Є право, а є право
Що таке роялті
Лист Міністерства
фінансів України
від 06.02.2012 р.
№ 31-08410-07-27/2586*
Міністерство фінансів України на Ваше звернення щодо удосконалення практики застосування підзаконних нормативних актів повідомляє.
З метою уніфікації термінів, що застосовуються у нормативних актах, наказом Міністерства фінансів України від 18.03.2011 р. № 372 внесено зміни до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290, яким значення терміна «роялті» викладено у редакції підпункту 14.1.225 статті 14 Податкового кодексу України, згідно з яким роялті — це будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- або телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Чинним законодавством не передбачено визначення термінів «винагорода за користування» і «надання права на користування» будь-яким авторським та суміжним правом.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
Статтею 32 Закону передбачено, що авторові та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.
Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.
Згідно з частиною п’ятою статті 15 Закону, за винятком випадків, передбачених статтями 21–25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник або кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.
Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах суб’єктів, що укладаються за дорученням суб’єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.
Таким чином, у авторському договорі може бути передбачена винагорода (роялті) за користування авторським правом протягом усього періоду його дії (або в певний термін) або може бути передбачена винагорода за надання (передачу) авторського права в момент здійснення такої передачі.
На нашу думку, в цьому може бути відмінність цих понять.
Також повідомляємо, що реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності забезпечує Державна служба інтелектуальної власності України, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України.
Тому за додатковими роз’ясненнями із зазначених питань пропонуємо звернутися до зазначеної служби.
Перший заступник Міністра А. Мярковський
Від редакції
Припускаємо , що відмінність права на користування від користування все-таки існує.
У першому випадку йдеться про передачу майнових прав інтелектуальної власності (наприклад, автор передає виконавцеві право на користування твором мистецтва й отримує за це винагороду).
У другому — про використання самого об’єкта інтелектуальної власності (наприклад, про виконання самого твору, який здійснюється завдяки раніше отриманим правам на його використання; таке використання також може передбачати виплату винагороди).
З погляду податкового та бухгалтерського законодавства роялті визнаються платежі обох видів — і винагорода за надання права користування об’єктом інтелектуальної власності, і винагорода за користування цим об’єктом.
* Наводимо запит, відповіддю на який є цей лист:
«Внесено зміни до п. 4 П(С)БУ 15 «Дохід», згідно з яким: «Роялті — будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіо-касети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельної маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)».
Однак при застосуванні зазначеної дефініції виникають питання:
1. У чому саме різниця між термінами «винагорода за користування» та «[винагорода за] надання права на користування»?
2. Прошу навести визначення терміна «винагорода за користування».
3. Прошу навести визначення терміна “[винагорода за] надання права на користування”».— Ред.
