Процедурні порушення призводять до скасування ППР
Це, якщо можна так висловитися, цілий вектор у судових рішеннях Верховного Суду України (далі — ВСУ), а віднедавна і нового Верховного Суду (далі — ВС). «Першою ластівкою» такого напряму стала постанова ВСУ від 27.01.2015 р. у справі № 21-425а14.
Якщо висловлюватися мовою юриспруденції, то охарактеризувати його можна так: «податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки, не може вважатися правомірним і підлягає скасуванню».
Інакше кажучи, для того щоб перевірка вважалася законною, мають бути дотримані всі необхідні формальності. Зокрема, має бути наявною підстава для її проведення, передбачена нормами ПКУ, а також усі документи, необхідні для її призначення. При цьому з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку і місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Принциповою відмінністю нового напряму в судовій практиці від того, що діяв раніше (якому присвятимо окремий підрозділ статті), було те, що результати перевірки визнаються недійсними, навіть незважаючи на фактичний допуск перевіряючих до проведення перевірки. При цьому мова йшла про документальну невиїзну позапланову перевірку.
Таку ж позицію в частині документальної планової виїзної перевірки трохи пізніше підтримав Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ) в ухвалі від 28.04.2016 р. у справі № К/800/38796/15.
Важливо: позиція ВСУ є обов’язковою для суб’єктів владних повноважень, у тому числі й для контролерів (згідно з ч. 5 ст. 13 Закону № 1402*).
* Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII.
При цьому платникам, які сперечатимуться з податківцями в частині перевірок, звісно ж, є сенс посилатися тільки на позитивні для себе рішення.
Раніше ж ВСУ вказував, що платник, який вважає, що був порушений порядок і підстави для призначення податкової перевірки, має право захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючих органів до такої перевірки, а якщо він цього не зробив — оскаржити їх рішення в загальному порядку (посилаючись на порушення змісту акта перевірки, а не на процедурні порушення).
Характеризуючи цю, без перебільшення, доленосну постанову ВСУ, звернемо вашу увагу на те, що свого часу вона стало доволі несподіваною, скасувавши рішення ВАСУ від 27.05.2014 р., яке йшло второваним раніше шляхом.
При цьому предметом постанови ВСУ було визнання незаконним наказу про проведення перевірки та визнання протиправними дій контролерів.
Окрім відсутності в контролюючого органу підстав для проведення перевірки, у цій справі також було порушено порядок її проведення, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, визнано необґрунтованими.
Зокрема, наказ про призначення перевірки і повідомлення про її проведення були направлені на адресу позивача після початку проведення перевірки, а отримані й зовсім після її завершення**.
** Тоді як з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку і місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Ця «гримуча суміш» порушень з боку перевіряючих узагалі незрозуміло як пройшла перевірку боєм в Одеському апеляційному адміністративному суді і ВАСУ .
Але це — справи трирічної давності, і відтоді озвучена ВСУ позиція прийшла на зміну тієї, що раніше діяла, та радувала (і продовжує радувати) ділову громадськість.
Відрадно, що й новий ВС керувався такою позицією в низці своїх постанов. Розглянемо деякі з них.
