Спочатку нагадаємо: процедура обов’язкового продажу акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, які діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, урегульована ст. 652 Закону про АТ*. Ця стаття передбачає, зокрема, право власника контрольного пакета акцій або будь-якої його афілійованої особи (далі — заявник вимоги) направити товариству публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства. При цьому акціонери (крім афілійованих осіб і осіб, які діють спільно із заявником) зобов’язані у безумовному порядку продати акції, що належать їм, заявникові вимоги.
* Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI.
Акції просто списують (за плату) з рахунку в цінних паперах. Хоче акціонер їх продавати чи ні, не має значення.
Розрахунки здійснюються через рахунок умовного зберігання (ескроу). Для цього заявник вимоги перераховує гроші на рахунок ескроу. Після чого банк за наявності підстав, визначених договором рахунку умовного зберігання (ескроу), перераховує гроші (видає готівку) бенефіціарам (акціонерам — одержувачам коштів за продані акції). Після того як усі грошові суми перераховано на рахунок ескроу, вважається, що заявник вимоги виконав належним чином зобов’язання з оплати акцій, що придбавалися (ч. 13 ст. 652 Закону про АТ).
Тепер переходимо безпосередньо до оподаткування.
Продавець акцій — юрособа-резидент, платник податку на прибуток. Незалежно від того, хто є покупцем акцій (резидент чи нерезидент, юрособа чи фізособа, постійне представництво), платник податку на прибуток визначає об’єкт оподаткування в стандартному «ціннопаперовому» порядку — тобто керуючись нормами п. 141.2 ПКУ.
Продавець акцій — фізособа-резидент (не ФОП). Порядок оподаткування доходу в цьому випадку не залежить від того, хто купує акції: юрособа чи фізособа, резидент чи нерезидент. Логіка Мінфіну така.
Фізособа-резидент самостійно веде облік доходів і витрат за операціями з інвестиційними активами, подає декларацію та сплачує податок (п.п. 170.2.1 ПКУ).
Так, згідно п.п. 164.2.9 ПКУ до загального оподатковуваного доходу фізособи включається інвестиційний прибуток від операцій із цінними паперами, дериватами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (крім операцій, зазначених у пп. 165.1.40 і 165.1.52 ПКУ).(ср. )
А отже, такий дохід оподатковується ПДФО (за ставкою 18 %) і ВЗ (за ставкою 1,5 %).
За підсумками календарного року фізособа-резидент подає декларацію про майновий стан і доходи (до 1 травня року, наступного за звітним), у якій самостійно розраховує розмір інвестиційного прибутку з урахуванням вимог п. 170.2 ПКУ, а також суму ПДФО і військового збору (ВЗ). Суму податкового зобов’язання слід сплатити до 1 серпня року, що настає за звітним (п. 179.7 ПКУ).
Юрособа-резидент, яка нараховує (виплачує) дохід, у цьому випадку виконує функції податкового агента тільки в частині відображення доходу від операцій з інвестиційними активами в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ.
Виплату відображають у формі № 1ДФ за той звітний період, коли були внесені кошти на рахунок умовного зберігання (ескроу). Ознака доходу — «112».
Продавець акцій — юрособа-нерезидент. Прибуток від продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав є доходом, отриманим нерезидентом з джерел походження з України (п.п. «е» п.п. 141.4.1 ПКУ).
Резидент — платник податку на прибуток або постійне представництво нерезидента при виплаті доходу юрособі-нерезиденту зобов’язані утримати з такої виплати податок за ставкою 15 % (п.п. 141.4.2 ПКУ).
Якщо інше не передбачено договором про уникнення подвійного оподаткування (див. останній абзац статті).
Важливо! Якщо нерезидент документально підтвердив витрати на придбання акцій, то базою оподаткування буде прибуток нерезидента від продажу акцій (тобто різниця між доходами і витратами). За відсутності документального підтвердження витрат податок утримують з усієї суми доходу.
Заявник вимоги (юрособа-резидент або постійне представництво нерезидента) утримує і перераховує податок на репатріацію при внесенні коштів на рахунок умовного зберігання (ескроу).
Не забудьте також відобразити суму доходу, виплаченого нерезиденту, в додатку ПН до декларації з податку на прибуток.
