Податковий облік із податку на прибуток базується, як і раніше, на бухобліку. При цьому ключову роль для визначення зобов’язань із податку на прибуток відіграє фінансовий результат до оподаткування (для високодохідних платників податку та низькодохідних «невідмовників» від різниць — ще й різниці, передбачені ПКУ). Фінрезультат, у свою чергу, визначається шляхом порівняння доходів і витрат. Тобто, великою мірою, завдання перед бухгалтерією стоїть гранично зрозуміле: знизити доходи та/або збільшити суму витрат.
Трапляються, звичайно, й зворотні ситуації, коли за підсумками року виходить від’ємне значення фінрезультату до оподаткування. Його, навпаки, бажано не показувати у великому розмірі, тому в такому разі є сенс «скрасити» від’ємні підсумки року зворотним шляхом.
Частина наведених нижче методів підійде як тим, хто різниці в податковому обліку не застосовує, так і тим, хто вимушений це робити (або добровільно зробив такий не найочевидніший вибір); інші способи можуть бути корисними лише тим платникам, які з різницями справи не мають. Розпочати пропонуємо з універсальних 
методів.
Основні засоби: маніпуляції з амортизацією і К°
Наступні оптимізаційні «прийоми» пов’язані з основними засобами та їх амортизацією. Зводиться їх суть до того, що, збільшуючи витрати на амортизацію, ви таким чином зменшуєте фінрезультат. Як можна цього домогтися?
Зміна методу амортизації. З 23 травня цього року виробничий метод нарахування амортизації може застосовуватися й у податковому обліку1! А це означає, що можливості для оптимізації розширилося ще більше. За допомогою вибору потрібного методу амортизації (із когорти передбачених п. 26 НП(С)БО 7) ви можете збільшити або ж, навпаки, зменшити суми амортизації основних засобів.
1 Згідно з п. 52 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ фактично застосовувати «виробничий» метод нарахування амортизації платники податку, які застосовують податкові коригування, можуть із ІІ кварталу 2020 року.
Тільки врахуйте ось що: метод амортизації фіксується в наказі (або іншому розпорядчому документі) про облікову політику підприємства. Тобто якщо захочете цей метод змінити, доведеться вносити зміни й до наказу.
Зменшення строку корисного використання. Чим менше строк, протягом якого нараховується амортизація, тим більше, власне, сума такої амортизації. Тому є сенс установлювати цей строк якомога коротшим.
Для тих платників податку, які застосовують різниці, орієнтиром можуть слугувати строки, встановлені п.п. 138.3.3 ПКУ.
Тим, хто різниці не застосовує, потрібно пам’ятати про обмеження, встановлені п. 24 НП(С)БО 7, які слід враховувати, встановлюючи строк корисної експлуатації об’єкта.
Це, зокрема, очікуване використання об’єкта з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний і моральний знос, який передбачається; правові або інші обмеження за строками використання об’єкта та інші фактори.
На цій ідеї тримається й метод прискореної амортизації ОЗ у податковому обліку, передбачений п. 431 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ. Завдяки змінам, унесеним у межах податкової реформи — 2020, цей метод можна використовувати2, по-перше, при розрахунку амортизації за ОЗ за період з 01.01.2020 р. до 31.12.2030 р., а по-друге, щодо об’єктів груп 4 (машини та обладнання) та 5 (мінімально допустимий строк амортизації для них — 2 роки); груп 3 (передавальні пристрої) та 9 (мінімально допустимий строк амортизації — 5 років).
2 Див., зокрема, статтю «Реформований податок на прибуток: роз’яснюють податківці» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 25).
Ліквідаційна вартість — 0 або мінімум. Теж ідея банально проста: менша ліквідаційна вартість об’єкта — отже, більша його амортизаційна вартість. Відповідно більша сума потрапить до складу витрат у вигляді амортизації.
Але зауважте: нулю ліквідаційна вартість об’єкта може дорівнювати не завжди. В обов’язковому порядку ліквідаційна вартість (у розмірі більше нуля) встановлюється у випадках: переоцінки основних засобів, ліквідаційна вартість яких дорівнювала нулю (п. 17 НП(С)БО 7), і використання методу амортизації зменшення залишкової вартості (п. 26 НП(С)БО 7).
Дроблення об’єкта на окремі складові. Якщо окремі складові складного об’єкта (класичний приклад — комп’ютер) можна обліковувати як окремі об’єкти, то з метою збільшення амортизації краще робити саме так.
Але ефект (а не тільки додатковий клопіт) цей прийом дасть лише в тому випадку, якщо в результаті такого роздільного обліку деякі об’єкти можна буде класифікувати як малоцінні необоротні матеріальні активи (далі — МНМА).
Їх, як відомо, можна амортизувати з використанням методів 100 або 50/50 %, що дає змогу в першому ж місяці їх використання відносити до складу витрат повну амортизаційну вартість таких об’єктів або її половину.
Ці методи передбачені п. 27 НП(С)БО 7.
Ремонти/поліпшення. Може, не зовсім доречно і цей прийом наводити в розділі, присвяченому амортизації ОЗ, але зрештою внаслідок його застосування амортизація об’єкта або зростає (якщо витрати на нього кваліфіковані як поліпшення), або ж залишається на колишньому рівні, але збільшуються витрати періоду (якщо понесені витрати розцінені як ремонт).
