— А попізже — пєрєкладітє!
Разом з українською мовою при складанні первинних документів,
облікових регістрів і бухгалтерської звітності
може застосовуватися інша мова в порядку,
встановленому законодавством
Лист Міністерства фінансів України
від 05.04.2013 р. № 31-08410-07-27/10841*
Міністерство фінансів України відповідно до листа Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 27.03.2013 р. № 04-30/10-329 розглянуло Ваше звернення щодо застосування мов при складані первинних документів та повідомляє.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про засади державної мовної політики» (далі — Закон) закріплено, що основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов в Україні — виключно цим Законом, з норм якого мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов у різних сферах суспільного життя.
Статтею 1 Закону визначено, що державна мова — це закріплена законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики тощо. При цьому регіональна мова або мова меншини — це мова, яка традиційно використовується в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави, та/або відрізняється від офіційної мови (мов) цієї держави.
Відповідно до статті 6 Закону державною мовою України є українська мова.
Українська мова як державна мова обов’язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє викори-станню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя.
Обов’язковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи інший сфері суспільного життя не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права на користування регіональними мовами або мовами меншин у відповідній сфері та на територіях поширення.
Відповідно до частини шостої статті 7 Закону регіональна мова або мова меншини (мови) викори-стовується на відповідній території України в роботі місцевих органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, застосовується і вивчається в державних і комунальних навчальних закладах, а також використовується в інших сферах суспільного життя в межах і порядку, що визначаються цим Законом.
Частиною сьомою статті 7 Закону встановлено, що у межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, здійснення заходів щодо розвитку, використання і захисту регіональної мови або мови меншини, передбачених цим Законом, є обов’язковим для місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, установ, організацій, підприємств, їх посадових і службових осіб, а також громадян — суб’єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб.
Відповідно до пункту 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному законодавством.
Надання оцінки правомірності дій контролю-ючих органів до повноважень Міністерства фінансів України, визначених Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим Указом Президента України від 08.04.2011 р. № 446, не належить.
Перший заступник Міністра А. Мярковський
Від редакції
Відповідаючи на запитання про можливість складання первинних документів російською мовою, Мінфін прямої відповіді уник, лише процитувавши п. 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Причому вже не вперше — аналогічним чином Мінфін уже відмахувався в листі від 07.11.2012 р. № 31--08410--07--10/26689 (див. «Бухгалтер» № 48’2012, с. 38).
Детальніше цю проблему ми розбирали у «Бухгалтері» № 42’2012 на с. 43. Там ми писали про те, що якщо певна мова має на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці статус регіональної або мови меншин, то допускається можливість використання її для внутрішньої документації підприємства, укладання договорів тощо.
Податкових накладних, однак, це, на думку податківців, аж ніяк не стосується — див. лист ДПСУ від 28.12.2012 р. № 7786/0/51--12/15--3114 («Бухгалтер» № 5’2013, с. 18–19).
* Наводимо запит, відповіддю на який є цей лист:
«Чи є ризик невизнання контролюючими органами первинної бухгалтерської документації або інших господарсько-правових документів, які ведуться російською мовою підприємством, розташованим у Криму? Чи є відмінності у вирішенні зазначеного питання для Харківської області та м. Харкова?
Відповідно до чинного законодавства витрати, що враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
Для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату та місце складання; найменування підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка взяла участь у вчиненні господарської операції.
Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою є українська мова. Статтею 5 Закону України від 03.07.2012 р. № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» (далі — Закон № 5029) закріплено, що державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку регіо-нальних мов або мов меншин, інших мов, а також права мовного самовизначення і мовних переваг кожної людини. Принципи мовної політики, викладені у ст. 5 Закону № 5029, застосовуються до усіх регіональних мов або мов меншин України, вживаних у межах її території.
У контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, віднесено, зокрема, і російську мову.
Відповідно до роз’яснень, наданих листом Мінфіну від 07.11.2012 р. № 31--08410--07--10/26689 щодо окремих питань ведення бухгалтерського обліку, порядок створення, прийняття та відображення підприємствами у бухгалтерському обліку первинних документів установлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88, відповідно до п. 1.3 якого первинні документи, облікові регістри та бухгалтерська звітність повинні складатися українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова в порядку, визначеному законодавством.
У цьому випадку під іншою мовою в порядку, визначеному законодавством, слід розуміти саме регіональну мову або мову меншин. Верховна Рада Криму вжила першочергових заходів щодо виконання в автономії Закону № 5029 (відповідне рішення було прийнято 15 серпня 2012 року). Прийнятий документ надав російській мові статусу регіональної. Рішення вводиться в дію від дня прийняття.
Отже, виходячи з вищевказаного підстав для визнан-ня первинної бухгалтерської документації або інших господарсько-правових документів не відповідними чинному законодавству у зв’язку з їх веденням російською мовою немає».— Ред.
