Читаючи Книгу
Думки після Великодня
У країні, де матеріалістичних передумов до поліпшення ситуації майже не видно (хоча й намагаємося робити все, що від нас залежить), де вся надія вже тільки на те, що Господь пожаліє Україну (хоча намагаємося все одно боротися й самі), віра в кінцеву справедливість потрібна особливо. Нам — щаслива віра, «їм» — розуміння неминучості покарання (Лк. 6:20–26).
Водночас…
Щоб бути вже до кінця чесним…
Я ж, все-таки, у земному житті економіст. Як сполучається економіка (назва « вихідної» книги А. Сміта — «Багатство народів») і євангельське « горе вам, багаті!» від Христа (Лк. 6:24)?
Очевидно, під багатими маються на увазі ті, хто живе значно краще за середній рівень життя в даному регіоні зараз. Тобто за межами середнього значення з певним допуском.
Отже, різницю краще повернути суспільству. Через податки в наших умовах це неможливо ( розкрадуть), тож залишається лише добродійність. Ну а це вже стосується того, як витрачати (повертати), а не як заробляти, тобто не зовсім економіки.
У будь-якому разі: щоб віддавати, треба заробити й мати (див. про таланти Мф. 25:14–30 у «Бухгалтері» № 9’12 на с. 7).
Складніше розібратися з іншою проблемою, яку ставить Євангеліє.
Важко нам, віруючим, але недосконалим сполучити бажані зміни й заповіді від Луки 6:27–29, 35–37:
«27Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас; 28благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас. 29 Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку».
«35Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих. 36 Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
37Не судіть, то й вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть;».
Ми ж — грішимо, воюючи й не підставляючи другу щоку.
Увечері за «них», може, й молимося, але зранку — …
Прости нас, Господи.
