Хто нас любить
Вітаємо Злату Огневич із «бронзою» Євробачення-2013!
Відгримів-віддзвенів-відспівав-відтанцював черговий конкурс Євробачення — саме час підбити політичні підсумки.
От від кого Україна отримала свої 214 балів:
по 12 очок нам дали Молдова, Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Хорватія,
по 10 — Ізраїль, Сербія, Іспанія, Болгарія, Мальта, Естонія, Кіпр, Литва,
по 8 — Бельгія, Греція, Ірландія, Грузія,
по 7 — Угорщина, Латвія,
6 — не дав ніхто,
по 5 — Нідерланди, Велика Британія, Італія,
4 — Румунія,
по 3 — Німеччина й Ісландія,
2 — не дав ніхто,
по 1 — Австрія, Норвегія, Росія,
по 0 — Сан-Марино, Швеція, Албанія, Данія, Фінляндія, Франція, Чорногорія, Словенія, Македонія, Швейцарія.
Голосували глядачі кожної країни (за свою — було не можна!) і спеціальні журі теж у кожній країні.
Відкинемо одразу Сербію й Хорватію, які купилися на «сербохорватське» сценічне ім’я Злати Огневич (насправді вона — Інна Бордюг, родом з м. Мурманська ), адже справжнє ставлення колишньої Югославії до нас демонструють 3 бублики від Чорногорії, Словенії й Македонії.
У такому разі, крім випадкової Бельгії , від 7 до 12 балів нам віддали:
8 колишніх радянських республік (їх виділено курсивом) — всі, крім Росії (яка дала 1 бал!!!), ставлення якої до перекірливої «молодшої сестри» — м’яко кажучи, ревне;
2 подружки за соцнещастям — Болгарія й Угорщина (а от Румунія — мабуть, образилася на територіальну суперечку);
майже рідний Ізраїль («а там — на чверть колишній наш народ!»);
[відносно] бідні (або кризисуючі) країни Європи — Іспанія, Мальта, Кіпр, Греція, Ірландія.
З-поміж бідних нас не підтримала тільки мусульманська (на 70%) Албанія.
Отже — або рідні/нещасні, або бідні (ці безлічі, до того ж, гарно перетинаються).
Королі Європи — Велика Британія, Італія, Німеччина, Франція — видали відповідно 5, 5, 0 і 0.
Багаті країни Скандинавії подарували 1 бал на всіх трьох, разом узятих.
Мікроскопічне, але небідне Сан-Марино — нас не помітило.
Що ж, по Савці — й свитка, по Україні — й подружки.
Спасибі, Злата, і —
спасибі, Бельгія!
У їхньому світі — ти одна нам підтримка й опора…
Червоний граф
Радянський письменник
і громадський діяч, граф.
(Із рос. Вікіпедії)
До 60-річчя вождя він написав статтю «За Батьківщину! За Сталіна!». Цей заклик згодом приписували радянським воїнам, що бігли в атаку, хоча, зі слів обізнаних людей, зручніше за все на бігу було кричати більш просте «Урааааа!.......».
І до, і після написання цієї статті, знімаючи телефонну слухавку, він представлявся: «Граф Олексій Миколайович Толстой — біля апарата!».
Під час війни він з патріотичною метою «на замовлення партії та уряду» написав повість (і п’єсу) «Іван Грозний», де тирана-супостата зображено мудрим батьком-визволителем (тому що — від німців), та й знаменитий нелюд Малюта Скуратов теж виявився героєм .
Так автор (що був у Ташкенті) закликав народ до боротьби, а попутно — пояснювалася необхідність сильної влади в країні й «неминучих» репресій.
Аналогічно, до речі, вийшло і з Петром Першим, але про нього роман залишився не закінченим.
Червоний граф помер у лютому 45-го, і, хоча ще тривала війна , в країні було оголошено жалобу.
Складно талановитим людям за супостатських часів — або ду-шу продаси (серце не витримає), або не вийде бути графом…
