Контролери вміють мутити воду своїми консультаціями, що спричиняють більше запитань, ніж відповідей. Тому, мабуть, зробимо акценти.
По-перше, хоча в листі лаконічно говориться про створення забезпечення (резерву) на демонтаж ОЗ, насправді резервують не всякий демонтаж. Він обов’язковий лише в тому випадку, коли зобов’язання з його створення передбачені за законодавством або, як варіант, узяті за домовленістю сторін (прописані в договорі). Тож резервування — швидше, вузький випадок, а не масовий. І найчастіше витрати на ліквідацію (розібрання, демонтаж) ОЗ не резервують, а прямо в періоді демонтажу включають в інші витрати (Дт 976 «Списання необоротних активів», п. 29 П(С)БО 16). А отже, і «резервні» податкові різниці при цьому не загрожують.
Але повернемося до нашої «резервної» ситуації. У такому разі, по-друге, врахуйте: створення «демонтажного» резерву (у розрахунковій сумі) в бухобліку згідно з п. 8 П(С)БО 7 збільшує первісну вартість об’єкта ОЗ (відображається записом Дт 15 — Кт 478). І через це осідатиме в бухвитратах поступово — у міру нарахування амортизації або через залишкову вартість ОЗ (при вибутті).
По-третє, за резервами в податковому обліку у високодохідників і малодохідників-добровольців виникають різниці за ст. 139 ПКУ. Суть різниць у тому, щоб створення резерву (тобто завчасне резервування майбутніх витрат) не вплинуло на об’єкт оподаткування, а витрати були враховані в податковому обліку тільки в періоді їх фактичного понесення (використання резерву). Для цього в податковому обліку створення резерву обнуляють (через збільшуючу різницю, п.п. 139.1.1 ПКУ, ряд. 2.1.1 додатка РІ) і відновлюють витрати за фактом їх понесення (використання резерву) з можливим коригуванням за зменшенням резерву (через зменшуючі різниці, п.п. 139.1.2 ПКУ, ряд. 2.2.1, 2.2.1.1 додатка РІ).
Причому, зверніть увагу, уся неприємність «демонтажного» резерву в тому, що збільшуючу різницю доведеться показати (на всю розрахункову суму резерву) з випередженням витрат, які в бухобліку виникнуть пізніше, — у міру нарахування амортизації.
Тож згортання (нульового результату) не отримаємо, оскільки збільшуюча різниця з витратами розірвана в часі.
І, нарешті, по-четверте, насторожує, що фіскали про збільшуючу різницю (у періоді створення резерву) сказали, а ось про зменшуючу різницю, яка «відновлює» витрати (у періоді використання резерву), не згадали. Як би то не було (випадково контролери умовчали чи навмисно), немає жодних сумнівів: витрати на демонтаж у податковому обліку не повинні пропасти. Адже якщо витрати резервуються, то їх податковий облік урегульований п. 139.1 ПКУ. А цей пункт передбачає не лише збільшуючу різницю (при створенні резерву), а й зменшуючу — яка відновлює витрати (при його використанні).