Чи завжди можна обирати? Ні. Є випадки, коли поліпшення ні з чим не сплутаєш. Зокрема, вони названі у п. 31 Методрекомендацій № 5613.
Також підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов’язаних із поліпшенням ОЗ, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного строку корисного використання об’єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), що виготовляється (надається) цим об’єктом.
Але якщо вибір є — вигідніше зробити його на користь ремонту.
Рішення про характер та ознаки робіт, що здійснюються підприємством, приймає керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Але ніхто не забороняє бухгалтеру підказати 
йому.
Уцінка запасів
Це, загалом, й оптимізацією назвати складно. Адже якщо на вашому балансі є запаси, ціна яких знизилася або вони зіпсовані, застаріли чи іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, ви зобов’язані уцінити їх. Тобто відобразити за чистою вартістю реалізації (що передбачено п. 25 НП(С)БО 9).
Проводять уцінку за рішенням керівника, оформляючи її актом уцінки.
В обліку уцінку запасів відображають проводкою Дт 946 «Втрати від знецінення запасів» — Кт відповідного рахунка запасів (20, 22, 26, 28) із подальшим списанням витрат у дебет рахунка 791 «Результат операційної діяльності».
У податковому обліку жодних спеціальних коригувань, пов’язаних з уцінкою, немає.
Але якщо уцінені цінності ви вирішите реалізувати, то собівартість їх реалізації (рахунок 90) вийде відобразити тільки у зменшеному розмірі, що перекреслить усі попередні зусилля.
«Самоакт», якщо немає первинки
Навіть якщо первинного документа від контрагента немає, відкладати момент відображення витрат на наступний період, таким чином занижуючи витрати собі на лихо, не варто (ч. 5 ст. 9 Закону про бухоблік — проти!).
Дата відображення операції в бухобліку не прив’язана до дати оформлення первинного документа. Тому якщо первинний документ від контрагента запізнюється, то доцільно, як прописано в п. 2.6 Положення № 884, відобразити витрати на підставі внутрішнього документа — самостійно складеного акта5. Головне, щоб він містив усі обов’язкові реквізити із ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.
5 Вам буде цікавою стаття «Внутрішній первинний документ підприємства, або Облік операцій із запізнілою первинкою» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 4).
Передача ризиків — маніпуляції доходами
Якщо вище ми говорили виключно про способи збільшення витрат, то зараз згадаємо й про способи зменшення доходів.
Що стосується доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, інших активів), то він визнається в разі наявності всіх умов, наведених у п. 8 НП(С)БО 15. Зокрема, якщо покупцеві передані ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив). Їх передача не завжди збігається з переходом права власності на продукцію. Отже, цією опцією можна «зіграти», але відповідні умови (коли саме відбувається передача ризиків і вигід, пов’язаних з правом власності на продукцію) необхідно прописати в договорі.
Цікаві «опції» знайдете в МСБО 18. Тому якщо вирішите скористатися запропонованим варіантом, ознайомтеся із наведеними в ньому прикладами.
Що стосується доходу, пов’язаного з наданням послуг, то і його можна регулювати. Так, розмір доходу за довгостроковим договором залежить від обраного методу оцінки ступеня завершеності операції (з когорти передбачених п. 11 НП(С)БО 15), а ці методи дають різні результати.
Підійде тільки низькодохідним платникам
У цьому розділі ми зібрали ті «прийомчики», які можуть бути корисними тільки платникам податку на прибуток, що не застосовують різниці.
При цьому більша частина методів оптимізації, як і в попередньому розділі, пов’язана з ОЗ.
Зменшення корисності. Цей метод назвати оптимізаційним можна хіба що з великою натяжкою. Просто є така процедура в бухобліку, як зменшення корисності активів (причому стосується вона не лише ОЗ).
Регулюється вона НП(С)БО 28 і проводиться згідно із п. 5 цього положення на дату річного балансу.
Ознаки, які можуть свідчити про зменшення корисності активів, наведені в п. 6 НП(С)БО 28 (ср. ). Якщо знайдете в цьому пункті щось потрібне, можете провести відповідну процедуру. Втрати від зменшення корисності об’єктів основних засобів, як свідчить п. 31 НП(С)БО 7, включаються до складу витрат звітного періоду.
На ПДВ-облік зменшення корисності активів не впливає (що ДФСУ свого часу підтверджувала в листі від 02.12.2016 р. № 26145/6/99-99-15-03-02-15).
Дооцінка повністю замортизованих об’єктів. Якщо залишкова вартість об’єкта ОЗ дорівнює нулю, але він продовжує використовуватися й приносити користь , його можна дооцінити. При цьому переоцінена залишкова вартість визначається збільшенням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу.
Зауважте: для таких об’єктів обов’язково визначається ліквідаційна вартість.
Така дооцінка дозволить платникам, які не проводять коригування, віднести на витрати у вигляді амортизації більші суми.
Висока межа ОЗ/МНМА. Якщо в податковому обліку основними засобами вважаються матеріальні активи вартістю понад 20 тис. грн (з 23.05.2020 р.), то в бухгалтерському обліку ця межа зможе бути й того вища! Відповідно необоротні активи, вартість яких нижча цієї величини, можна визнати МНМА. А це означає, що амортизувати їх можна з використанням вигідних методів 100 або 50/50 %.
