Процедура, схожа на
ˇ Інвентаризація ю
у підприємця
(законність, особливості та документальні підстави)
Наймана матеріально відповідальна особа підприємця — платника ЄП підозрюється у розкраданні товарів. З метою встановлення відповідності фактичних залишків товарів даним обліку було проведено інвентаризацію ТМЦ. З цією метою використовувалися товарні звіти, складені матеріально відповідальною особою власноруч, з долученням до них прибутково-видаткових документів, і дані Книги доходів і витрат ф. № 10.
Однак судово-бухгалтерська експертиза, призначена під час розгляду справи в суді, вимагає, щоб інвентаризація у фізособи-підприємця була проведена у повній відповідності із чинним законодавством, тобто із застосуванням бухгалтерського обліку і журналів-ордерів.
Просимо роз’яснити: чи може підприємець проводити інвентаризацію?
Якщо так, то що є підставою для виведення результату інвентаризації ТМЦ у найманої особи, яка працює у підприємця?
Насамперед, відповімо на запитання: чи може у приватного підприємця проводитися інвентаризація? За суворого підходу — ні.
Справа в тому, що Інструкція по інвентаризації основних засобів , нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Мінфіну від 11.08.94 р. № 69 (далі — Інструкція № 69, див. її, зі змінами, у «Бухгалтері» № 41’2011 на с. 4т–9т), зазначає, що, по-перше, інвентаризація проводиться підприємствами, їх об’єднаннями і госпрозрахунковими організаціями; по-друге, метою інвентаризації є підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку і звітності; по-третє, Інструкція № 69 посилається на Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон про бухоблік*).
* Закон про бухоблік — див. у «Бухгалтері» № 3’2012 на с. 2т–7т.
Такі правила пов’язані з положеннями ч. 1 ст. 10 Закону про бухоблік, згідно з якими підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Як відомо, Закон про бухоблік на підприємців не поширюється і повноцінний бухгалтерський облік** (у звичному розумінні — з використанням рахунків бухобліку та облікових регістрів) вони не ведуть. Це означає, що у підприємців не може бути й інвентаризації — як процедури, пов’язаної з веденням бухгалтерського обліку.
** Звичайно, ніхто не може заборонити ФОП ам вести бухоблік, наприклад, у спрощеному вигляді. Інша річ, що скористатися результатами ведення такого бухобліку підприємцям не дають податківці. Наприклад, вони не дозволяють їм амортизувати витрати на придбання ОЗ, стверджуючи, що чинним законодавством ведення бухобліку для фізосібпідприємців не передбачено (див. щодо цього «Бухгалтер» № 7’2011, с. 44–45).
Проте ми можемо говорити про необхідність/корисність для підприємця процедури, схожої на інвентаризацію, що проводиться юридичними особами.
Нагадаємо, що основними завданнями інвентаризації згідно з п. 7 Інструкції № 69 є, зокрема: виявлення фактичної наявності ОФ, НМА, ТМЦ, коштів, ЦП та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі; встановлення надлишку або недостачі цінностей та коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку. Тобто більш глобальна мета інвентаризації — це контроль за збереженням майна і достовірністю обліку з виявленням можливих невідповідностей обліковим даним (недостачі або надлишків).
Підприємець може бути зацікавлений у зіставленні фактичної наявності, наприклад, ТМЦ із даними його обліку. Адже від ведення обліку доходів (витрат) підприємця ніхто не звільняв.
На підставі яких документів має проводитися квазиінвентаризація у підприємця? Ми вважаємо, що в розглядуваній ситуації з цією метою слід використовувати первинні документи та Книгу обліку доходів і витрат за ф. № 10. До речі, зазначена ситуація — ще один аргумент на користь наявності первинних, у тому числі видаткових, документів, особливо для тих ПриПЄПів*, у яких працюють матвідповідальні працівники.
* У «Бухгалтері» № 5’2012 на с. 48 ми звертали увагу на те, що чинним законодавством для них не передбачено документальне підтвердження витрат, однак такі документи їм мати бажано задля уникнення претензій з боку податківців.
На нашу думку, при організації надходження і вибуття ТМЦ підприємцю доцільно дотримуватися загальних принципів документального оформлення таких операцій підприємствами.**
** На наш погляд, у зв’язку з цим підприємцям слід звернути увагу на Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. № 2 (див. «Бухгалтер» № 43’2009, с. 7т–15т), у розділі 3 яких наведено порядок документального оформлення операцій руху запасів.
До речі, Мінфін у своєму листі від 28.02.2007 р. № 31340002016/3985 (див. «Бухгалтер» № 16’2007, с. 29) звернув увагу на те, що офіційне визначення терміна «ТМЦ» відсутнє. На його думку, термін «ТМЦ» за економічним змістом відповідає терміну «запаси».
Приміром, узагальнюючим первинним документом або спрощеним обліковим регістром є товарний звіт, який складається матеріально відповідальними особами. Період, за який складається звіт, може бути різним (день, тиждень, місяць тощо) залежно від обсягу господарських операцій. Оскільки спеціальної форми бланка товарного звіту для підприємств торгівлі немає, суб’єкт господарювання має право самостійно розробити форму такого звіту, взявши за зразок, наприклад, бланк товарного звіту, який наведено у додатку 6 до п. 2.1 Методичних рекомендацій щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг , гармонізованих з міжнародними стандартами, затверджених наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України від 17.06.2003 р. № 157.
Документ вийде дуже корисним, якщо врахувати, що прибуткова частина товарного звіту заповнюється матеріально відповідальною особою на підставі первинних документів, які фіксують надходження товарів, наприклад накладних, товарно-транспортних накладних, актів закупівлі товарів у фізичних осіб, касових і товарних чеків (квитанцій) під час придбання товарів за готівку.
А видаткова частина товарного звіту заповнюється на підставі документів, що підтверджують реалізацію товару покупцям, наприклад Z-звітів РРО, товарно-касових звітів.
Крім того, оскільки в товарному звіті відображаються всі операції, то крім перелічених вище документів у ньому також відображаються суми актів уцінок (дооцінок), актів повернення товарів, актів про недостачу (надлишок) та інших первинних документів.
Звертаємо увагу на те, що дані про надходження і вибуття товару (і тари) за обраний для обліку період у прибутковій і видатковій частинах товарного звіту самостійно фіксуються матеріально відповідальною особою у хронологічному порядку на підставі первинних документів (із зазначенням у відповідних графах їх дат і номерів). Підписавши товарний звіт, матеріально відповідальна особа тим самим підтверджує залишки товару на кінець звітного періоду, які повинні відповідати залишкам товарів на початок періоду в наступному товарному звіті. Дані товарних звітів є підставою для заповнення Книги обліку доходів і витрат за ф. № 10, а також Книги обліку доходів та Книги обліку доходів і витрат, затверджених наказом Мінфіну від 15.12.2011 р. № 1637 (див. «Бухгалтер» № 3’2012, с. 22 і 24).
Враховуючи вищевикладене, ми вважаємо, що зазначених документів*** (товарних звітів із долученими до них прибутково-видатковими документами і Книги ф. № 10) буде достатньо для того, щоб провести «інвентаризацію» з метою виявлення можливої невідповідності фактичної наявності товарів обліковим даним підприємця.
*** Або інших подібних (підприємець може сам організувати свій документообіг і облік так, як йому зручно).
Алла Погребняк
