Розпочнемо з того, що йдеться про постанову НБУ від 18.04.2019 р. № 62, якою вносяться зміни до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні* (далі — Інструкція № 103). Набирає чинності вона з 3 червня 2019 року.
* Затверджена постановою НБУ від 25.09.2018 р. № 103.
Незважаючи на те, що Інструкція № 103 призначена для банків, до неї внесено зміну, яка зачіпає і суб’єктів господарювання. Так, в Інструкції з’явився новий пункт 1111, у якому сказано наступне:
«1111. Банк (філія, відділення) на виконання вимог законодавства України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом **<….>, з урахуванням ризик-орієнтованого підходу має забезпечити вжиття заходів, спрямованих на вивчення клієнтів — суб’єктів господарювання, які здійснюють касові операції для подальшого здійснення готівкових розрахунків, з метою спростування або підтвердження підозр щодо здійснення клієнтом фінансових операцій, які містять ознаки фіктивності.
Банк (філія, відділення), застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має забезпечити отримання від клієнта — суб’єкта господарювання підтвердних документів [такими документами можуть бути: закупівельний акт; закупівельна відомість; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, кредитний договір; договір поставки; договір транспортування; договір зберігання)], на підставі яких здійснюються готівкові розрахунки».
** Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 р. № 1702-VII (далі — Закон № 1702).
А тепер по «шматочках» розберемо цю норму.
Перший момент. В абз. 1 п. 1111 говориться про вжиття банками заходів, спрямованих на вивчення клієнтів. А саме клієнтів, які здійснюють касові операцій (знімають готівку) для подальшого здійснення готівкових розрахунків.
Термін «вивчення клієнтів» розшифрований у п.п. 5 п. 1 ст. 1 Закону № 1702. У контексті, що цікавить нас, він має на увазі в тому числі отримання суб’єктом первинного моніторингу в процесі обслуговування клієнта інформації щодо змісту його діяльності.
Іншими словами, банкам потрібно вжити заходи щодо вивчення діяльності клієнтів, які знімають готівку для готівкових розрахунків, для виявлення фіктивних фінансових операцій.
Другий момент. Реалізація заходів, що цікавлять нас, буде здійснюватися через отримання банком від клієнтів підтвердних документів, на підставі яких здійснюються подальші готівкові розрахунки за отриманою в банку готівкою.
Третій момент. З п. 1111 випливає, що при вимаганні документів від суб’єктів господарювання, банки застосовують ризик-орієнтований підхід. Тобто далеко не від кожного суб’єкта господарювання і не під кожну операцію зняття готівки банки вимагатимуть документи.
Ризик-орієнтований підхід — це визначена банком система з управління ризиками легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму та вжиття ним відповідних заходів у спосіб та обсяги, які забезпечують ефективну мінімізацію таких ризиків залежно від їх рівня.
На підставі даних про клієнта, які є в банку, зокрема, про види його діяльності, контрагентів, з якими він працює, кількість працівників тощо, банк визначатиме, чи є ризики в подальшому витрачанні суб’єктом господарювання готівкових коштів (тобто чи не пов’язано подальше витрачання готівкових коштів з фіктивними операціями). Оцінка ризиковості фінансових операцій клієнта проводиться на підставі внутрішніх програм, розроблених банком.
Причому «зловживати» своїм правом вимагати документи банки не повинні. Адже в разі чого (наприклад, звернення клієнта до суду) банки повинні будуть обґрунтувати, якими саме критеріями керувалися, зупиняючи здійснення фіноперації.
Звідси висновок: надавати документи під кожну операцію видачі готівки не буде потрібно. Але потрібно бути готовим їх надати, якщо того вимагатиме банк. Якщо документи не надати, то готівку можуть не видати і взагалі банк може відмовити вам у подальшому обслуговуванні (ст. 10 Закону № 1702).
Четвертий момент — норма п. 1111 поширюється і на фізосіб-підприємців. Але враховуючи те, що стосується вона «касових операцій для подальшого здійснення готівкових розрахунків», від підприємця можуть вимагати документи, що підтверджують подальше витрачання коштів, якщо готівка знімається для «підприємницьких» потреб.
П’ятий момент. Критеріїв щодо суми знятої готівки, при досягненні якої банки можуть вимагати від клієнта документи, — немає. Тобто при знятті будь-якої суми можуть вимагати документи (але знову ж таки підкреслимо, застосовуючи ризик-орієнтований підхід).
Шостий момент. Які документи можуть вимагати? У самому п. 1111 сказано, що це можуть бути: закупівельний акт, закупівельна відомість, ф. № 1ДФ, кредитний договір, договір поставки, договір транспортування, договір зберігання.
Цей перелік не виключний і залежить від того, для якої саме мети знімається готівка.
Сьомий момент. Коли надавати банку документи? Із самого п. 1111 це чітко не випливає. Як уявляється, документи можуть вимагати як до, так і після одержання готівки. Залежно від конкретних обставин.
Восьмий момент. Чи поширюються норма п. 1111 на зняття готівки з корпоративної картки? Так, поширюється. Адже Інструкція № 103 стосується видачі готівки клієнтам з їх рахунків через касу банку. А під касою банку Інструкція розуміє і банкомати, через які знімається готівка, а також пункти дистанційного обслуговування.
