Теми статей
Обрати теми

Відповідальність за неправильне зазначення коду УКТ ЗЕД при ввезенні товару

Редакція БР
Відповідь на запитання

— Як кажуть в Одесі,
і що нам за це буде?

— По голові дадуть...

Відповідальність за неправильне зазначення
коду УКТ ЗЕД при ввезенні товару

До якої відповідальності може бути притягнуто підприємство у разі виявлення митниками під час перевірки неправильно зазначеного коду УКТ ЗЕД при ввезенні товару в 2011 році й донарахування мита?

Відповідальність у цьому випадку може наставати згідно з Митним кодексом України. Що стосується конкретного виду відповідальності та суб’єкта такої відповідальності, то в зазначеному випадку йдеться про відповідальність адміністративну, а суб’єктом є посадові особи. Про це прямо сказано в новому МКУ, зокрема у ст. 458 і 459:

«Стаття 458. Порушення митних правил

1 . Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні , винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

2 . Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Стаття 459. Відповідальність за порушення митних правил

1. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом.

2 . Суб’єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами — посадові особи цих підприємств».

Переходячи до конкретних статей, які передбачають вид і міру відповідальності, нагадаємо, що до 01.06.2012 р. діяв старий МКУ. Тому теоретично описане в запитанні порушення може підпадати під ст. 355 старого МКУ* або 485 нового.

* Статтю 355 і згадану нижче статтю 354 старого МКУ — див. у «Бухгалтері» № 44’2002 на с. 24т.

Старий МКУ в ст. 355 передбачав відповідальність у разі заявлення у митній декларації неправдивих відомостей і надання митному органу документів з такими відомостями як підставу для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру чи несплати податків і зборів, а також інших протиправних дій, які спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину**.

** Такі дії спричиняли накладення штрафу на громадян у розмірі від ста до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб підприємства — від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналогічна стаття міститься у новому МКУ — щоправда, у більш розширеному вигляді. Приміром, у ст. 485 передбачено відповідальність за:

заявлення в митній декларації неправдивих відомостей із метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру;

— подання із цією метою митному органу документів, що містять неправдиві відомості щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги, кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості;

несплату митних платежів у строк, встановлений законом;

інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, за відсутності ознак злочину;

використання товарів, стосовно яких надано пільги зі сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими були надано такі пільги***.

*** Такі дії передбачають накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

За яким же нормативним актом існує ризик притягнення до відповідальності: за ст. 355 старого чи 485 нового МКУ? Щодо цього чіткої позиції ДМСУ немає. Митники офіційно висловили, щонайменше, два підходи до зазначеної проблеми.

Позиція перша. У листі від 06.06.2012 р. № 20/1-11/05503-ЕП ДМСУ повідомила, що, у разі якщо правопорушення було вчинено до набрання чинності Митним кодексом від 13.03.2012 р. № 4495-VI, однак виявлено після 01.06.2012 р., кваліфікація дій правопорушника здійснюється відповідно до законодавства, що діє на момент складання протоколу про порушення митних правил.

Але є й винятки. Частиною 3 статті 3 Митного кодексу від 13.03.2012 р. № 4495-VI закріплено конституційний принцип зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у разі, якщо вони пом’якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів.

Тому, на думку ДМСУ, за порушення митних правил, які були вчинені й зафіксовані до 01.06.2012 р., тобто до набрання чинності Митним кодексом від 13.03.2012 р. № 4495-VI, може бути застосована санкція статті 485 Митного кодексу лише в тому разі, якщо вона не перевищує санкції за ті самі дії, передбачені старим МКУ. При цьому, якщо сума штрафу, розрахована відповідно до статті 485 МКУ від 13.03.2012 р. № 4495-VI, більша, ніж максимальна сума штрафу, передбачена статтями 354, 355 МКУ від 11.07.2002 р. № 92-IV, то застосуванню підлягають санкції, передбачені статтями 354, 355 МКУ від 11.07.2002 р. № 92-IV.

Позиція друга. ДМСУ в листі від 22.05.2012 р. № 20/1-11/04992-ЕП висловила інший підхід, згідно з яким під час вирішення питання про притягнення порушників митних правил до адміністративної відповідальності слід враховувати ст. 8 КУпАП. Згідно з цією статтею особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем скоєння правопорушення. І лише у разі скасування або пом’якшення відповідальності новий МКУ має зворотну силу (виходячи з його ст. 3).

На наш погляд, більш коректним є другий підхід. Але навіть якщо прийняти першу позицію як даність, то й у такому разі відповідальність за старе порушення буде не більшою, ніж у тому випадку, якби вона встановлювалася відповідно до старого МКУ. Тож питання кваліфікації (за новим чи за старим МКУ) стає суто теоретичним.

Слід також звернути увагу ще на один нюанс.

Реально застосувати санкції за неправильне зазначення коду доволі складно. Орієнтовний опис обставин, які слід для цього встановити, міститься в окремих листах самої ДМСУ від 21.09.2011 р. № 20/4-11/06037-ЕП та від 31.03.2009 р. № 11/1-10.20/2838-ЕП (див. його у «Бухгалтері» № 14’2009 на с. 8–9). Перелік таких обставин є доволі об’ємним і проблематичним з погляду доведення вини та багатьох інших нюансів.

