У вашій ситуації подальших операцій з покупцем не передбачається, тому все, що перераховане понад установлену суму за договором, є нічим іншим, як помилково перерахованими грошовими коштами.
А на помилково зараховані кошти ПН не складається, адже об’єктом обкладення ПДВ є операція постачання. Усе, що перераховане понад суми за договором, випадає з-під об’єкта обкладення ПДВ. Та й сума в ПН повинна відповідати договору та первинним документам.
Тому, вважаємо, уключати «зайву» копійку до ПН не потрібно.
Звичайно, по-хорошому, помилково зараховані кошти мають бути повернені назад покупцю у 5-денний строк (це було б додатковим підтвердженням того, що сума дійсно зарахована помилково). Детальніше читайте у статті «На рахунок надійшли помилкові кошти: ПДВ-наслідки» у журналі «Бухгалтер 911», 2015, № 34. Але в нашому випадку ми маємо справу з неістотною сумою в 1 копійку, яку, зрозуміло, повертати ніхто нікому не буде. Повернення однієї копійки обійдеться набагато дорожче, ніж сама сума, що повертається.
Тому в цій ситуації діємо так:
1. ПН складаємо виходячи з суми договору (без урахування «зайвої» копійки).
2. Після відвантаження товарів / підписання Акта наданих послуг виникне кредиторська заборгованість перед покупцем в 1 копійку. За загальним правилом списати кредиторську заборгованість можна після закінчення строку позовної давності. Але з огляду на те, що сума в 1 копійку не перевищує поріг істотності, її можна одразу списати до складу інших доходів (Дт 36 — Кт 719). Покупець покаже цю копійку у складі інших витрат (Дт 949).
Також краще переробити помилково виписаний рахунок на правильну суму. А як аргумент для податківців (на випадок, якщо вони захочуть чіплятися до ПН), бажано провести звіряння розрахунків.
Якби це була не остання операція з покупцем, тоді 1 копійку потрібно було б розглядати як оплату в рахунок майбутніх постачань. ПН у цьому випадку повинна складатися з урахуванням «зайвої» 1 копійки.
