Стаття 185 КЗпП покладає на власників підприємств обов’язок у разі потреби надавати вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безоплатно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу.
Порядок надання таких пільг і гарантій установлюється колективним договором підприємства (установи, організації).
При цьому працівниці буде важко захищати право на отримання безоплатно або на пільгових умовах путівки до будинків відпочинку з тієї причини, що потрібно буде довести необхідність отримання такої путівки.
Дещо легше працівниці захищати право на отримання путівки до санаторію, оскільки необхідність у санаторно-курортному лікуванні може підтверджуватися медичним висновком.
Необхідність у санаторно-курортному лікуванні може бути підтверджена й щодо самої жінки, й у відповідному випадку — щодо її дитини.
Зауважимо: роботодавець може надати й мінімальні пільги на оплату путівки до санаторію. Юридично він вважатиметься при цьому таким, що виконав свої обов’язки. Проте в цьому випадку в жінки також можуть з’явитися аргументи для пред’явлення більш високих вимог, якщо вона зможе надати докази відсутності в неї можливості для оплати решти вартості путівки.
Слід вказати на ту обставину, що ст. 185 КЗпП покладає обов’язок надавати путівки безкоплатно або на пільгових умовах саме на власника. Отже, останній не має права відмовити працівниці з посиланням на те, що путівки на пільгових умовах надаються органами, які здійснюють соціальне страхування.
Стаття 185 КЗпП не містить жодних вказівок щодо визначення розміру матеріальної допомоги, яку власник зобов’язаний надавати жінкам, зазначеним у цій статті. Орієнтири для визначення розміру матеріальної допомоги, на яку може претендувати жінка, можуть бути отримані шляхом аналізу колективного договору, якщо в ньому вирішуються питання про розміри матеріальної допомоги, яка надається працівникам, і практики відповідного підприємства.
Жінка, наприклад, не може претендувати на отримання матеріальної допомоги в розмірі двомісячної середньої заробітної плати, якщо на підприємстві відповідно до колективного договору надається матдопомога в розмірі не більше ніж половина середньої заробітної плати.
