Зберігання чужого пального, коли є ліцензія на торгівлю (роз’яснення в категорії 113.04 ЗІР). Дуже фіскальна відповідь податківців у ЗІР на запитання: чи повинен госпсуб’єкт мати ліцензію на зберігання пального в разі надання послуг зі зберігання пального іншим особам у місцях виробництва пального або місцях оптової чи роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії?
Жонглюючи купою термінів і норм Закону № 481*, фіскали в кінці доходять, на наш погляд, незаконного висновку: ліцензія на виробництво пального або оптову чи роздрібну торгівлю пальним… не надає права на здійснення діяльності зі зберігання пального іншим особам!
Оце так! Зауважимо, що жодних буквальних (і навіть не буквальних) підстав для такого висновку наведені фіскалами цитати із Закону № 481, як і інші його норми, не дають!
У ст. 15 Закону № 481 чітко визначено, що госпсуб’єкт має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової або роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Видно, що в цій нормі немає жодних навіть натяків, що йдеться тільки про зберігання госпсуб’єктом власного пального.
А наведена фіскалами в цій консультації вже перед самим висновком норма абз. 23 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 щодо 0,5-мільйонного штрафу за надання послуг зі зберігання пального іншим госпсуб’єктам на підставі спрощеної («лайт») ліцензії на право зберігання, отриманої для власних потреб або промислової переробки, взагалі виглядає анекдотично!
І до чого тут це? Щоб залякати та/або замилити людям очі перед незаконним висновком?.. До речі, норми про «лайт»-ліцензії на зберігання з’явилися в Законі № 481 набагато пізніше, ніж згадана норма про непотрібність ліцензії на зберігання пального за наявності торговельних (виробничих) ліцензій. І цей факт грає явно не на користь такого дико-фіскального висновку в розглянутій консультації.
Але недооцінювати шкідливу фіскальність цієї консультації не варто! Адже дуже багато і роздрібних, і оптових торговців пальним зберігають у місцях торгівлі чуже пальне, не маючи на такі місця окремих ліцензій на зберігання! Так ось, після виходу цієї консультації будьте про всяк випадок готові й до того, що фіскали прийдуть і «виставлять» вам ні за що рахунок на півмільйона, і це доведеться потім активно оскаржувати. Ось така фіскальна казочка 
.
Або прислухайтеся до цієї їх ЗІР-нісенітниці й отримуйте не-«лайт»(!) ліцензію (ліцензії) на зберігання пального. Але отримати таку ліцензію (зібрати необхідні документи) — це ой яка «весела» справа!
Ліцензія на зберігання: стару замінювати на «лайт» не потрібно (ІПК ДПСУ від 09.09.2020 р. № 3781/ІПК/99-00-09-03-03-06). Товариство, яке зберігає пальне тільки для власних потреб, отримало у 2019 році не-«лайт» ліцензію на зберігання пального. Тоді, нагадаємо, видавали тільки такі ліцензії.
А ось зміни, що передбачили для зберігачів пального тільки для власних потреб можливість отримувати ліцензії-«лайт» (без пакета документів на підставі тільки заяви), були внесені до Закону № 481 Законом № 391** і почали діяти вже цього року.
Це і спонукало товариство запитати в податківців: чи потрібно йому після внесених Законом № 391 змін отримувати нову («лайт») ліцензію на зберігання пального для власних потреб та/або переоформити стару ліцензію, отриману у 2019 році (строком дії на 5 років)? І чи потрібно здійснювати ще якісь дії?
Так ось, податківці чітко роз’яснили, що здійснювати будь-які дії у зв’язку зі змінами, внесеними Законом № 391, товариству не потрібно. Тобто отримана не-«лайт» ліцензія діятиме законні п’ять років і товариство не повинне щось із нею робити або отримувати замість неї «лайт»-ліцензію.
До того ж ця ліцензія надає товариству право не лише зберігати пальне для власних потреб, але й надавати послуги зі зберігання пального іншим особам. Але тут нагадаємо, що фізична передача пального, у тому числі повернення його зі зберігання, в термінах ПКУ (див. п.п. 14.1.212) вважається реалізацією пального. А це вимагає реєстрації платником пального акцизу!
Зберігання в бензовозах: коли потрібна ліцензія (ІПК ДПСУ від 25.08.2020 р. № 3577/ІПК/99-00-09-03-03-06, від 31.08.2020 р. № 3630/ІПК/99-00-09-03-03-06, від 09.09.2020 р. № 3780/ІПК/99-00-09-03-01-06). Податківці, схоже, нарешті визначилися з питанням про ліцензію на зберігання, якщо пальне переміщається/зберігається в бензовозах.
Нагадаємо: вони неодноразово зазначали, що потрібно отримувати ліцензію на зберігання на місце (територію), де перебуває паливозаправник (бензовоз) «як ємність, що використовується для зберігання пального» (ІПК ДПСУ від 20.12.2019 р. № 2062/6/99-00-04-01-01-15/ІПК, а також роз’яснення в категорії 113.04 ЗІР).
Були з приводу цього й ліберальні роз’яснення. Див., наприклад, в ІПК ДПСУ від 21.12.2019 р. № 2096/6/99-00-04-01-03-15/ІПК та № 2097/6/99-00-04-01-03-15/ІПК.
Але тепер на такі запитання вони стали надавати ширші типові відповіді ось такого виду. Якщо госпсуб’єкт має у власності або в користуванні місце (територію), де перебуватиме ємність (у тому числі пересувна), яка використовується для зберігання пального, в розумінні Закону № 481 (тобто мається на увазі зберігання як чужого, так і власного пального), то в такому разі йому необхідно отримати ліцензію на зберігання пального.
А якщо транспортний засіб використовується виключно для переміщення пального для власного споживання по митній території України без зберігання в ньому пального у визначеному місці (території), що перебуває в його власності або в користуванні, у такому разі ліцензію на зберігання пального не отримують.
Тобто, щоб узагалі не було питань з ліцензією, дуже бажано, щоб бензовоз, пересувна бочка-причіп та інші ємності у певному місці регулярно не паркувалися (у тому числі не «ночували») з пальним, що залишається в їх ємностях 
…