Мінфін визнав, що чинним законодавством не врегульований порядок оподаткування доходів за ситуації, коли юрособа-нерезидент отримує дохід від продажу акцій від нерезидента (юрособи без представництва чи фізособи) або фізособи-резидента (не підприємця).
Продавець акцій — фізособа-нерезидент. Тут порядок оподаткування доходу залежить від того, хто є заявником вимоги та купує акції.
1. Покупець — юрособа-резидент. Доходи з джерелом їх походження в Україні, які нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами і ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням деяких особливостей) (п.п. 170.10.1 ПКУ).
Резидент-юрособа при укладенні договору з нерезидентом, за умовами якого нерезидент отримує дохід з джерелом походження з України, зобов’язаний зазначити в договорі ставку податку з такого доходу (п.п. 170.10.3 ПКУ).
Базою оподаткування для фізособи-нерезидента буде інвестиційний прибуток — додатна різниця між отриманим доходом від продажу акцій з урахуванням курсової різниці (за її наявності) і витратами на придбання акцій (п.п. 170.2.2 ПКУ). А якщо нерезидент не підтвердить документально витрати на купівлю акцій, до бази оподаткування потрапить увесь дохід.
Резидент-юрособа як податковий агент зобов’язаний:
— утримати і перерахувати ПДФО і ВЗ з інвестиційного прибутку (доходу), отриманого фізособою-нерезидентом. Зробити це потрібно при перерахуванні коштів на рахунок умовного зберігання (ескроу);
— відобразити виплату доходу у формі № 1ДФ (ознака доходу — «112»).
2. Покупець — фізособа-резидент (не ФОП). Мінфін спирається тут на п.п. 168.2.1 ПКУ, згідно з яким при отриманні доходів від особи, яка не є податковим агентом, та іноземних доходів фізособа зобов’язана самостійно включити такі доходи до загального річного оподатковуваного доходу, подати декларацію за підсумками року і сплатити податок.
Виходячи із цього, нерезидент-фізособа, який отримав дохід від резидента-фізособи (не ФОП):
— самостійно розраховує загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або збиток) від операцій обов’язкового продажу акцій (п.п. 170.2.1 ПКУ);
— подає річну декларацію про майновий стан і доходи до 1 травня року, що настає за звітним (п.п. 49.18.4 ПКУ);
— сплачує ПДФО і ВЗ до 1 серпня року, що настає за звітним (п.п. 179.7 ПКУ).
При цьому нерезидент, який не має постійного місця проживання в Україні, має право призначити уповноваженого представника для подання декларації про доходи.
Довіреність, видана на представництво інтересів фізособи-нерезидента і ведення справ, пов’язаних зі сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.
3. Покупець — нерезидент (юрособа або фізособа). У цій ситуації дохід із джерелом його походження в Україні виплачується одним нерезидентом іншому нерезиденту. А отже, «включається» п.п. 170.10.2 ПКУ: доходи повинні зараховуватися на рахунок, який відкритий нерезидентом у банку-резидентові і режим якого встановлюється НБУ. При цьому податковим агентом виступатиме банк-резидент (див. також п. 2 Порядку № 1226**).
** Порядок оподаткування доходів з джерелом їх походження в Україні, що виплачуються фізичній особі-нерезиденту іншим нерезидентом, затверджений постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1226.
Саме банк-резидент, у якому відкрито рахунок фізособи-нерезидента, зобов’язаний при здійсненні першої видаткової операції з такого рахунку утримати ПДФО і ВЗ із суми інвестиційного прибутку, отриманого нерезидентом у результаті продажу акцій через рахунки ескроу. Якщо нерезидент не надав документального підтвердження витрат на придбання акцій, ПДФО і ВЗ утримують з усієї суми отриманого нерезидентом доходу.
Також банк-резидент відображає дохід нерезидента від операцій з інвестиційними активами у формі № 1ДФ.
Пам’ятайте: будь-який нерезидент має право скористатися перевагами міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування. Для цього він, зокрема, повинен подати резидентові, що є податковим агентом, довідку (чи її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інші документи, якщо це передбачено міжнародним договором (ст. 103 ПКУ).
