Розпочнемо з першого запитання. Дійсно, Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. № 2246-VIII заплановане зростання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У 2018 році він дорівнює: у січні — червні — 1762 грн., у липні — листопаді — 1841 грн., у грудні — 1921 грн. При цьому трудовим законодавством (див. ст. 96 КЗпП і ст. 6 Закону про оплату праці) визначено: мінімальний посадовий оклад не може бути менше прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2018 році — 1762 грн.). Відповідно зростання прожиткового мінімуму протягом календарного року не впливає на розмір мінімального посадового окладу, встановленого законом.
Водночас роботодавцю-госпрозрахунківцю не слід «скидати з рахунків» положення колективного договору (іншого внутрішнього нормативного акта роботодавця, що регулюють питання оплати праці), що діє на підприємстві. Так, наприклад, якщо в колдоговорі прописано, що мінімальний оклад (тарифна ставка) не може бути нижче прожиткового мінімуму (тобто немає «прив’язки» до 1 січня календарного року), то роботодавцеві слід переглядати оклади працівників у зв’язку зі зростанням прожиткового мінімуму.
Резюме. Законодавство не зобов’язує роботодавця збільшувати оклади (тарифні ставки) у зв’язку зі зростанням прожитмінімуму протягом календарного року. Водночас таке збільшення може бути передбачене колдоговором (іншим нормативним актом роботодавця).
Врахуйте, що норми колдоговору, які погіршують становище працівників порівняно з трудовим законодавством, вважаються недійсними.
Тепер переходимо до другого запитання. Мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. У 2018 році мінімальна зарплата дорівнює в місячному розмірі 3723,00 грн., а в погодинному — 22,41 грн. Якщо роботодавець застосовує погодинну оплату праці, мінімальну годинну тарифну ставку, нижче якої не можна оплачувати працю працівника, він обчислює самостійно. Як? Розділивши суму прожитмінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня звітного року, на середньомісячну норму тривалості робочого часу. У свою чергу, середньомісячну норму тривалості робочого часу знаходять шляхом ділення норми робочого часу за рік, установлену для працівника (повна зайнятість), на 12.
Так, у 2018 році при річній нормі робочого часу 1993 год (40-годинний п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями в суботу і неділю при однаковій тривалості часу роботи за день протягом робочого тижня) мінімальний розмір годинної тарифної ставки дорівнюватиме: 1762,00 : (1993 : 12) = 10,61 (грн.).
