III
Що робити керівникам підприємств, якщо незважаючи на заборону відвідувачі навмисно курять
Лист Державної інспекції України
з питань захисту прав споживачів
від 15.04.2013 р. № 1690-3-5/8*
Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів розглянуто Ваш лист щодо надання роз’яснень законодавства, та в межах компетенції повідомляємо.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011, Держспоживінспекція України не наділена повноваженнями щодо надання роз’яснень стосовно застосування положень нормативно-правових актів.
В межах надання консультацій повідомляємо, що статтею 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» передбачено вичерпний перелік обмежень щодо вживання тютюнових виробів.
Статтею 20 зазначеного вище Закону передбачено відповідальність за порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення.
Заступник Голови О. Соколова
* Наводимо запит, відповіддю на який є цей лист:
«Відомо, що головною проблемою (в аспекті заборони куріння) керівників українських підприємств ресторанного господарства та звичайних офісів на сьогодні є те, як боротися з тими курцями, які ігноруватимуть заборону. Адже штрафувати за це будуть і суб’єктів господарювання
Очевидно, конфліктних ситуацій не уникнути, а звернення до органів МВС — не кращий варіант їх вирішення. Існує точка зору, що необхідно уточнити норми закону, передбачивши, що суб’єкти господарювання не несуть відповідальність за порушення, вчинені третіми особами (в тому числі відвідувачами), якщо було вжито всіх необхідних дій щодо запобігання порушенню (розвішено таблички про заборону паління, відсутні попільнички, висловлювалися попередження etc).
Виникають запитання:
І. Чи несуть суб’єкти господарювання відповідальність за порушення вимог про заборону куріння, вчинені третіми особами (відвідувачами тощо), якщо було вжито всіх необхідних дій щодо запобігання порушення (розвішено таблички про заборону паління, відсутні попільнички, висловлювалися попередження etc)?
ІІ. Які дії мають бути вжиті власниками звичайних офісів (стосовно осіб, які не дотримуються вимог щодо куріння лише у встановлених місцях), щоб не нести відповідальності за такі порушення третіми особами — відвідувачами?
Звернення до органів МВС в таких випадках об’єктивно неможливе (за такими малозначними викликами відділи МВС не висилають своїх співробітників, крім того, сигарета та дим не будуть чекати приїзду працівників МВС). З урахуванням законодавства про недоторканність особи не може директор підприємства самостійно виривати сигарету з рук відвідувача або невстановленої особи — відвідувача, що навмисно здійснює куріння у присутності перевіряючих».— Ред.
Коментар від А. Погребняк
Судячи з кількості листів, якими різні відомства регулярно* закидають суб’єктів господарювання, боротьба з курінням набула серйозного характеру і свого апогею ще не досягла. Цього разу на злободенне питання дня відгукнулися МОЗ (лист від 11.04.2013 р. № 05.01-14-А-3344/3601-зв), Мінрегіонрозвитку (лист від 15.04.2013 р. № 7/14-5918) і Держспоживінспекції (лист від 15.04.2013 р. № 1690-3-5/8).
Коротко проаналізуємо ці листи.
МОЗ у листі від 11.04.2013 р. придумало, як у разі відсутності можливості відведення спеціального місця для куріння у приміщенні все-таки обладнати його. У цьому випадку МОЗ рекомендує обладнати місце для куріння за межами приміщень у будь-якій невеликій споруді, якою, на думку Міністерства, може бути, наприклад, навіс біля будинку тощо. Головне — розмістити у таких місцях графічний знак відповідно до Закону від 22.09.2005 р. № 2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» (далі — Закон № 2899).
Щоправда, відповідальність за правильність відповіді МОЗ завбачливо на себе не взяло й запропонувало звернутися до Мінрегіонрозвитку та Держспоживінспекції.
До речі, в «Бухгалтері» № 4’2013 на с. 36–37 ми дійшли висновку, що місце для куріння не можна розмістити на вулиці, наприклад біля входу в приміщення**, обладнавши його табличкою «Місце для куріння».
Справа в тому, що відповідно до ст. 13 Закону № 2899 спецмісця для куріння повинні бути обладнані витяжною вентиляцією або іншими засобами для видалення тютюнового диму. Однак обладнати «вуличну» курилку витяжною вентиляцією неможливо, тож спецмісце для куріння, як не крути, має розміщуватися у приміщенні.***
Що таке «витяжка» й «інші засоби для видалення тютюнового диму» та які засоби можна віднести до засобів видалення тютюнового диму, запитали в Мінрегіонрозвитку. Отже, це відомство в листі № 7/14-5918 чесно відповіло, що зазначені терміни державними будівельними нормами не визначено. Однак є визначення вентиляції у СНиП 2.04.05-91 — це обмін повітря в приміщенні для видалення надлишків теплоти, вологи, шкідливих та інших речовин з метою забезпечення допустимих параметрів внутрішнього середовища й чистоти повітря (додаток 24 «Термины и их определения»). Тож, у кого немає витяжки, нехай займаються вентиляцією.
Але найцікавіші (й найсмішніші!) запитання було поставлено Держспоживінспекції:
що робити власникам підприємств ресторанного господарства та звичайних офісів задля уникнення відповідальності за порушення вимог про заборону куріння, якщо відвідувачі попереджені про таку заборону (розвішано відповідні таблички, відсутні попільниці тощо), але незважаючи на це навмисно здійснюють куріння у присутності перевіряючих.
Як повестися бідним директорам таких підприємств: самостійно виривати сигарету з рук відвідувача**** чи невстановленої особи або звертатися до органу МВС?
Щоправда, Держспоживінспекція (а штрафує «за куріння» тепер вона — див. «Бухгалтер» № 4’2013, с. 37) у листі № 1690-3-5/8 не відповіла на ці запитання, оскільки, як з’ясувалося, вона не наділена повноваженнями щодо надання роз’яснень про застосування положень нормативно-правових актів. А ось штрафувати за порушення вимог про заборону куріння вона може.
Загалом, запитання є, відповідей немає, тож чекаємо подальших «курильних» роз’яснень держорганів.
P. S. До речі, нагадуємо про санкції за порушення протикурильного законодавства. Відповідно до абз. 12 ч. 2 ст. 20 Закону № 2899 за невідведення спеціальних місць для куріння, необладнання їх витяжною вентиляцією або іншими засобами для видалення тютюнового диму, нерозміщення тютюнової та антитютюнової наочної інформації до суб’єктів господарювання застосовуються фінсанкції від 1 тис. до 10 тис. гривень. Загалом, хто і як домовиться...
* Див., наприклад, «Бухгалтер» № 4’2012, с. 34–36, № 11’2012, с. 32-33, № 13’2012, с. 37, № 14’2012, с. 30–31.
** Наприклад, під навісом.
*** Втім, суб’єкт господарювання, не позбавлений гумору, може заявити, що він використовує «інший засіб для видалення тютюнового диму» — це природне видалення повітряних мас.
**** Краще виривати з рота або гасити вогнегасником!
