— Ну, бухгалтера — на рею,
це зрозуміло, а далі що?
Якщо податок сплачено не на той код бюджетної класифікації
Нерідко буває так, що платники через помилку/незнання або інші причини сплачують податок не на той код бюджетної класифікації. Чи є правомірним застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку і нарахування пені в цьому випадку?
У другому абзаці рядка 15 додатка 8 «Вказівки щодо заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях, їх реєстрів і заяви про відкриття акредитива» до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 (далі — Інструкція про безготівкові розрахунки), повідомляється:
«Під час сплати платежів до бюджету зазначаються найменування (повне або скорочене) відповідної установи, на ім’я якої відкрито рахунки для зарахування надходжень до державного та/або місцевих бюджетів, найменування території та код бюджетної класифікації».
Крім того, відповідно до п. 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки (див. «Бухгалтер» № 38’2011, с. 7т ) за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа відповідає особа, яка оформила цей документ і подала в її обслуговуючий банк.
Що ж буде, якщо реквізит «код бюджетної класифікації» буде заповнено неправильно?
Свого часу ДПАУ наказом від 15.01.2002 р. № 25 затвердила Податкове роз’яснення щодо відповідальності платника податків за порушення термінів сплати сум податкових зобов’язань при перерахуванні платником коштів на рахунки, які відкрито не за місцем його реєстрації, неправильні коди бюджетної класифікації тощо (див. його у «Бухгалтері» № 17’2006 на с. 45т–46т), яке в цілому не втратило актуальності й сьогодні.
Позиція податківців така. Якщо платник неправильно заповнив реквізити платіжних документів або надіслав кошти на неправильний код бюджетної класифікації (тобто не на код, за яким мають бути погашені податкові зобов’язання), то кошти не надійдуть на відповідний рахунок відповідного району, а отже, не погаситься сума податкового зобов’язання платника. У разі непогашення платником податків у встановлений термін узгодженої суми податкового зобов’язання такий платник несе відповідальність.
Виходом із ситуації, на думку податківців, є такий алгоритм дій. Надміру або помилково сплачені платежі за заявою платника підлягають поверненню йому на розрахунковий рахунок або зарахуванню в рахунок інших платежів, що відображається в обліку датою проведення зазначених операцій. Зокрема, з моменту перерахування платежу платником на правильний рахунок (код бюджетної класифікації) сума податкового зобов’язання вважається погашеною і нарахування пені на відповідну суму податкового боргу припиняється.
І лише у випадку, якщо строки зарахування платежів до бюджетів або державних цільових фондів порушуються з вини банку або Державного казначейства (наприклад, якщо Державним казначейством не відкрито вчасно аналітичні рахунки за доходами бюджету), платник звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів і державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню.
Аналогічну позицію податківці займають і сьогодні: у ЄБПЗ вони стверджують, що якщо платник неправильно заповнив реквізити платіжних документів або надіслав кошти на неправильний код бюджетної класифікації (тобто не на код, за яким мають бути погашені грошові зобов’язання), то кошти не надійдуть на відповідний рахунок бюджетної класифікації, а отже, не погаситься сума грошового зобов’язання платника.
При цьому цікавим є підхід податківців щодо відповідальності, яка настане у разі сплати податку на неправильний код. На їхню думку, у разі непогашення платником у встановлений термін самостійно певного грошового зобов’язання такий платник несе відповідальність, установлену чинним законодавством, а саме ст. 126 ПКУ* і ст. 1632 КУпАП** (див. «Бухгалтер» № 9’2005, с. 6), і йому, крім того, нараховується пеня***.
Тому, щоб не бути втягненим у спір з контролюючими органами, необхідно уважніше заповнювати платіжні доручення.
Утім, на наш погляд, якщо оплата не на той код все-таки відбулася, то в цьому випадку є шанси обґрунтувати відсутність несвоєчасної сплати податку і неправомірність штрафних санкцій у судовому порядку.
Слід зазначити, що в ПКУ прямо не йдеться про те, що недоїмкою є сплата коштів не на той рахунок. Формально згідно із ПКУ грошове зобов’язання платника — це сума коштів, яку платник має сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання. Причому щодо кодів бюджетної класифікації жодних спеціальних вказівок немає.
Як приклади позитивного закінчення справи можна навести такі рішення Вадсуду, винесені ще на підставі Закону «Про порядок погашення...», однак зроблені в них висновки можуть бути цілком актуальними й за ПКУ.
— В ухвалі від 20.09.2007 р. у справі № К-24401/06, реєстр. № 1131699****, Вадсуд погодився з точкою зору судів попередніх інстанцій, які під час вирішення справи виходили з того, що Закон Про Прибуток не визначає, на який рахунок і із зазначенням якого коду треба зараховувати податок. На думку Вадсуду, оскільки податок фактично надійшов до відповідного бюджету у визначений строк, той факт, що кошти перебували на бюджетних рахунках якийсь час (п’ять днів) під іншими кодами, є формальною обставиною і не може бути підставою для висновків про порушення граничних строків сплати податків і застосування штрафних санкцій.
— В ухвалі від 15.09.2011 р. № К-184/08, реєстр. № 20653818, Вадсуд погодився з тим, що важливе значення для вирішення цієї справи має факт зарахування сплачених коштів саме до Державного бюджету, оскільки в такому разі відсутні ознаки складу правопорушення у вигляді несплати узгодженої суми податкового зобов’язання, зокрема наслідки, які можуть проявлятися в недоотриманні Державним бюджетом відповідних коштів. Таким чином, за відсутності складу правопорушення висновок про застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.
— Аналогічний підхід Вадсуд (ухвала від 24.06.2008 р. № К-38012/06, реєстр. № 2664067) продемонстрував і щодо сплати податку на неправильний рахунок. На його думку, Закон «Про порядок погашення...» передбачає, що підставою для застосування до платника штрафних санкцій, установлених п. 17.1 Закону, є несплата до відповідного бюджету в встановлений термін узгоджених сум податкових зобов’язань, чого не відбувається при своєчасному перерахуванні таких коштів, але на інший рахунок цього ж рівня бюджету.
Саме ці правові позиції Вадсуду можна покласти в основу адміністративної скарги або судового позову.
Однак на більш низькому рівні можна зустріти й негативні рішення, які для повноти картини теж слід взяти до уваги. Це, наприклад, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2012 р. у справі № 2а-17230/11/2670, реєстр. № 24921133, у якій суд визнав правомірним застосування штрафної санкції при зазначенні неправильного коду бюджетної класифікації.
Загалом, намагайтеся не помилятися. У випадку ж допущення помилки на вас чекають серйозні судові битви.
* При затримці на строк до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання,— у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці на строк понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання,— у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
** Неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ і організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення,— тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
*** Нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення в його сплаті (п. 129.4 ПКУ).
**** Тут і далі зазначено реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень на сайті www.reyestr.court.gov.ua.
Григорій Берченко, Іван Тургенєв
