Бо спочатку
(із цими дефісами)
«бухгалтер-касир»,
а потім і «член-кореспондент»...
Наявність штатного розпису на підприємстві є обов’язковою;
при цьому назви посад повинні відповідати Класифікатору професій
Лист Міністерства
соціальної політики України
від 25.04.2013 р. № 336/13/155-13*
* Наводимо запит, відповіддю на який є цей лист:
«1. Чи дійсно на цей час чинне законодавство не містить визначення терміна «штатний розпис»? Чи не вважаєте ви за необхідне визначити такий термін на рівні підзаконного акту? Чи зобов’язане підприємство складати такий розпис?
2. Чи існують чинні акти СРСР або України щодо порядку затвердження, складових «штатного розпису», його форми (що можуть застосовуватись для небюджетних підприємств)?
3. Просимо повідомити порядок затвердження, складові «штатного розпису» (для небюджетних підприємств)?
4. Яка відповідальність у разі введення в штатний розпис професії (посади) «Бухгалтер-касир», тобто написання з порушенням Класіфікатора професій?
Підприємства та їхні посадові особи мають діяти виключно в порядку та на підставах, визначених Законами (Закон в своїх нормах, а саме ч. 2 ст. 97 КЗпП, визначає необхідність регулювати певне коло питань саме колективним договором, але на практиці ці питання регулюються штатним розписом).
Частиною 2 ст. 97 КЗпП визначено, що таріфні сітки, схеми посадових окладів etc визначаються в колективному договорі (тобто саме ті аспекти, що визначаються на цей час на практиці в штатному розписі ). Але штатний розпис (який затверджується власником/керівником підприємства) і коллективний договір (який є предметом консенсусу між трудовим колективом та власником) мають різну правову природу.
5. Чи може штатний розпис регулювати (визначати, встановлювати) ті аспекти, що згідно ч. 2 ст. 97 КЗпП регулюються саме колективним договором (за умови відсутності такого регулювання у колективному договорі підприємства)?
З урахуванням того що існує певна процедура (за участю трудового колективу) досягнення згоди стосовно умов колективного договору, затвердження зазначених умов керівником підприємства одноосібно в штатному розписі буде суперечити ч. 2 ст. 97 КЗпП (таке процесуальне порушення порядку визначення локальних норм підприємства може бути аргументом в суді на користь працівника, що вивчив КЗпП). Аргументи стосовно того, що такі аспекти є «занадто точним і конкретними» для колективного договору, не є підставою не виконувати вимоги ч. 2 ст. 97 КЗпП».— Ред.
Департамент заробітної плати та умов праці розглянув Ваше звернення та повідомляє.
Чинним законодавством не визначеного поняття «штатний розпис».
Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Штатний розпис є документом, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати і посадові оклади працівників. Штатний розпис містить назви посад, чисельність персоналу та оклади за кожною посадою (Юридичний словник, 1983 р., видання друге, перероблене і доповнене, під редакцією В. М. Бабія, Ф. Г. Бурчака, В. М. Коре-цького, В. В. Цвєткова).
Штатні розписи підприємств, установ, організацій, що фінансуються з бюджету, складаються відповідно до типової форми, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002 № 57.
Типова форма штатного розпису передбачає графи, де зазначаються назви структурних підрозділів і посад, кількість штатних одиниць, посадові оклади, надбавки і доплати, фонд заробітної плати за місяць.
Підприємства госпрозрахункової сфери викори-стовують типову форму як методичний посібник для розроблення власної форми штатного розпису.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (із змінами), записи в трудову книжку про назву роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються відповідно до професійних назв робіт, зазначених у Класифікаторі професій.
Водночас у розділі «Основні положення» Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» (далі — Класифікатор), затвердженого наказом Держспоживставдарту від 28.07.2010 № 327, передбачено, що на підприємствах, в установах та організаціях записи про роботу вносять в установленому Порядку до трудових книжок працівників відповідно до професійних назв робіт, зазначених у Класифікаторі.
Отже, назви посад (професій), що передбачаються у штатному розписі, повинні відповідати Класифікатору.
Прийняття, затвердження керівником підприємства штатного розпису проводиться шляхом видання спеціального локального нормативного акта (наказ, розпорядження), що визначатиме кількість працівників кожної професії з розподілом штатних одиниць за структурними підрозділами підприємства.
Наказ (розпорядження), яким затверджується штатний розпис, оформлюється з дотриманням усіх вимог до організаційно-розпорядчої документації згідно з Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, що поширюється на організаційно-розпорядчі документи (постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо), які створюються в результаті діяльності підприємств, установ, організацій та їх об’єднань усіх форм власності.
Виходячи з необхідності врегулювання та забезпечення прав працівників на працю, захист від незаконного звільнення та оплату праці затвердження штатного розпису на підприємстві є обов’язковим, і відсутність останнього слід вважати порушенням вимог законодавства про працю, за яке роботодавець може нести адміністративну відповідальність відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Що стосується професії «Бухгалтер-касир», то відповідно до норм Класифікатора не допускається утворення розширених назв професій через дефіс або з наведення уточнень у дужках, крім тих, що передбачено у Класифікаторі.
Згідно з Класифікатором професійні назви робіт «Бухгалтер (з дипломом спеціаліста)» з кодом 2411.2 (професійне угрупування «Аудитори та кваліфіковані бухгалтери» розділ «Професіонали»), «Бухгалтер» з кодом 3433 (професійне угрупування «Бухгалтери та касири-експерти» розділ «Фахівці») та «Касир (на підприємстві, в установі, організації)» з кодом 4211 (професійне угрупування «Касири та білетери» розділ «Технічні службовці») є окремими професіями.
Отже, об’єднання двох назв професій «Бухгалтер» та «Касир» є помилкою.
Директор Департаменту О.Товстенко
Коментар від А. Погребняк
Про те, що штатний розпис є обов’язковим, а його відсутність — порушенням трудового законодавства, Мінпраці та соціальної політики писало ще в листах від 27.06.2007 р. № 162/06/187--07 та від 17.06.2008 р. № 165/06/186--08 (див. «Бухгалтер» № 28’2007, с. 15, і № 33’2008, с. 26–27, відповідно).
Щоправда, аргументи Міністерства переконливими тоді теж не були: посилання на ст. 64 ГК*, відповідно до якої підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, ще не означає, що воно зобов’язане це робити.
* Статтю 64 і згадану нижче статтю 4 ГК — див. у «Бух-галтері» № 29’2006 на с. 22т і 2т–3т відповідно.
А відсутність штатного розпису порушенням трудового законодавства, на нашу думку, не є. Хіба ГК регулює трудові відносини? Ми б не стали надавати великого значення формулюванням ГК, тим більше що в п. 1 ст. 4 ГК сказано, що трудові відносини не є предметом регулювання ГК. Та й посилання на Юридичний словник 1983 року випуску, в якому абияк визначено штатний розпис, не має жодного відношення до законодавства про працю. Хоча чимало підприємств застосовують штатний розпис, оскільки він полегшує роботу фахівців кадрової служби підприємства і на його основі з урахуванням інших внутрішніх документів можуть прийматися рішення про прийняття людей на роботу, про переведення до іншого структурного підрозділу тощо.
У коментованому листі від 25.04.2013 р. № 336/13/155--13 Мінсоцполітики підтвердило, що, хоча чинним законодавством не визначено поняття «штатний розпис», виходячи з необхідності врегулювання прав працівників на працю, захист від незаконного звільнення** та оплату праці затвердження його на підприємстві є обов’язковим. За його відсутність роботодавець може нести адмінвідповідальність відповідно до ч. 1 ст. 41 КпАП.
** Які пафосні формулювання! Невже хтось всерйоз думає, що наявність штатного розпису захистить працівників від незаконного звільнення? Тоді перш ніж влаштуватися на роботу, працівникові слід поцікавитися, чи затверджено на цьому підприємстві штатний розпис...
Нагадаємо, що штраф для посадових осіб підприємства та фізосіб-підприємців за ст. 41 КпАП може становити від 30 до 100 нмдг (від 510 до 1700 грн).
Що стосується введення до штатного розпису «подвійних» посад (наприклад, «бухгалтер-касир»), то Мінсоцполітики роз’яснює, що відповідно до норм Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» не допускається створення розширених назв професій через дефіс або із наведенням уточнень у дужках, крім передбачених у Класифікаторі.
До речі, ця позиція Мінпраці та соціальної політики щодо неправомірності зазначення в штатному розписі й у трудових книжках «подвійних» посад також стабільна (див. вищезгаданий лист від 17.06.2008 р. № 165/06/186--08).
