Так, п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП надає право роботодавцеві звільнити працівника у зв’язку з його нез’явленням на роботу більше 4 місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності (не беручи до уваги відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами).
Виняток — захворювання, у разі яких законодавством установлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади). Наприклад, згідно зі ст. 25 Закону № 1645* працівникам, у яких уперше виявлено захворювання на туберкульоз або відбувся його рецидив, листок непрацездатності може видаватися на строк до 10 місяців. Протягом усього цього строку за такими особами зберігається місце роботи.
* Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-III.
Крім того, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП не можуть бути звільнені працівники, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням. За такими працівниками місце роботи (посада) зберігають до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Перелік професійних захворювань затверджено постановою КМУ від 08.11.2000 р. № 1662.
Розірвання трудового договору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП відбувається за таким алгоритмом.
Крок 1. Визначте період тимчасової непрацездатності працівника. Пам’ятайте: у загальному випадку непрацездатність працівника, що звільняється, повинна тривати більше 4 місяців підряд. З’ясуйте, чи не належить захворювання працівника до тих, маючи які, працівник зберігає своє робоче місце більш тривалий строк.
Якщо працівник вийшов на роботу хоча б на один день або між лікарняними листами взяв щорічну відпустку, відпустку «за свій рахунок» тощо, перебіг 4-місячного строку переривається. І якщо він після виходу знову тимчасово втрачає працездатність, обчислення 4-місячного строку слід починати наново.
Важливо: до 4-місячного періоду непрацездатності не можна включати відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами.
Врахуйте, що передбачений п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП строк повинен минути повністю. Його закінченням слід вважати відповідний день четвертого місяця з моменту, коли працівник не з’явився на роботі у зв’язку з хворобою. Відповідно звільнити працівника можна в перший день п’ятого місяця непрацездатності на підставі лікарняного листа і табелів обліку використання робочого часу.
Відсутність на робочому місці протягом 4 місяців обов’язково має бути підтверджена листками непрацездатності.
Якщо немає документів, що засвідчують цю обставину (довідки, лікарняні листи), підстава для звільнення може бути іншою — прогул без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП**.
** Подробиці знайдете в статті «Звільнення прогульника: покрокова інструкція» (журнал «Бухгалтер 911», 2020, № 38).
Зауважте: законодавство надає право, а не зобов’язує роботодавця звільняти працівника, який хворіє тривалий час.
Крок 2. Переконайтеся, що працівник, який довго хворіє, не належить до пільгових категорій, яких не можна звільняти за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.
Так, ч. 3 ст. 184 КЗпП установлює заборону на звільнення за ініціативою роботодавця жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років, якщо дитина згідно з медичним висновком потребує домашнього догляду), одиноких матерів за наявності дитини до 14 років або дитини з інвалідністю***.
*** Звільнення таких осіб за ініціативою роботодавця можливе тільки в разі повної ліквідації підприємства та з обов’язковим працевлаштуванням.
Гарантії, встановлені ст. 184 КЗпП, на підставі ст. 1861 цього Кодексу поширюються також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.
Крок 3. Зберіть докази того, що звільнення працівника — це виробнича необхідність. Під виробничою необхідністю розуміють таку ситуацію, за якої заміщення непрацездатного працівника є необхідним (неможливо ні перерозподілити обов’язки хворого між іншими працівниками, ні прийняти іншого працівника на період його хвороби). Інакше звільнення може бути визнане судом неправомірним.
Крок 4. У разі якщо працівник є членом профспілки, необхідно отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП (ср. ).
Крок 5. З’ясуйте, чи не став працівник до роботи в день звільнення. Річ у тому, що розірвання трудового договору за зазначеної підставою можливе тільки в період тимчасової непрацездатності.
Якщо працівник став до роботи, його звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП неможливе.
Крок 6. На цьому етапі керівникові підприємства потрібно видати наказ про звільнення. Також з працівником необхідно провести остаточний розрахунок, видати копію наказу про звільнення і трудову книжку. Формулювання в трудовій книжці:
«Звільнений у зв’язку з нез’явленням на роботі протягом більше чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України».
Зробити це необхідно в день звільнення (ст. 47 і 116 КЗпП). Але як виконати зазначену вимогу, якщо працівник перебуває на лікарняному?
У день звільнення направте поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення на домашню адресу працівника копію наказу про звільнення і пропозицію з’явитися за трудовою книжкою. Що стосується остаточного розрахунку, то належні працівникові суми в день розірвання трудового договору можна перерахувати на його рахунок у банку або отримати до каси з подальшим депонуванням у встановлені строки. Депоновану суму видають не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
