинення, то ця норма має пріоритет над нормами Порядку № 557.
На це звертають увагу й деякі суди (див. рішення Окружного адмінсуду м. Києва від 14.11.18 р. у справі № 826/16173/18, позицію ВС, викладену в постановах від 26.11.18 р. у справі № 826/19172/16, від 23.01.18 р. у справі № 806/832/17).
Звертаємо увагу також на такий момент. Формально ПН має бути не лише відправлена платником протягом операційного дня, але й отримана фіскалами протягом цього ж операційного дня.
Але якщо через технічні збої на сервері ДФС ПН була отримана фіскалами із запізненням (після закінчення операційного дня або взагалі не була отримана), все одно повинні діяти норми п. 201.10 ПКУ, згідно з якими ПН вважається зареєстрованою, якщо протягом операційного дня не надійшла квитанція. Головне — це довести, що ПН була відправлена фіскалам протягом операційного дня!
Як це зробити? Як можна побачити із судових рішень, доказами можуть слугувати повідомлення програмного забезпечення, витяги з програми, скриншот з екрана, у якому міститься інформація про відправлення ПН фіскалам, тощо (див., наприклад, постанову ВС від 27.03.18 р. у справі № 825/2411/16).
Щоправда, тут варто зазначити, що, незважаючи на всі ці норми ПКУ, що «захищають» платника, як показує практика, домагатися справедливості платникам доводиться через суд.
Відкладання покупцем права на податковий кредит
За загальним правилом, у разі несвоєчасної реєстрації ПН право на податковий кредит у покупця виникає в періоді реєстрації ПН (п. 198.6 ПКУ). І навіть якщо прострочення виникло через технічні збої, то обережним платникам варто дотримуватися цього правила.
Хоча, у принципі, можна намагатися довести, що відправлена постачальником ПН була своєчасно зареєстрована, і відображати ПН уже в періоді її складання. Але це для тих, хто готовий «боротися» в суді.
Застосування контрагентом «договірного» штрафу
Знову ж таки наведемо аргументи, які дозволяють «відбитися» від штрафів, якщо контрагент не поставився «з розумінням» до ситуації, що склалася.
Згідно зі ст. 218 ГКУ учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Також згідно з ч. 3 ст. 550 ЦКУ кредитор не має права на неустойку, якщо боржник доведе, що порушення зобов’язання виникло в результаті випадку або непереборної сили. Під «випадком» у практиці цивільного права якраз і розуміється відсутність провини особи в невиконанні або неналежному виконанні зобов’язання.
Тому якщо ви надасте контрагентові документи, які підтверджують, що ви вжили всіх заходів щодо своєчасної реєстрації ПН, можливість стягнення з вас договірних санкцій за несвоєчасну реєстрацію ПН дуже сумнівна.
Тим паче, що, якщо ПН у принципі буде зареєстровано (з простроченням), то шанси у вашого контрагента стягнути ці штрафи через суд вельми невеликі (див., наприклад, постанови ВС: від 04.06.18 р. № 925/494/17; від 12.03.18 р. № 918/216/17; від 13.04.18 р. № 902/380/1; від 02.05.18 р. № 908/3565/16 та від 05.06.18 р. № 917/877/17).
