Є деякі чудові професії, представники яких
у відповідь на стандартне:
«А пішов ти!..» —
щиро запитують:
«На підставі чого?»
Подану поштою звітність не прийнято податківцями:
як боротися
Наше підприємство надіслало звіт щодо єдиного податку поштою рекомендованим листом з повідомленням і описом вкладення. Податкова застосувала штраф за неподання податкової звітності, посилаючись на те, що в податковій немає кур’єра, який ходив би на пошту й забирав кореспонденцію. Чи є правомірними дії податкової?
На наш погляд, дії податкової неправомірні, і от чому. Платник податків у зв’язку з прямою вказівкою п. 49.3 ПКУ має повне право подавати звітність поштою.
Наприклад, згідно з п. 49.3 ПКУ податкова декларація подається на вибір платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, одним із таких способів:
а ) особисто платником або уповноваженою на це особою;
б ) надсилається поштою з повідомленням про вручення і з описом вкладення;
в ) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови про реєстрацію електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Таким чином, подання декларації поштою є абсолютно законним способом, який має право обрати сам платник, і, по ідеї, не повинно створювати будь-яких проблем.
Правила подання декларацій поштою встановлено в п. 49.5 ПКУ. У ньому йдеться, що в такому разі платник зобов’язаний здійснити таке надсилання на адресу органу ДПС не пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації.
Як зазначають податківці в ЄБПЗ, таке право з урахуванням вимог п. 49.4 надається тим платникам, які не належать до середніх і великих підприємств. Нагадаємо, що середні та великі подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови про реєстрацію електронного підпису підзвітних осіб.
Спеціальні «поштові» правила оформлення таких поштових відправлень установлено в п. 6 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 р. № 799 (далі — Порядок № 799, див. його, зі змінами, у «Бухгалтері» № 15’2006 на с. 3т–4т). Вони полягають ось у чому:
— на поштовому відправленні у нижній правій частині відправником пишуться найменування одержувача та його адреса в такій послідовності: назва вулиці, номер будинку, назва населеного пункту, району, області;
— найменування відправника та його адреса пишуться в лівій верхній частині поштового відправлення в порядку, передбаченому для написання адреси одержувача. Поштовий індекс на листах пишеться стилізованими цифрами чорнилом або кульковою ручкою (за винятком червоного, жовтого та зеленого кольорів);
— у верхній частині поштового відправлення відправник робить позначку «Звіт»;
— відправник заповнює бланк рекомендованого повідомлення про вручення на своє ім’я або на ім’я особи, якій належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення адресату, складає опис вкладення поштового відправлення у двох примірниках із зазначенням у ньому найменування одержувача та його адреси, поіменного переліку предметів, загальної вартості вкладення і підписує його.
При цьому слід зазначити, що Порядок № 799 регулює також особливості доставки такої кореспонденції порівняно з тими, які встановлено в Правилах надання послуг поштового зв’язку, затверджених Постановою КМУ від 05.03.2009 р. № 270.
Згідно з п. 11 Порядку № 799:
— поштові відправлення видаються уповноваженим представникам адресатів безпосередньо на підприємствах поштового зв’язку під розписку за пред’явленням документа, що засвідчує особу;
— доставка поштових відправлень безпосередньо одержувачу може здійснюватися на договірних засадах;
— рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень видаються під розписку.
Як бачимо, доставка поштових відправлень безпосередньо до податкової може здійснюватися на договірних засадах. В інших випадках представник податкової повинен отримати кореспонденцію на пошті.
В описаній у запитанні ситуації, найімовірніше, з боку органу поштового зв’язку порушень не було, а порушення допустили податківці, які просто проігнорували доставлену кореспонденцію.
На жаль, в ПКУ йдеться лише про те, як бути в тому випадку, якщо вина в затримці вручення поштового відправлення лежить на операторі поштового зв’язку. Згідно з п. 49.6 ПКУ у разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення органу державної податкової служби з вини оператора поштового зв’язку такий оператор несе відповідальність відповідно до закону. У такій ситуації платник звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації*.
Проте, на наш погляд, цю норму можна тлумачити ширше на користь платника і стверджувати, що платник звільняється від відповідальності в будь-якому разі, якщо затримка в одержанні поштового відправлення відбулася не з його вини.
Нагадаємо, що за докодексних часів діяла аналогічна норма, закріплена в абз. 2 п/п. 4.1.7 Закону «Про порядок погашення…»:
«У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації несе оператор поштового зв’язку у порядку, передбаченому законодавством, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації».
При цьому в аналогічних випадках суди на підставі зазначеної норми робили висновок, що наявність доказів надсилання декларації поштою є достатньою, щоб визнати дії платника правомірними, а застосовані податковим органом наслідки, пов’язані з нібито неподанням податкової звітності, скасувати. Зокрема, в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 р. у справі № а-6795/09/1570 (реєстр. № 9774759**) суд скасував анулювання ПДВ-реєстрації, яка була здійснена податковим органом у зв’язку з нібито неподанням уточнюючого розрахунку.
Більше того, навіть якщо при надсиланні звітності «поштові» правила формування поштового відправлення було порушено, то, на думку судів, платник усе одно звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації. Тільки працівник відділення поштового зв’язку наділений повноваженнями з перевірки поштових відправлень, яка здійснюється при їх прийманні до відправлення, тоді як працівники державної податкової служби тільки реєструють їх і передають для подальшої обробки (ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 р. у справі № 2а-1670/9030/11, реєстр. № 24024290).
Аналогічний підхід продемонстрував Полтавський окружний адміністративний суд у постанові від 21.02.2012 р. у справі № 2а-1670/9030/11 (реєстр. № 21956495). На його думку, працівники податкової інспекції наділені правом перевіряти тільки податкову звітність. У разі якщо подано органу ДПС податкову звітність заповнено з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення такої звітності, вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація.
А перевірка поштових відправлень на відповідність Постанові Кабінету Міністрів України від 28.07.97 р. № 799 «Про затвердження Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій» посадовими особами податкової інспекції не передбачена жодним нормативно-правовим актом, а отже, такі дії є перевищенням наданих законом повноважень.
Суд також зазначив, що чинним законодавством органам державної податкової служби не надано права повернення поштових відправлень відправнику. Зазначені дії державної податкової інспекції не відповідають функціональним завданням органів ДПС, визначеним у статті 10 Закону України від 04.12.90 р. № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні».
При цьому в будь-якому разі слід обов’язково пам’ятати, що звітність має бути надіслана з повідомленням про вручення та з описом вкладення. Якщо ж звітність надсилається з порушенням цих вимог (наприклад, без повідомлення про вручення), то розраховувати на звільнення від відповідальності при виникненні спору з податковою буде складно: тоді вже суди не знаходять достатніх підстав, щоб стати на бік платника (див., наприклад, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 р. у справі № 1570/4108/2011, реєстр. № 21735509 ).
Григорій Берченко, Іван Тургенєв
* Крім того, незалежно від факту втрати або пошкодження такого поштового відправлення або затримки його вручення платник зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання, самостійно визначену ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених ПКУ (п. 49.7).
** Тут і далі зазначено реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень на сайті www.reyestr.court.gov.ua.
