Ділова поїздка непрацівника

В обраному У обране
Друк
Ольховик Ольга, податковий експерт
Бухгалтер 911 Липень, 2019/№ 30
З метою збільшення продажів директор відбуває у відрядження за кордон. Разом з ним туди їде стороння особа, яка не пов’язана з підприємством. Чи може підприємство направити у відрядження сторонню особу? І які документи необхідно для цього оформити? Як бути з компенсацією витрат на поїздку такої особи? Відповіді на ці запитання ви знайдете в нашій статті.

НЕпрацівник — НЕвідрядження

З погляду трудового законодавства (ст. 121 КЗпП) поїздка непрацівника підприємства не може вважатися службовим відрядженням. Оскільки поняття «службове відрядження» застосовується у сфері трудових відносин. Відряджати у наказовому порядку керівник підприємства може виключно свого працівника. Це підтверджує, зокрема, визначення з п. 1 розд. 1 Інструкції № 59*, в якому сказано, що службове відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

* Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59.

І хоча Інструкція № 59 поширює свою дію тільки на бюджетників, орієнтуватися на це визначення доцільно й госпрозрахунковим підприємствам, оскільки в інших нормативних документах визначення поняття «службове відрядження» немає.

Відповідно, і наказ про відрядження особи-непрацівника складати не варто. Відносини з нею цілком вписуються в межі цивільного законодавства. Тому й урегулювати їх можна шляхом укладення цивільно-правового договору (ЦПД). Витрати, понесені фізособою-непрацівником в діловій поїздці, можна компенсувати у складі винагороди, що виплачується за умовами ЦПД.

Укладаємо ЦПД

Укласти ЦПД можна як безпосередньо з фізичною особою, так і з підприємством, на якому ця фізична особа працює, якщо підприємство-роботодавець такої фізичної особи також зацікавлене в його поїздці.

Причому з погляду оподаткування вигідніше, безумовно, співпрацювати саме з роботодавцем (детальніше про це див. у наступному розділі).

Але незалежно від того, з ким саме буде укладений договір, його предметом тут, очевидно, буде надання послуг (чи виконання робіт). А оскільки з нашої ситуації (див. преамбулу) виходить, що мета поїздки — збільшення продажів, велика імовірність, що йтиметься про послуги маркетингу.

Пам’ятайте: маркетингові послуги традиційно викликають підвищений інтерес у податківців. Вони детально вивчають такі послуги не лише на предмет реальності угоди, а й на предмет їх зв’язку з госпдіяльністю підприємства. Тому до документального оформлення таких операцій підійдіть з особливою відповідальністю.

Щодо винагороди за надані послуги і компенсації витрат на поїздку (проїзд, проживання, харчування тощо) відзначимо таке. Тут можливі два варіанти.

Перший — приблизна сума витрат, пов’язаних з поїздкою, включена до загальної суми винагороди за надані послуги, тобто сума витрат на поїздку не виділена.

Другий — у ЦП-договорі зазначена сума винагороди за надані послуги. При цьому компенсація витрат на поїздку здійснюється окремо після надання фізичною особою документів, що підтверджують такі витрати.

Договір з фізичною особою. Укладаючи договір з фізичною особою, потурбуйтеся й про те, щоб він підтверджував саме цивільно-правовий (а не трудовий) характер відносин. Пам’ятайте: на відміну від трудового договору, за ЦПД оплачують не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, який визначається після закінчення роботи (надання послуг) та оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і здійснюється виплата винагороди. Тому в ЦПД слід зазначити, який кінцевий результат особа повинна передати за таким договором.

Детальніше — у статті «Чим відрізняється трудовий договір від ЦПД» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 45).

Договір з підприємством. Тут нагадаємо: суб’єкт господарювання має право здійснювати будь-які види підприємницької діяльності, крім тих, які заборонені законом (ч. 1 ст. 19, ст. 43, 44 ГКУ). При цьому зазначення або незазначення окремих видів діяльності в ЄДР не впливає на можливість особи здійснювати всі незаборонені види діяльності. Тобто навіть якщо у підприємства не зареєстрований вид діяльності, що відповідає фактично наданим у діловій поїздці послугам, воно все одно може їх надати.

Податки при виплаті ЦПД‑доходу фізичній особі

ПДФО. Суму винагороди за виконані роботи згідно з ЦПД оподатковуємо ПДФО на підставі п.п. 164.2.2 ПКУ.