Часто митницями не враховується, що сам по собі факт зазначення у ВМД неправильного коду товару за УКТ ЗЕД і подальше коригування розміру нарахованих митних платежів не можуть бути підставою для складання протоколу про порушення митних правил. Висновок про виявлення факту порушення митних правил має робитися виключно за умови достатності даних, що вказують на наявність складу правопорушення, елементом якого є вина суб’єкта.

Вина може виражатися у протиправній самовпевненості, недбалості, якщо особа легковажно розраховує на ненастання шкідливих наслідків або не вживає усіх передбачених законодавством заходів з метою недопущення протиправних дій.

Дані про вину декларанта можуть бути отримані лише за результатами всебічного аналізу обставин митного оформлення і ретельної перевірки дій під час цього процесу як з боку декларанта, так і з боку працівників митного органу, що беруть у ньому участь.

Зокрема, у випадку якщо після неодноразових митних оформлень товару із установленим визначеним кодом УКТ ЗЕД під час чергового митного оформлення того самого товару виноситься рішення про визначення іншого коду, питання про наявність вини в діях декларанта може розглядатися тільки залежно від висновків службового розслідування щодо посадових осіб митного органу, які допустили неправильну класифікацію товару в попередніх або нових ситуаціях.

Обставинами, що свідчать про наявність або відсутність вини правопорушника, є, крім іншого, ступінь складності й однозначності класифікації товару.

В окремих випадках обґрунтованість висновку про вину особи у вчиненні правопорушення може бути забезпечена тільки у разі отримання додаткової інформації від фахівців, які займаються класифікацією товару. З їх допомогою на підставі ст. 10 і 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення можна встановити, чи мала особа, яка здійснювала декларування, намір вчинити порушення, чи могла вона передбачити наслідки своїх дій.

На практиці ж митні органи не застосовують усі можливі заходи для встановлення вини в діях особи. ДМСУ в умовах дії статті 355 старого МКУ для встановлення наявності або відсутності в діях особи складу правопорушення рекомендувала з’ясовувати такі питання (що може бути актуальним і в разі притягнення до відповідальності за ст. 485 нового МКУ):

чи зверталася особа в митницю з метою оскарження будь-яких рішень, на підставі яких розглядається питання про наявність складу порушення, передбаченого ст. 355 МК України (про визначення коду товару, про правомірність застосування податкових пільг, актів перевірок тощо). Які були результати розгляду скарг;

— чи були наявні раніше факти митних оформлень на підставі документів про визначення коду товару, застосування податкових пільг, чи декларувала особа аналогічний (такий самий) товар за таким же кодом раніше тощо;

— які характеристики товару стали визначальними для віднесення товару до конкретного коду згідно з УКТ ЗЕД (чи відбиралися зразки товару, з чиєї ініціативи, чи досліджувалися хімічні та фізичні характеристики товару, чи надавалися додаткові документи);

— чи мав декларант можливість віднести товар до конкретного коду товару згідно з УКТ ЗЕД, використовуючи тільки товаросупровідні документи;

— чи проводився декларантом ідентифікаційний огляд товарів, чи можливо було за результатами ідентифікаційного огляду встановити характеристики товару, які визначають його класифікацію;

— чи звертався декларант в організації (торгово-промислова палата, експертна організація тощо) з метою отримання попереднього рішення або висновку про класифікацію товару;

— чи має експертна установа, яка видала відповідний висновок, обладнання, необхідне для проведення експертного дослідження, чи є це обладнання сертифікованим, яке обладнання використовувалося під час дослідження.

Крім того, з метою встановлення суб’єктивної сторони правопорушення в кожному випадку ДМСУ рекомендувала враховувати пояснення особи, притягнутої до відповідальності, а саме питання про її психічне ставлення до вчинених протиправних дій, наявність мотиву і мети вчинення правопорушення тощо.

На всі ці питання, по ідеї, повинен звертати увагу й суд у разі оскарження рішення митників про притягнення до адміністративної відповідальності за неправильну класифікацію того чи іншого товару декларантом. Утім, абсолютно не факт, що всі ці обставини будуть на практиці досліджуватися, та ще й ретельно.

І насамкінець звернемо увагу ще на один важливий нюанс.

На сьогодні в судовій практиці існує позиція, згідно з якою, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури і пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то надалі вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов’язань у зв’язку з виявленням помилки щодо класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки. Аналогічну правову позицію щодо таких спірних правовідносин закріплено в Постанові Верховного суду України від 23.01.2012 р. (див. «Бухгалтер» № 21’2012, с. 10–11) і в ухвалі Вадсуду від 06.12.2011 р. № К/9991/23496/11 (реєстр. № 20366578*).

* Реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень на сайті www.reyestr.court.gov.ua.

Підставою для визначення суми грошових зобов’язань є саме заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником у митних деклараціях, а під час розрахунку контролюючим органом платник не несе відповідальності за достовірність такої суми (ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 р. у справі № 2а/1270/543/2012, реєстр. № 24267580).

Григорій Берченко, Іван Тургенєв

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі