Як би воно було б,
якби все було б як належно
Режим роботи підприємств сфери обслуговування встановлюється ними самостійно;
дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі не передбачено законодавством
Лист Державної служби України
з питань регуляторної політики
та підприємництва від 18.04.2013 р.
№ 3414/0/20-13*
* Наводимо запит, відповіддю на який є цей лист:
«1. Чи мають право органи місцевого самоврядування зараз вимагати погодження режиму роботи закладів ресторанного господарства (які не перебувають у комунальній власності)?
Чи є таке погодження документом дозвільного характеру?
На практиці вимоги такого погодження є, при цьому здійснюється посилання на п/п. 4 п. «б» ст. 30 Закону про місцеве самоврядування. Однак у чинному законодавстві було скасовано вимогу такого погодження (після викладення у 2011 році п. 13 Порядку № 833 в новій редакції ним передбачено, що таке погодження здійснюється для закладів, що перебувають у комунальній власності, а решта закладів має право встановлювати режим роботи на свій розсуд).
З урахуванням значної можливої «корупційної» складової зазначеної колізії це питання має бути вирішено (у підсумку всі «тіньові» витрати в будь-якому випадку сплачуються саме споживачами).
2. Більше того, часто органи місцевого самоврядування не вважають за необхідне враховувати думку суб’єктів господарювання та затверджують режими роботи закладів ресторанного господарства самостійно (у тому числі для всіх закладів на певній території). Чи є правомірним видання таких рішень?
Однак Закон про місцеве самоврядування дозволяє проводити таке затвердження лише для комунальних закладів.
3. Чи є правомірною вимога органів місцевого самоврядування отримувати «дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі»?
Справа в тому, що для вимог отримувати такий документ не було підстав й до набрання чинності ПКУ, однак після набрання чинності ПКУ, а також внесення змін до ст. 10 «Про благоустрій населених пунктів» (яким було додатково урізано повноваження органів місцевого самоврядування) вимоги отримання таких дозволів зустрічаються. Такі вимоги суперечать також ст. 1 Закону про дозвільну систему (такі вимоги не вказані в Переліку, затвердженому Законом від 19.05.2011 р. № 3392-VI)».— Ред.
Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва розглянуто Ваш запит <...> щодо надання i> роз’яснення стосовно погодження режиму роботи об’єктів торгівлі і сфери послуг та необхідності отримання дозволу на розміщення об’єкта торгівлі, надісланий листом <...>, та повідомляється наступне.
Відповідно до чинного законодавства торговельна діяльність регулюється Господарським і Цивільним кодексами України, Законом України «Про захист прав, споживачів», Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів (далі — Порядок), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833, та іншими актами законодавства.
Згідно з підпунктом 4 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі — Закон про місцеве самоврядування) до делегованих повноважень органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку віднесено встановлення за погодженням з власниками зручного режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
У той же час пунктом 13 Порядку визначено, що режим роботи торговельного об’єкта та закладу ресторанного господарства, що належать до комунальної власності, встановлюється органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.
Враховуючи те, що Закон про місцеве самоврядування має вищу юридичну силу, саме органи сільських, селищних, міських рад мають погоджувати з власниками підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності зручний режим роботи, а не навпаки. Крім того, ця норма не надає місцевій владі жодних дозвільних повноважень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі — Закон про дозвільну систему) дозвільна система у сфері господарської діяльності — сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, державними адміністраторами та суб’єктами господарювання у зв’язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, видачею дублікатів, анулюванням документів дозвільного характеру.
Виходячи з визначення дозвільної системи у сфері господарської діяльності відносини між органами сільських, селищних, міських рад щодо погодження режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування з суб’єктом господарювання (власником таких об’єктів) не підпадають під дію Закону про дозвільну систему, оскільки такі відносини не можуть бути пов’язані з одержанням будь-яких документів дозвільного характеру.
Крім того, варто зазначити, що погодження на встановлення режиму роботи підприємств, установ та організацій сфери обслуговування у Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України від 19.05.2012 № 3392-IV,* відсутнє..
* Див. «Бухгалтер» № 43’2012, с. 14т–21т .
Одночасно повідомляємо, що процедура такого погодження чинним законодавством не передбачена.
В той же час вимоги деяких посадових осіб сільських, селищних, міських рад щодо необхідності отримання суб’єктом господарювання від таких органів зазначених погоджень обмежують права такого суб’єкта господарювання та ссуперечать загальним принципам господарювання, які визначені у статті 6 Господарського кодексу України, в частині заборони незаконного втручання, зокрема, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 31 Господарського кодексу України дискримінацією суб’єктів господарювання органами влади визнається, зокрема, встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб’єктів господарювання або груп підприємців. Дискримінація суб’єктів господарювання не допускається.
На підставі викладеного вважаємо, що режим роботи підприємств, установ, організацій сфери обслуговування суб’єкти господарювання (власники) встановлюють самостійно, а у вищезгаданих випадках, передбачених законодавством, орган місцевого самоврядування звертається до такого суб’єкта з метою погодження встановленого режиму роботи з обов’язковим дотриманням останніми особливостей продажу окремих груп продовольчих та непродовольчих товарів, здійснення різних видів торгівлі, роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства.
Щодо необхідності одержання дозволу на роз-міщення об’єктів торгівлі
Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг раніше стягувався відповідно до норм податкового законодавства, зокрема: Закону України «Про систему оподаткування» та Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05. 93 № 56-93 «Про місцеві податки і збори», у зв’язку з чим місцевими органами влади було запроваджено видачу дозволу на розміщення об’єкту торгівлі та сфери послуг.
Однак з набранням чинності 05.10.2006 р. частиною першою статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі — Закон про дозвільну систему) правових підстав на оформлення та видачу дозволу на розміщення об’єкту торгівлі та сфери послуг (та подібних до нього) немає, оскільки необхідність одержання такого документа не передбачена жодним законом України.
Верховною Радою України 02.12.2010 р. прийнято Податковий кодекс України, підпунктом 1 пункту 2 розділу «Прикінцеві положення» якого передбачено, що з 01.01.2011 р. втратили чинність, зокрема, Закон України «Про систему оподаткування» та Декрет Кабінету Міністрів України [від] 20.05. 93 р. № 56-93 «Про місцеві податки і збори».
Тим самим збір за видачу дозволу на розміщення об’єкту торгівлі та сфери послуг скасовано.
Крім того, Законом України від 17.02.2011 р. № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльно-сті» внесено зміни до Закону України «Про благоустрій населених пунктів», положеннями якого скасовано повноваження сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів в частині надання дозволу на розміщення на території об’єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення.
Перший заступник Голови Державної служби України
з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва
О. Потімков
Від редакції
Щодо першого запитання виходить, власне, режим роботи встановлюється підприємствами сфери обслуговування самостійно.
Щодо другого запитання Держпідприємництво підтвердило свою стару позицію: дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі отримувати не обов’язково. Про це — див. також лист Держпідприємництва від 30.04.2009 р. № 5022 у «Бухгалтері» № 22’2009 на с. 37, його ж роз’яснення від 26.10.2010 р. у «Бухгалтері» № 43’2010 на с. 17–19.