Постанови ВС з вигідною для платників податків позицією
Дата і № справи | Предмет судового оскарження | Допущені податківцями процедурні порушення | Додаткові обставини |
16.01.2018 р. № 826/442/13-а | Визнання протиправним і скасування ППР | Податківці порушили порядок направлення запиту про надання податкової інформації. А ненаправлення ними запиту листом з повідомленням про вручення за податковою адресою підприємства і ненадання такого запиту під розписку платникові податків виключає можливість проведення податковим органом позапланової документальної перевірки згідно з п.п. 78.1.4 ПКУ. Крім того, лист про проведення перевірки був відправлений податківцями в день фактичного початку проведення перевірки, а отриманий платником — після її закінчення | Податківці донарахували грошове зобов’язання з податку на прибуток і застосували штрафні (фінансові) санкції із цього податку за фактом відсутності первинних документів, які не були предметом перевірки. Платник не мав можливості подати первинні документи, тому такі документи досліджені перевіряючими не були, висновки про наявність порушень у діях позивача податковий орган зроблено на підставі податкових декларацій позивача і даних автоматизованих систем, на думку суддів, необґрунтовано |
07.02.2018 р. № 821/1562/16 | Визнання протиправними і скасування ППР | Копія наказу про проведення першої перевірки і повідомлення про її проведення, направлені поштою, повернулися після її закінчення з позначкою «після закінчення строку зберігання» (пошта склала довідку про неможливість вручення повідомлення). Аналогічні документи на другу перевірку отримані платником після закінчення її проведення | Податківці зменшили від’ємне значення суми ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту з ПДВ, за результатами першої перевірки, внаслідок неправомірності формування сум податкового кредиту з ПДВ у відносинах з окремими контрагентами. З аналогічних причин зменшено від’ємне значення суми ПДВ, збільшено суму податкових зобов’язань з ПДВ* за результатами другої перевірки. Усі ці ППР успішно оскаржені та скасовані |
* За основним платежем і за фінансовими санкціями. | |||
20.03.2018 р. № 810/1438/17 | Визнання протиправними дій перевіряючих і скасування ППР | Податківці направили на адресу підприємства запит про надання пояснень і копій первинних документів, на що підприємство відмовило за мотивами необґрунтованості запиту**. Це унеможливлює проведення позапланової документальної перевірки згідно з п.п. 78.1.4 ПКУ. Також висновки, наведені в акті перевірки, зроблено без перевірки документів , адже посадові особи контролюючого органу на підприємстві були відсутні і не здійснювали заходів з проведенню перевірки. Отже, висновки актів неправомірні й необґрунтовані | Була збільшена сума грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на всю суму витрат за період, що перевірявся (доходи залишені на задекларованому платником рівні). Застосовано штрафні (фінансові) санкції. Також зменшено суму від’ємного значення об’єкта обкладення податком на прибуток підприємств на всю суму задекларованого платником значення |
** У запиті не було зазначено, у чому саме полягає недостовірність даних у податкових деклараціях підприємства і про які порушення податкового законодавства це свідчить. |
Головний висновок усіх цих постанов такий. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб’єктом владних повноважень. Тому він зобов’язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченим Конституцією і законами України. Тільки дотримання умов і порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.
З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку і місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Невиконання вимог п. 79.2 ПКУ має призводити до визнання перевірки незаконною і,найважливіше, відсутності її правових наслідків.
Але ця позиція, на жаль, не завжди була «біля керма» . Є й альтернативна…
Допустили до перевірки — нарікайте на себе
А це — інший «вектор» у судовій практиці, здавалося б, уже давно залишений у минулому. Його широко застосовували якраз до появи згаданої постанови ВСУ від 27.01.2015 р. у справі № 21-425а14.
Суть її полягає в тому, що допуск посадових осіб до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення податкової перевірки. Платник податків, який вважає, що був порушений порядок і підстави для призначення податкової перевірки, повинен захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючих органів до перевірки.
При оскарженні результатів такої перевірки предметом розгляду в суді може бути тільки суть виявлених порушень податкового й іншого законодавства.
Чи варто говорити, що платники далеко не завжди готові йти на ризик і не пускати податківців до перевірки?! Пояснюється це вкрай негативними наслідками, до яких може призвести для них такий недопуск — зокрема, адміністративний арешт активів (право на накладення якого надає п.п. 94.2.3 ПКУ). І це не кажучи вже про залякування з боку контролерів. У розглянутих вище постановах ВС (з позитивними для платників податків висновками) жоден з них не ризикнув «поставити шлагбаум» перед перевіряючими. Хоча допущені тими процедурні порушення були явніше нікуди .
Що найнеприємніше — невигідна для платників позиція цього року отримала «свіже підживлення» . У постанові від 13.02.2018 р. у справі № 804/5402/14 ВС визнав, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки. Тобто «згадав старе» .
Аргументує ВС це тим, що правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин вичерпані, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків. Адже після проведення перевірки права платника податків порушують тільки наслідки її проведення (тобто ППР).
У зв’язку із цим радимо вам бути гранично пильними у відносинах з контролюючими органами, особливо в частині можливих перевірок. Адже позиція навіть ВС, як бачите, не завжди передбачувана. Та й залучатися до судових тяжб, через їх тривалість і вартість, упевнені, добровільно ніхто не бажає.
Але якщо все-таки до цього дійде, використовуйте як аргументи тільки позитивні рішення ВС, про які йшлося в попередньому розділі статті.