— Ви, громадянчику,
ще покуріть тут трішечки,
доки я за дільничним збігаю —
то й, може, вам ще пару цигарок?
I
Спецмісця для куріння: нюанси розміщення, коли розмістити ніде
Лист Міністерства охорони здоров’я України
від 11.04.2013 р. № 05.01-14-А-3344/3601-зв*
* Наводимо запитання, відповіддю на які є цей лист:
«1. Яким чином повинен орендар приміщення (кімнати) площею 20 м2 забезпечити для працівників місце для куріння? Чи може бути покладений обов’язок у відведенні спеціального місця для куріння на власника нерухомого майна, у якого орендується приміщення?
2. Чи може власник декількох будівель, розташованих поруч, створити одне загальне місце для куріння?
3. Чи може спеціальне місце для куріння розташовуватись на вулиці?
4. Яким чином потрібно розміщувати графічні знаки з написами «Куріння заборонено!» та «Місце для куріння»? Яка має бути їх кількість?».— Ред.
Міністерство охорони здоров’я України розглянуло звернення, що надійшло з Адміністрації Президента України щодо надання роз’яснення стосовно застосування Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» (далі — Закон) та в межах компетенції повідомляє.
У приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності (крім тих, що зазначені у абзаці другому статті 13 Закону) забороняється куріння тютюнових виробів, крім спеціально відведених для цього місць.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону власник, уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов’язані відвести спеціальні місця для куріння, сумарна площа яких не має перевищувати 10 відсотків загальної площі відповідної споруди чи приміщення, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити інформацію, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров’ю!». Законодавством не визначено вимог щодо кількості та розміщення знаків «Куріння заборонено» та «Місце для куріння».
У разі відсутності можливості відведення спеціального місця для куріння в приміщенні Міністерство рекомендує облаштувати місце для куріння за межами приміщень у будь-якій невеликій споруді, якою може бути, наприклад, навіс біля будинку тощо. У таких місцях для куріння має бути розміщено графічний знак відповідно до Закону. Із зазначеного питання класифікації та застосування приміщень і споруд пропонуємо звернутися до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Відповідно до статті 20 Закону питання застосування фінансових санкцій щодо невідведення спеціальних місць для куріння відноситься до повноважень Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.
Також повідомляємо, що у статті 2 Закону зазначено: «якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення, то застосовуються правила міжнародного договору». Тому МОЗ вважає, що при виникненні суперечок щодо трактування норм чинного законодавства про заборону куріння, потрібно в першу чергу виходити з положень Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну, які вимагають забезпечити захист від впливу тютюнового диму на робочих місцях усередині приміщень, громадському транспорті й у закритих громадських місцях.
Перший заступник Міністра
О. Качур
