Не все втрачено — якщо платник оскаржить рішення податківців у суді. Адже в цій сфері є позитивна судова практика, причому щодо різних податків, наприклад:
— податок на прибуток — постанови ВС від 29.08.2018 р. у справі № 804/5320/13-а, від 12.06.2018 р. у справі № 826/1/16;
— ПДВ — постанова Львівського апеляційного адмінсуду від 10.09.2018 р. у справі № 813/2133/17;
— єдиний податок — постанова ВСУ від 30.01.2018 р. у справі № 810/875/17, рішення Окружного адмінсуду м. Києва від 10.01.2018 р. у справі № 826/17141/16;
— транспортний податок з юросіб — постанова Харківського апеляційного адмінсуду від 29.11.2018 р. у справі № 820/4440/18;
— ПДФО і ВЗ — постанова ВС від 01.10.2018 р. у справі № 813/3782/17, постанова Першого апеляційного адмінсуду від 18.12.2018 р. у справі № 805/3173/17-а;
— ЄСВ — постанови ВС від 11.12.2018 р. у справі № 804/444/16, від 14.11.2018 р. у справі № 805/3665/16-а, від 02.10.2018 р. у справі № 826/13383/17, від 21.02.2018 р. у справі № 813/1008/16, від 20.02.2018 р. у справі № 816/591/16.
В усіх цих ситуаціях суди доходять аналогічних висновків 
.
Штрафні санкції за порушення строків сплати погодженої суми грошового зобов’язання, передбачені п. 126.1 ПКУ, застосовуються тільки у разі фактичної несплати (несвоєчасної сплати) грошового зобов’язання. Тому для підтвердження факту несплати погодженої суми грошового зобов’язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк платник не здійснював дії, спрямовані на перерахування погодженого зобов’язання до бюджету.
Як роз’яснюють суди, вчинення помилки при перерахуванні погодженого зобов’язання до бюджету у встановлений законодавством строк усе-таки повинне кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. А дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті погодженої суми грошового зобов’язання, не можуть бути підставою для застосування негативних наслідків, передбачених законодавством (штрафних санкцій і пені).
Допущена платником помилка не свідчить про несплату необхідної суми податку/ЄСВ у визначений законодавством строк і не викликає будь-яких негативних наслідків для відповідного бюджету й держави в цілому. Іншими словами, помилкове зазначення іншого розрахункового рахунку не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку/ЄСВ у строк, установлений законодавством.
Тим більше, якщо згодом платник самостійно виявив цю помилку і вжив відповідні заходи щодо спрямування грошових коштів на належний рахунок.
