III
Постанова Верховного суду України
від 14.11.2011 р.
(витяг)
Верховний Суд України у складі:
головуючого Тітова Ю. Г.
суддів: <...>,—
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «Спрут» (далі — ПП «Спрут») до Вінницької митниці Державної митної служби України (далі — Митниця) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень, встановив:
<...>
Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи з такого.
Як встановили суди, на виконання наказу начальника Митниці від 14 травня 2007 року № 247 «Про проведення камеральної перевірки митного оформлення транспортних засобів» з метою недопущення ухилення ПП «Спрут» від сплати податків та зборів у повному обсязі працівники Митниці провели камеральну перевірку митного оформлення автомобіля вантажного із врахуванням типу кузова Mersedes Sprinter 311 CDI за ВМД від 21 листопада 2006 року № 401000007/6/220845, за результатами якої склали акт від 12 червня 2007 року № 32/401000000/9.
У ході перевірки виявлено недонарахування суми митних платежів через заниження митної вартості транспортного засобу, що призвело до недоборів митних платежів на загальну суму 3093 грн 64 коп. В основу акта камеральної перевірки покладений висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі — НДКЦ) від 24 квітня 2007 року № 136, відповідно до якого митна вартість зазначеного вище автомобіля згідно з представленими для товарознавчого дослідження документами з урахуванням типу кузова становить 33 229 грн 63 коп. (5080 євро). Різниця між заявленою у ВМД та визначеною спеціалістами НДКЦ митною вартістю склала 6999 грн 16 коп.
За наслідками зазначеної перевірки Митниця прийняла оскаржувані податкові повідомлення форми «Р».
Ухвалюючи рішення у цій справі, касаційний суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дії Митниці щодо перерахунку митних платежів та нарахування штрафних санкцій не відповідають вимогам митного законодавства.
У справі, рішення в якій надано заявником на підтвердження своїх доводів, касаційний суд, встановивши, що за результатами камеральної перевірки було виявлено значне заниження підприємством митної вартості транспортного засобу у зв’язку з неврахуванням вартості його додаткового обладнання (автогідронавантажувача), яке призвело до сплати митних платежів не в повному обсязі, зазначив, що митні органи обґрунтовано донарахували податкові зобов’язання зі сплати мита та податку на додану вартість.
Із зазначених судових рішень убачається, що касаційний суд ухвалив різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах внаслідок неоднакового застосування норм матеріального права, які регулюють здійснення митними органами контролю визначення митної вартості транспортного засобу.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у їх застосуванні, Верховний Суд України виходить із такого.
Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України — це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 МК).
Аналіз наведеного у пункті 19 статті 1 МК визначення поняття «митні процедури» дає підстави вважати, що ці процедури охоплюють митний контроль , митне оформлення та справляння податків і зборів.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК відповідно до заявленого митного режиму.
Статтею 259 МК передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень МК.
Відповідно до вимог частини першої статті 265 МК митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю , оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов’язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 69 МК незалежно від закінчення операцій митного контролю , оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.
Наведені норми права дають підстави вважати, що за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов’язкові платежі.
Про правильність цієї позиції свідчить і чинний з 17 травня 2008 року Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 на виконання вимог статей 41 , 265 МК. За процедурою, встановленою цим Порядком, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митними органами, зокрема і шляхом проведення камеральної перевірки. У разі коли за його результатами виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою. У разі заниження податкового зобов’язання та його непогашення протягом 10 днів з дати надходження рішення митного органу про визначення митної вартості товару зазначений орган самостійно вживає заходів для донарахування сум податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановленому Законом № 2181-III порядку.
Таким чином, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску транспортного засобу через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов’язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.
Рішення касаційного суду у цій справі не відповідає наведеним вимогам законодавства, яке було чинним на час пропуску транспортного засобу через митний кордон України.
З урахуванням наведеного ухвала касаційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.
Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив.
Заяву Вінницької митниці Державної митної служби України задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2011 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю. Тітов
Судді: <…>
