2 Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 р. № 5029-VI.
Розпочнемо з короткого екскурсу в історію питання. А саме тих часів, коли «головним» у частині мовної політики був Закон № 83123.
3 Закон УРСР «Про мови в Українській РСР» від 28.10.89 р. № 8312-XI.
«Сива давнина» 
. Пункт 1.3 Положення № 88 і тоді вимагав, щоб усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність складалися українською мовою. А поряд з українською мовою дозволяв застосовувати й інші мови в порядку, визначеному ст. 11 Закону № 8312.
Ця стаття, у свою чергу, закріплювала за українською мовою статус мови роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій.
Закон № 8312 діяв до 10.08.2012 р. — дати набрання чинності новим Законом про мови.
Але із цього правила були передбачені деякі винятки.
По-перше, у місцях проживання більшості громадян інших національностей поряд з українською могли використовуватися і їхні національні мови (згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 8312).
По-друге, у випадках коли громадяни іншої національності, що становлять більшість населення окремих адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів (міста, села, району тощо) не володіли в належному обсязі національною мовою або коли в межах адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживали кілька національностей, жодна з яких не становила більшості населення цієї місцевості, у роботі органів і організацій могла використовуватися українська мова або мова, прийнята для всього населення (ч. 3 ст. 3 Закону про мови).
Але порядок застосування цих норм залишався вкрай невизначеним.
Мін’юст визнавав можливість застосування інших, окрім української, мов при заповненні договорів і первинних документів, не конкретизуючи при цьому, в яких випадках це можливо (лист від 18.06.2002 р. № 21-44-840).
Мінфін же двозначності в приписах законодавства не бачив, підкреслюючи у своєму листі від 22.07.2002 р. № 043-512/13-6449 (ср. ), що при складанні українськими підприємствами первинних бухгалтерських документів повинна застосовуватися українська мова.
З такою позицією не погоджувався Держкомпідприємництва, який зазначав, що чинне законодавство не містить заборони на складання документів російською мовою (лист від 03.07.2002 р. № 75/9).
НБУ, у свою чергу, відповідаючи на запитання про правові наслідки використання російської мови при оформленні розрахункових документів, виходив з того, що діючі вимоги стосувалися виконання українською мовою всіх текстових елементів бланків розрахункових документів, а не мови їх заповнення (лист від 05.11.2003 р. № 18-209/3959-8111).
Податкові органи вказували на необхідність складання первинних документів українською мовою як на загальне правило).
Час дії нового Закону про мови. З його появою (набрав чинності 10.08.2012 р.) суб’єкти господарювання, що мешкають в адміністративно-територіальних одиницях, місцевими радами яких певним мовам надано статус регіональних, стали почувати себе вільніше у складанні первинних документів не лише українською, але й такими регіональними мовами.
Той же Мінфін (лист від 05.04.2013 р. № 31-08410-07-27/10841) поглянув на ситуацію з іншого боку , визнавши можливість застосування поряд з українською мовою й інших мов у порядку, визначеному законодавством.
Ми схилялися до думки, що якщо за погодженням між контрагентами документ був складений, наприклад, російською мовою, то з таким документом проблем виникати не повинно було.
Зараз. Пункт 1.3 Положення № 88 і зараз містить вимогу складати всі первинні документи, облікові регістри, бухгалтерську й іншу звітність українською мовою (раніше в цьому пункті йшлося лише про бухзвітність).
Також у цьому пункті, як і раніше, зазначено, що поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова в порядку, визначеному Законом про мови (у будь-якому випадку це не стосується податкових накладних, оскільки згідно з Порядком № 13074 вони складаються українською мовою). Але ось із означеним Законом дійсно виникла проблема: згідно з рішенням КСУ від 28.02.2018 р. № 2-р/2018 він визнаний таким, що не відповідає Конституції України.
4 Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну від 31.12.2015 р. № 1307.
Відповідно, статус Закону про мови на сьогодні — втратив чинність (як неконституційний згідно з п. 2 рішення Конституційного Суду України).
Здавалося б, ми знову повернулися до «болота», що мало місце за часів дії Закону № 8312 (див. початк статті)? Не зовсім так! Цей Закон, як і раніше, має статус «втратив чинність». Принаймні, про це свідчить офіційний портал ВРУ5.
5 http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/8312-11.
Хоча, взагалі, оскільки втратив чинність цей Закон з дня набрання чинності новим Законом про мови (ч. 2 Прикінцевих положень Закону про мови), то тепер, коли той визнаний неконституційним, втратити чинність повинна й ця норма….
Узагалі рішення Конституційного Суду України «відкрило скриньку Пандори» 
, адже Законом про мови свого часу були внесені зміни до 33 нормативно-правових актів (у тому числі кодексів, законів і постанови ВРУ). Серед змінених — ЦПКУ, ГПКУ, КАСУ та інші . Причому 28 із них залишаються чинними й нині, і, відповідно, потребують внесення поправок…
Звідси висновок: з використанням російської мови в первинці ситуація стала ще гіршою, ніж колись була за часів дії Закону № 8312. Відповідно, ми б не рекомендували зараз приймати ті ж акти російською мовою.
