Вірою й правдою
В нашій мові є дивоглядні «парні категорії»:
любов і ласка,
радощі й веселощі,
честь і обов’язок,
сором і ганьба (варіант: безчестя),
цілком і повністю… Ой, це вже не те, це із дикої совкової недомови.
Тож усі 4 пари схожі в одному:
перше слово означає інтровертний початок — ніби всередині себе: любов (хоч і до когось, але у своєму серці), радощі, честь, сором;
а друге слово кожної пари — екстравертне — «зовнішнє»: ласка (одному — не вийде), веселощі (теж краще з кимось — на відміну від просто радощів), обов’язок (перед кимось), ганьба/безчестя (аналогічно — на відміну від просто сорому).
Але зовсім інакше сприймаються ці пари з урахуванням ще однієї — головної:
вірою й правдою.
Віра — у серці (як і любов), а через правдиве спілкування вона «виходить» назовні.
Там, де віра,— любов, радощі, честь, сором.
Там, де правда,— ласка, веселощі, обов’язок, ганьба.
Саме так: і ласка — теж. Якщо в ній немає правди, це просто секс-прелюдія, та й усе.
