Сьогодні поговоримо про те, як на практиці платники намагаються уникати виникнення подібних проблем, тобто мають уже до початку перевірки фіскалів аргументи-факти, які виб’ють з-під ніг перевірників «ґрунт сумнівів» у ремонтних госпопераціях.
Для цього платники вдаються на практиці до таких дій.
1. З паперами — цілковитий порядок. Ті, хто не хоче потрапити під таку фіскальну «роздачу», насамперед організовують ретельне документальне оформлення ремонтних операцій.
Для доказу того, що підрядник дійсно проводив ремонтні операції, у грамотно і детально складеному договорі підряду чим більше буде деталей, тим краще: строки, скрупульозні умови, види робіт, їх складність, небезпека, специфікації та інша документація, відповідальні особи тощо.
Дуже бажана наявність детально складеної калькуляції вартості ремонтних робіт (послуг), що проводяться.
Наявність цих документів також важлива, коли ремонт (повністю або частково) проводиться господарським способом — тобто самим платником*. * До речі, у певних («підрядних») випадках не завадить наявність розрахунків, які підтверджують, що госпспособом — власними силами (без залучення субпідрядників) — конкретні ремонтні роботи виконати було неможливо.
Крім того, не завадить офіційне і неофіційне листування з представниками підрядника, у якому бажано показати «динаміку» виконання договору — рішення якихось «попутних» реальних «ремонтних» проблем з підрядником.
Тоді буде більше шансів довести реальність ремоперацій.
Первинні документи мають бути оформлені бездоганно. Особливо «красиво» і переконливо повинен виглядати найважливіший з них — Акт приймання-передачі виконаних робіт (чи наданих послуг). Не мають викликати питань і накладні на витратні матеріали, комплектуючі тощо, рахунки на оплату, а також рахунки-фактури, технічні завдання, заявки тощо. З податковими накладними все і так зрозуміло.
Залежно від виду договору, ремонтних робіт і виконавця пакети документів, природно, розрізнятимуться. Але, як показує практика, ідеального документального оформлення може бути недостатньо, адже суди на перший план ставлять не документ, а власне факт здійснення операції (див., наприклад, визначення ВАСУ від 08.12.2016 р. № К/800/47615/13, а ще детальніше про це читайте в листі ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).
2. Контрагент надійний. На практиці досвідчені платники не нехтують відразу запастися якимись підтверджувальними документами про наявність у підрядника (та/або його субпідрядника(ків)) необхідних потужностей (власних або орендованих). Тобто матеріальних і (відповідної кваліфікації) трудових ресурсів, дозвільних документів (якщо вони потрібні) для виконання відповідних видів ремонтних робіт.
Підтвердити наявність необхідних ресурсів можна, наприклад, за допомогою люб’язно поданих 
підрядником копій відповідних документів**. ** Свідоцтв/паспортів/актів уведення в експлуатацію на нерухомість, транспортні й інші техзасоби, устаткування тощо, договорів оренди певних активів, штатного розпису, що містить «у собі» кваліфікований персонал, та інших документів.
Підхід судів до цих питань приблизно такий же. Наприклад, в одному з достатньо свіжих визначень ВАСУ — від 23.03.2017 р. № К/800/24803/16 — указано, що про відсутність реальності госпоперацій можуть свідчити підтверджені доказами певні аргументи податкового органу. Зокрема: про неможливість здійснення платником таких операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт чи послуг, про відсутність у платника управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Зазначимо, що найчастіше платники не вважають зайвим ще і якось підтвердити ділову репутацію підрядника. 3. Сторонні особи. На практиці в низці ситуацій дуже додають переконливості в реальності ремонтних госпоперацій факти залучення для виконання умов конкретного договору якихось компетентних сторонніх осіб, як-от усяких експертів, оцінювачів тощо.
Наприклад, для оцінки складності, трудомісткості, вартості, якості тощо виконуваних робіт, вирішення технічних проблем, а також для виконання якихось спеціальних робіт (тестування методів, випробування матеріалів, конструкцій тощо).
4. Фото-відеофіксація. Щодо будівельно-ремонтних робіт на практиці дуже ефективним доказом реальності їх проведення є способи відео- та/або фотодокументування різних етапів виконаних робіт (наданих послуг)***, а також їх кінцевого результату. Але для того щоб суди в разі проведення судових розглядів з контролюючими органами визнали їх у складі доказової бази, на таких фото-, відеоматеріалах має бути відповідна дата проведення зйомки.
*** На практиці до такого виду доказів фактів реальності виконання договорів дуже часто вдаються при наданні рекламних послуг.
5. Суди-пересуди. Якщо не все ідеально і гнітить небезпека при появі фіскалів «проколотися», то особливо досвідчені індивідууми «пускаються» ще і в такі «заставки»!
Влаштовується судова тяганина між замовником і підрядником. Предметом такої тяганини може бути якась суща дрібниця (не там установлена деталь, не тієї якості тощо), і сума позову може навіть бути дуже смішна (на відміну від самої вартості ремонтних робіт і можливих фінансових неприємностей, пов’язаних з визнанням «ремонтної» угоди фіктивною). При цьому не має значення, хто вийде переможцем у цій судовій тяганині. Головним буде те, що сам факт таких розглядів і наявність за ними судового рішення фактично підтвердять реальність ремонтних робіт.
За наявності судових документів уже навряд чи в когось із перевірників виникне бажання засумніватися в реальності конкретного «ремонтного» договору. 
