Отже, у цьому випадку учасники вносять додатковий майновий вклад до статутного капіталу підприємства. Тобто маємо справу з операцією зі збільшення статутного капіталу. І особливість її в тому, що як додатковий вклад уносяться не грошові кошти, а об’єкт нерухомості. Згідно з ч. 4 ст. 18 Закон про ТОВ* додаткові вклади можуть вноситися і в негрошовій формі. Тут усе добре.
Чи допускаються «негрошові» додаткові вклади до статутного капіталу єдиноподатника?
Це питання викликане тим, що для єдиноподатника заборонені негрошові форми розрахунків (п. 291.6 ПКУ). Але в негрошовій формі єдиноподатнику забороняється проводити розрахунки саме за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги). А передача корпоративних прав в обмін на внесений до статутного капіталу об’єкт нерухомості не є відвантаженням товарів (виконанням робіт, наданням послуг), про яке говорить п. 291.6 ПКУ.
Тому внести до статутного капіталу єдиноподатника майно можна. Крім того, можливість отримання єдиноподатником внеску в матеріальній формі підтверджується п.п. 8 п. 292.11 ПКУ.
... 292.11. До складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються:
…
8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника; ...
Згодні із цим і податківці (див. лист ГУ ДФС у Харківській обл. від 09.11.2018 р. № 4773 /ІПК/20-40-12-03-25).
Обмеження за інвесторами
Також єдиноподатникам слід враховувати обмеження щодо інвесторів, передбачене п.п. 291.5.5 ПКУ. Так, у статутному капіталі єдиноподатника сукупність часток, які належать юрособам-неєдиноподатникам, має бути менше 25 %. Якщо засновниками є виключно фізособи (незалежно від того, резиденти/нерезиденти), то за це обмеження можна не хвилюватися.
Як приймається рішення про збільшення статутного капіталу і проводиться оцінка майна
Процедура така (ст. 18 Закону про ТОВ):
1. Загальними зборами учасників приймається попереднє рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів учасників (оформляється протоколом), у якому зазначається: загальна сума збільшення статутного капіталу товариства; коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі; запланований розмір статутного капіталу; строки внесення додаткових вкладів.
Кожен учасник має переважне право зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі.
Відзначимо, що на сьогодні Закон про ТОВ передбачає наступний порядок: спочатку учасниками вносяться додаткові вклади до статутного капіталу, а потім тільки проводиться держреєстрація збільшення статутного капіталу. Тому попереднє рішення учасників про збільшення додаткового капіталу за рахунок додаткових вкладів не підлягає держреєстрації. Підтверджує це й Мін’юст у листі від 07.06.2018 р. № 6623/8.4.3/32-18 (ср. ).
Крім того, з учасником та/або третьою особою (якщо додатковий вклад уносить третя особа) може бути укладений договір про внесення додаткового вкладу, за яким учасник та/або третя особа зобов’язується внести додатковий вклад у грошовій або негрошовій формі, а товариство — збільшити розмір його частки в статутному капіталі (або прийняти до товариства з відповідною часткою в статутному капіталі). Але укладення такого договору — необов’язкове.
2. Далі учасники вносять майно до статутного капіталу. Якщо додвклад уноситься в негрошовій формі — рішенням загальних зборів учасником визначається його грошова оцінка. Затверджується вона одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких узяли участь усі учасники товариства. Залучати для такої оцінки незалежного оцінювача законодавство не вимагає. Грошову оцінку бажано зафіксувати актом оцінки.
Передачу об’єкта до статутного капіталу підтверджуватиме акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу (по суті, ним фіксуватиметься передача майна від фізособи-засновника підприємству). Оскільки йдеться про об’єкт нерухомості, цей акт підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно зі ст. 34 Закону про нотаріат такий акт викладається на бланках нотаріальних документів. Також нотаріус проведе держреєстрацію речових прав на нерухоме майно. Із цієї миті майно переходить у власність підприємства, отже — у нього виникають і зобов’язання, пов’язані з таким майном (наприклад, сплачувати податок на нерухоме майно).
Учасники товариства можуть робити додаткові вклади протягом строку, встановленого рішенням загальних зборів учасників, але не більше ніж протягом 1 року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів. А треті особи можуть вносити додаткові вклади протягом 6 місяців після закінчення строку для внесення додаткових вкладів учасниками, які мають намір реалізувати своє переважне право.
