Не прийняли декларацію після квитанції № 2

Підхід податківців

Розпочнемо з позиції фіскалів. На їхню думку, після квитанції № 2 про прийняття декларації платникові може бути направлене повідомлення про відмову в прийнятті декларації із зазначенням причин цієї відмови (ЗІР 129.03).

У такому разі, отримавши відмову, платник має право (п. 49.12 ПКУ):

— подати повторно декларацію. І якщо граничні строки подання минули — зі сплатою штрафу 340 грн за несвоєчасне подання за п. 120.1 ПКУ. Нагадаємо, що від ПДВ-штрафів на карантині звільнень немає (див. п. 52¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). При цьому повторну декларацію подають з відміткою «Звітна», оскільки відмовній декларації присвоюють ознаку документа «Вважається неподаним», або

— оскаржити відмовне рішення за правилами ст. 56 ПКУ (тобто в адміністративному та/або судовому порядку).

Що в нормативці

Назва контролюючого органу, якому подається звітність, — обов’язковий реквізит податкової декларації (п. 48.3 ПКУ). Що буде, якщо в нього закралася прикра помилка? .

Порядок подання податкової звітності контролюючим органам урегульовано ст. 49 ПКУ. І нею окремо обумовлено наслідки подання платником декларації з помилками в обов’язкових реквізитах.

Фактично відловити неточність фіскали повинні були відразу при отриманні декларації. Оскільки згідно з п. 49.8 ПКУ під час прийняття податкової звітності податківці зобов’язані перевірити наявність і достовірність заповнення в ній усіх обов’язкових реквізитів з пп. 48.3, 48.4 ПКУ. І якщо в них допущено помилки (п. 49.11 ПКУ) — направити платникові податків письмове повідомлення про відмову в прийнятті податкової декларації (із зазначенням причини цієї відмови) протягом 5 робочих днів з дня отримання декларації (зверніть увагу: отримання (!), а не прийняття декларації, як це подають податківці).

Причому у відмовному випадку роль такого письмового повідомлення якраз і виконує квитанція № 2.

Тим паче, що це прямо передбачено п. 12 розд. II Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Мінфіну від 06.06.2017 р. № 557. Ним визначено, що друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття електронного документа контролюючим органом. І в ній, зокрема, зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, дата і час прийняття (реєстрації) або неприйняття. Таким чином позначена двоїстість другої квитанції: вона фіксує прийняття або відмову.

До речі, про те, що документ вважають прийнятим тільки після перевірки наявності/достовірності обов’язкових реквізитів і за відсутності зауважень до його оформлення, говорить і п.п. 2 п. 2 розд. IV Порядку ведення органами ДФСУ оперативного обліку податків і зборів.., затвердженого наказом Мінфіну від 07.04.2016 р. № 422.

Усе це тільки підтверджує, що перед прийняттям (тобто ще до відправлення другої квитанції) документ, який надійшов, повинен пройти попередню перевірку на наявність і коректність відображених у ньому обов’язкових реквізитів. І якщо перевірку пройдено та звітність прийнято (отримано другу квитанцію), надалі в контролерів відсутні підстави, щоб не визнавати її. Проте податківці, як бачимо, трактують норми ПКУ по-своєму і допускають проведення такої перевірки вже постфактум — після відправлення другої квитанції.

Що говорять суди

Суди, на щастя, стоять на боці платників і звертають увагу на те, що:

— направляючи повідомлення про неприйняття декларації після квитанції № 2, контролюючий орган діяв усупереч положенням ст. 48, 49 ПКУ. Оскільки квитанція № 2 фактично підтверджує відповідність поданої звітності вимогам пп. 48.3, 48.4 ПКУ і повторна перевірка податкової звітності після її прийняття на відповідність таким вимогам податковим законодавством не передбачена;

— саме друга квитанція в розумінні п. 49.11 ПКУ є тим документом, яким податковий орган повідомляє про прийняття або відмову в прийнятті декларації і повідомляє про причини цієї відмови;

— під час прийняття декларації контролери згідно з п. 49.8 ПКУ зобов’язані перевірити наявність і достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів з пп. 48.3, 48.4 ПКУ (ср. ). І оскільки були отримані квитанція № 1 з квитанцією № 2 про прийняття декларації, то це означає, що в момент перевірки причини для неприйняття-невизнання декларації були відсутні. Інакше платникові податків слід було направити квитанцію № 2 про неприйняття декларації.

Висновки судових рішень — контроль за заповненням обов’язкових реквізитів відбувається саме на стадії прийняття декларації.

Як бути?

Як діяти платникові в подібній ситуації? На жаль, вибір варіантів невеликий.

У такому разі залишається або заплющити очі на самовілля контролерів і подати повторно «Звітну» декларацію (якщо граничні строки закінчилися — зі штрафом у 340 грн), або йти шляхом оскарження. Можна розпочати з адміністративного, звернувшись до контролюючого органу вищого рівня — ДПСУ (п. 56.2 ПКУ).

Нагадаємо, що скарга подається протягом 10 робочих днів, наступних за днем отримання повідомлення про відмову в прийнятті декларації. А також по захист можна звернутися до суду.

А щоб уникнути подібних ситуацій, краще перед відправленням здійснювати автоматичну перевірку декларації (якщо програмне забезпечення це дозволяє).

Ну а ще, пам’ятаючи, що у фіскалів на відмову є 5 робочих днів, з поданням декларацій краще не затягувати та не відкладати на останній день, а подавати їх завчасно.