Якщо окремо надаємо компенсацію витрат на поїздку, то її суму включаємо до оподатковуваного доходу фізичної особи як дохід у вигляді додаткового блага на підставі п.п. «г» п.п. 164.2.17 ПКУ. «Відряджувальний» п.п. 170.9.1 ПКУ тут не працює. Адже він виводить з-під оподаткування суми відшкодування витрат на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством або що є членами його керівних органів. У нашій ситуації у відрядження з директором поїхала стороння особа.(ср. 025069200)

Оскільки компенсаційний дохід виплачується в грошовій формі, то застосовувати натуральний ПДФО-коефіцієнт не треба. У результаті фізична особа отримає суму компенсації, зменшену на суму ПДФО (і ВЗ, див. далі).

Ставка ПДФО — 18 %. Податок сплачуємо до бюджету при виплаті доходу єдиним платіжним документом. Але якщо дохід виплачуємо готівкою з каси, яка не була спеціально отримана для цих цілей у банку, податок перераховуємо до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такої виплати (п.п. 168.1.4 ПКУ).

Зауважте: у платіжному документі при сплаті до бюджету ПДФО з доходу платника податків у вигляді винагороди або нетрудової компенсації податковий агент відображає інший код бюджетної класифікації, ніж з доходу у вигляді заробітної плати. А саме — «11010400». А у формі № 1ДФ винагороду за ЦПД відображаємо з ознакою доходу «102», суму компенсації витрат, пов’язаних з поїздкою (якщо вона не була включена до загальної суми винагороди за виконані роботи), — з ознакою доходу «126».

ВЗ. Суми винагороди за надані послуги і суми компенсації (за наявності) оподатковуємо військовим збором (ВЗ).

Нараховуємо і сплачуємо його в тому ж порядку, що й ПДФО (п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).

ЄСВ. Підприємство, що отримує послуги від фізичної особи згідно з ЦПД, на суму винагороди за надані послуги має нарахувати і ЄСВ за ставкою 22 % (п.п. 1 п. 1 ст. 4, п.п. 1 п. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ). А ось сума компенсації витрат на поїздку, яка не була «захована» у винагороду, а нараховувалася окремо, до бази нарахування ЄСВ потрапити не повинна. Чому? З одного боку, ця виплата не входить до фонду оплати праці (не є трудовою), оскільки нараховується за цивільно-правовим договором. З іншого — сума компенсації не є платою за роботи або послуги.

Порада. Податкових наслідків можна уникнути в разі, якщо стороння фізична особа зареєстрована підприємцем. Тоді з метою ненарахування ПДФО і ВЗ досить просто документально підтвердити її підприємницький статус (п. 177.8 ПКУ). А ось уникнути ЄСВ із суми винагороди вийде тільки за умови, що надані в діловій поїздці послуги відповідатимуть одному із зареєстрованих підприємцем видів діяльності.

Податки і виплата доходу роботодавцеві

ПДФО, ВЗ і ЄСВ у роботодавця. Якщо вдасться укласти договір про надання послуг з підприємством — роботодавцем фізичної особи, що відправилася в ділову поїздку разом із вашим керівником, то таке підприємство на загальних підставах направить її в службове відрядження і відшкодує їй усі понесені в цьому відрядженні витрати за відрядними правилами, прописаними в п. 170.9 ПКУ.

Податок на прибуток у роботодавця. Сума відображеного у бухобліку доходу (у розмірі вартості наданих підприємством послуг) збільшить прибутковий об’єкт оподаткування, а сума витрат на відрядження його зменшить.

ПДВ у роботодавця. На вартість наданих послуг у підприємства-роботодавця виникнуть податкові зобов’язання з ПДВ. Але роботодавець сплатить їх за рахунок підприємства — отримувача послуг (яке сплатить цей ПДВ у складі вартості послуг).

Щоправда, якщо вартість наданої послуги виявиться нижчою мінбази, встановленої п. 188.1 ПКУ (для самостійно виготовлених товарів/послуг мінбазою є звичайна ціна), то ПДВ з такої різниці роботодавцеві доведеться сплатити за свій рахунок.

Податкові наслідки для підприємства — отримувача послуг. Ніяких податків із суми виплаченого підприємству-роботодавцеві доходу платити не доведеться. Вартість таких послуг буде відображена у складі збутових витрат (Дт 93). Суму ПДВ, сплачену у складі вартості цих послуг, підприємство відобразить у складі податкового кредиту.

Погодьтеся, такий варіант оформлення взаємовідносин виглядає більш приваблим .

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд