Що таке столове вино? Сьогодні ми говоритимемо про столові вина. Тому відразу розставимо всі крапки над «і». Як з усього різноманіття вин виокремити саме столові?
Столове вино — це «вино, виготовлене шляхом повного або неповного зброджування сусла. Залежно від вмісту цукру столове вино ділиться на сухе, напівсухе, напівсолодке» (п. 28 ст. 1 Закону № 26621, столовим також «присвячена» ст. 6 цього Закону).
1 Закон України «Про виноград і виноградне вино» від 16.06.2005 р. № 2662-IV.
Від столових вин слід відрізняти кріплені (п. 22 ст. 1 Закону № 2662, ст. 7 Закону № 2662 та ДСТУ 4806:2007 «Вина. Загальні технічні умови»). Вони діляться на: міцні, десертні солодкі і десертні лікерні. Не належать до столових вин також:
— вина шампанські, ігристі, газовані (ст. 10 Закону № 2662);
— алкогольні напої винного походження: ароматизовані вина, вермути, коньяки, бренді (ст. 11 Закону № 2662).
Відрізнити столове вино від інших вин можна за написом на етикетці, де обов’язково має бути видова назва вина.
Кому можна/не можна? Не кожен, хто побажає, може торгувати столовими винами. Але почнемо, мабуть, не із суб’єктного складу, а із загальних обмежень, які стосуються всіх без винятку. Згідно зі ст. 153 Закону № 4812 заборонений продаж, зокрема, вин столових:
— у приміщеннях та на території навчальних закладів, установ охорони здоров’я, окрім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв;
— у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;
— у закритих спортивних спорудах;
— з торговельних автоматів;
— у невизначених для цього місцях торгівлі. Наприклад, за бажанням сюди можна «приліпити» торгівлю через дрібнороздрібну торговельну мережу (кіоски, ларі, ларьки, палатки, павільйони, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання, розноски, лотки, столики тощо). Продаж алкогольних напоїв у дрібнороздрібній торговельній мережі заборонено3.
3 Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 08.07.96 р. № 369.
Тепер суб’єктний склад. У списку «неугодних» можна виділити:
— єдиноподатників групи 1. Адже їх «місце існування» — ринки. Причому, на думку податківців, саме дрібнороздрібна торговельна мережа. Податківці давно наполягають на тому, що не може бути платником єдиного податку групи 1 підприємець, що здійснює роздрібний продаж товарів у магазині, розташованому на території ринку. Водночас, як ми з’ясували, через дрібнороздрібну торговельну мережу продавати алкоголь (у тому числі вина столові) не можна;
— фізосіб-єдиноподатників груп 2 і 3, якщо йдеться про оптову (!) торгівлю столовими винами. Роздрібний же продаж їм дозволений! Нагадуємо, що роздрібна торгівля — це продаж вина громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, у тому числі на розлив;
— юросіб-єдиноподатників групи 3 (ч. 3 п.п. 291.5.1 ПКУ). Єдиноподатникам групи 4 установлено заборону на виробництво підакцизних товарів (до яких належать у тому числі і вина столові) — п.п. 291.51.2 ПКУ;
Чи потрібна ліцензія? Для оптової торгівлі столовими винам ліцензія потрібна обов’язково (ч. 1 ст. 15 Закону № 481)! Якщо ж з «алкоасортименту» ви торгуєте виключно столовими винами, причому вроздріб (у тому числі на розлив), можете працювати без роздрібної алко-ліцензії (ч. 13 ст. 15 Закону № 481)! Із цим згодні і податківці (категорія 115.03 ЗІР)
Але зверніть увагу: якщо столові вина використовуються для приготування коктейлів і подібних напоїв (типу глінтвейну, «гарячого вина» тощо), то податківці вимагають наявності ліцензії (категорія 115.03 ЗІР).
Чи потрібний РРО? У ст. 153 Закону № 481 зазначено, що продавати столові вина можна без РРО, але з використанням Розрахункових книжок і Книг обліку розрахункових операцій. Проте в преамбулі Закону про РРО (який має пріоритет як спеціальний нормативно-правовий акт у сфері РРО) зазначено, що норми про незастосування РРО можуть бути встановлені тільки в ПКУ. А в п. 3 розд. II Закону про РРО сказано, що чинні закони застосовуються в частині, що не суперечить Закону про РРО. Отже, норма зі ст. 153 Закону № 481 зараз «мертва». Тобто жодних особливостей для торговців столовим вином на сьогодні немає!
Тому фізособи-єдиноподатники з річним оборотом не більше 1 млн грн. можуть торгувати столовим вином без РРО, Розрахункових книжок і Книг обліку розрахункових операцій
4 Деталі знайдете в статті «Продаж алкогольних напоїв: про що слід знати» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 28).
Що ж до підприємців-загальносистемників або юросіб (єдиноподатників і платників податку на прибуток), то, на наш погляд, при продажу столових вин за готівку (картки) вони зобов’язані застосовувати РРО на загальних підставах (як і при торгівлі іншими товарами). Адже звільнення від РРО, встановлене ст. 153 Закону № 481, дуже спірне (про це ми писали вище).
Проте сміливі загальносистемники і юрособи можуть узяти на озброєння ліберальну думку податківців
Та все ж покладатися на думку податківців у цьому випадку небезпечно. Якщо бажаєте його дотримувати, обов’язково заручіться письмовою індивідуальною податковою консультацією із цього приводу.
Місця зберігання алкоголю. Зберігання алкогольних напоїв здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв, внесених у Єдиний реєстр, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання або за заявою кого таке місце зберігання було внесене в Єдиний реєстр (ст. 15 Закону № 481). Тому якщо ви займаєтеся оптовою торгівлею столовими винами, то всі місця торгівлі і зберігання столових мають бути внесені в Єдиний реєстр. Для цього слід подати заяву в ДФСУ (форма заяви наведена в додатку 2 до Порядку № 6705).
5 Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затверджений наказом ДПАУ від 28.05.2002 р. № 251.
Якщо ж ідеться про роздрібну торгівлю, то тут усе простіше. Річ у тому, що Закон № 481 за низкою зауважень не поширюється на роздрібну торгівлю столовими винами (абз. 2 преамбули до Закону № 481). Тобто роздрібні продавці столових вин (якщо не продають жодного іншого алкоголю) можуть не вносити в Єдиний реєстр свій пункт торгівлі. Це підтверджують і податківці
Але врахуйте: у разі роздрібного продажу коктейлів, глінтвейну, «гарячого вина» тощо продавцеві потрібно оформити роздрібну алко-ліцензію і внести в Єдиний реєстр місця зберігання алкоголю. Щоправда, якщо весь алкоголь зберігається за тією ж адресою, де розташований пункт торгівлі, таке місце зберігання в Єдиний реєстр можна не вносити (ст. 15 Закону № 481).
Інші моменти. Наостанок нагадаємо, що ціни на столове вино, як і на інший алкоголь, регулюються державою6. Крім того, роздрібний продаж вина також потребує сплати роздрібного акцизу7.
6 Про недавнє підвищення цих цін ми писали в статті «Хочеш пити — починай копити, або Чергове підняття мінцін на алкоголь» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 35).
7 Про те, як його порахувати, читайте в статті «Продаж алкогольних напоїв: про що слід знати» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 28).