3. Після того як учасники внесли додатковий вклад, загальні збори учасників приймають рішення про затвердження результатів внесення додаткових вкладів і збільшення статутного капіталу. Таке рішення має бути прийняте протягом одного місяця з дати закінчення строку для внесення додаткових вкладів. Тільки після цього потрібно провести держреєстрацію змін у даних про юрособу в ЄДР (див. лист Мін’юсту від 07.06.2018 р. № 6623/8.4.3/32-18). Справжність підписів учасників на відповідному рішенні підлягає нотаріальному посвідченню.
Облікові моменти
Єдиний податок. Вартість майна, внесеного учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу, не є доходом єдиноподатника (п.п. 8 п. 292.11 ПКУ).
Облік об’єкта нерухомості. Принципових відмінностей бухгалтерського обліку основних засобів у підприємств-єдиноподатників від бухобліку загальносистемників немає.
Єдине — єдиноподатникам дозволено використовувати спрощений План рахунків.
Первинним документів для зарахування об’єкта нерухомості на баланс буде акт приймання-передачі об’єкта до статутного капіталу (нотаріально посвідчений). Далі складаємо акт типової форми ОЗ-1 та інвентарну картку обліку основних засобів типової форми № ОЗ-6.
Первісною вартістю визнаємо погоджену засновниками справедливу вартість об’єкта нерухомості на дату його отримання з урахуванням витрат, передбачених п. 8 НП(С)БО 7 (п. 10 НП(С)БО 7).
Якщо підприємство використовує загальний План рахунків, додатковий вклад об’єкта нерухомості до статутного капіталу відображатиметься такими проводками:
1. Прийнято рішення про залучення додаткових вкладів до статутного капіталу: Дт 46 — Кт 404.
Незважаючи на те, що держреєстрація збільшення статутного капіталу проводитися після остаточного внесення учасниками додаткового вкладу, все одно вважаємо доречним використання рахунка 46 «Неоплачений капітал». Нагадаємо, що за дебетом цього рахунка відображається заборгованість учасників з внесків до статутного капіталу.
2. Отримано об’єкт основних засобів як додатковий вклад до статутного капіталу: Дт 152 — Кт 46 (за справедливою вартістю, зафіксованою в установчих документах).
3. Зареєстровано збільшення статутного капіталу: Дт 404 – Кт 401.
Подальший облік такого основного засобу — такий же, як і інших основних засобів.
Метод амортизації підприємство обирає самостійно (згідно з обліковою політикою). Початок амортизації — з місяця, що настає за місяцем введення об’єкта в експлуатацію.
ПДВ. В одержувача майна — наслідків не буде (немає операції постачання).
ПДФО і ВЗ (якщо додатковий вклад вносять фізособи). Утримувати із суми майнового внеску ПДФО і ВЗ не потрібно. Адже ці доходи фізособи виведені зі складу оподатковуваних ПДФО згідно з п.п. 165.1.44 ПКУ. Проте в об’єднаному Податковому розрахунку (у додатку 4ДФ) суму отриманого від фізособи майнового внеску відобразити все-таки доведеться (з ознакою доходу «178»).
Див., наприклад, лист ДПСУ від 20.11.2020 р. № 4765/ІПК/99-00-04-05-03-09.
Форма № 20-ОПП
Щодо отриманого об’єкта нерухомості підприємству потрібно також подати ф. № 20-ОПП (повідомлення про об’єкти оподаткування) — протягом 10 робочих днів з дати набуття права власності на нього.
Особливості продажу об’єктів основних засобів у єдиноподатників
Кілька слів скажемо про те, як оподатковувати дохіо єдиноподатника, якщо раптом єдиноподатник вирішить продати об’єкт основних засобів.
Суму доходу визначають згідно з п. 292.2 ПКУ. Зазначеною нормою встановлено:
— якщо об’єкт ОЗ реалізують після його використання протягом 12 календарних місяців з дати введення в експлуатацію (об’єкт перебував у використанні платника більше 12 календарних місяців) — дохід визначають як різницю між сумою коштів, отриманою від продажу таких ОЗ, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу;
— якщо ОЗ реалізують менш ніж через 12 календарних місяців використання — доходом буде вся сума коштів, отриманих від продажу таких ОЗ.
Особлива ситуація — продаж землі. Згідно з п.п. 14.1.138 ПКУ земля для податкових цілей не є ОЗ. А отже, правило, встановлене п. 292.2 ПКУ, тут не працює. Таким чином, продаж землі потрібно обліковувати як звичайний продаж товару з включенням до «єдиноподаткового» доходу всієї суми грошових коштів, що надійшли.
Принаймні раніше на цьому наполягали податківці.
