Якщо податки сплатить... хто-небудь інший

Штрафи за несплату податків та зборів зі ст. 124 і 122 ПКУ підпадають під карантинний мораторій. Але, по-перше, за низкою винятків, серед яких ПДВ і акциз. По-друге, не варто скидати з рахунків адмінштрафи, щодо яких мораторію немає. Тому якщо платник не хоче числитися в боржниках, він може розглянути й такий вихід із ситуації, що склалася, — щоб податкові зобов’язання за нього заплатив хто-небудь інший. Наприклад, власник/директор або, може, дружнє підприємство.

Відразу зауважимо: будь-яке відступлення грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам заборонене (п. 87.7 ПКУ).

Але ось виконати свій податковий обов’язок платник може як самостійно (або через податкового агента), так і за допомогою свого представника (пп. 36.4, 19.1 ПКУ). А представником платника податків визнається особа, яка може представляти його законні інтереси й вести справи, пов’язані зі сплатою податків, на підставі закону або довіреності. ПКУ вимагає, щоб така довіреність, видана платником-фізособою, була посвідчена відповідно до чинного законодавства (п. 19.2 ПКУ). Тобто сплатити податок за платника може його представник, уповноважений на здійснення таких дій довіреністю або законом.

Сказане не стосується сплати ЄСВ.

Але про ЄСВ та ПДВ ми ще поговоримо окремо. А поки зверніть увагу ось на що. Платник не відступає свій податковий обов’язок представникові, а виконує його за допомогою останнього (доручає йому здійснити оплату). Тобто сторони діють у межах договору доручення. І представник платить податки не за платника податків, а від імені та за рахунок останнього (ст. 1000 ЦКУ). Запам’ятайте, ця інформація нам ще стане в пригоді.

Довіреність нотаріальна?

Якщо представник платника — юрособа, питання про нотаріальне посвідчення довіреності не постає. Звичайної довіреності з підписом, печаткою (якщо така є) більш ніж достатньо. А ось якщо представник — «фізик», податківці іноді заводять пісню про те, що без нотаріально посвідченої довіреності в такому разі не обійтися (див. ЗІР 129.06, kyivobl.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/385958.html).

Хоча ми вже зазначали: згідно з ПКУ довіреність, видану платником-фізособою, потрібно посвідчувати відповідно до чинного законодавства. Згідно із законом нотаріальному посвідченню підлягає довіреність, видана в порядку передоручення (крім випадків з ч. 4 ст. 245 ЦКУ) (ч. 2 ст. 245 ЦКУ). А ось вимоги про нотаріальне посвідчення довіреності, виданої на підставі договору доручення на виконання певних дій (у нашому випадку — сплати податків), у законі немає. Тобто таку довіреність (незалежно від того, ким вона видана — юридичною чи фізичною особою) посвідчувати в нотаріуса не потрібно.

Ну а якщо платити податок збирається директор, він може обійтися взагалі без довіреності, оскільки є представником юрособи згідно із законом.

До речі, у податківців проскакують і адекватні роз’яснення, в яких вони не наполягають на нотаріальному посвідченні, а висловлюються обережніше, просто повторюючи норму з ПКУ про те, що довіреність має бути засвідчена згідно із законодавством (див., наприклад, лист ДПСУ від 06.11.2020 р. № 4584/ІПК/99-00-12-02-01-06).

Та й узагалі, у випадку зі сплатою податків питання про довіреність гостро не стоїть. У момент надходження оплати факт наявності довіреності ніяк не перевіриш. Адже в цьому випадку безпосереднього контакту представника з фіскалами не відбувається. Тут головне, щоб платіж пройшов за призначенням.

Чи зарахують чужий платіж?

Ні в теорії, ні на практиці проблем із цим не виникає. Згідно з п. 2 гл. 2 розд. III Порядку ведення органами ДФСУ оперативного обліку податків і зборів.., затвердженого наказом Мінфіну від 07.04.2016 р. № 422, облік надходжень в інтегрованій картці платника (ІКП) здійснюється автоматично на підставі поля платіжного доручення «Призначення платежу» (ЗІР 129.04). Тобто якщо в полі платіжного доручення «Код платника» зазначений код представника, а в призначенні платежу — код довірителя, то податок ляже за призначенням — в ІКП довірителя. Тож головне — коректно заповнити поле «Призначення платежу».

У разі його некоректного заповнення сума податкового зобов’язання числитиметься як нез’ясована (а у випадку, якщо в призначенні помилково зазначили не той ЄДРПОУ — ляже в ІКП не того платника), в той час як в ІКП довірителя виникне податковий борг. Виправити таку ситуацію може бути достатньо складно.

Теоретично можна лише перенаправити платіж у рахунок погашення зобов’язань платника, що здійснив оплату, або повернути гроші на його поточний рахунок. Але навіть це може бути не так просто здійснити. На практиці податківці, буває, відмовляють у поверненні податку, якщо платіж знайшов свого помилкового одержувача (тобто не завис як нез’ясований, а зарахувався в ІКП платника з помилковим кодом ЄДРПОУ, зазначеним у платіжці) і радять вирішувати всі питання безпосередньо з тим платником, який отримав несподівану допомогу. Тому заповнювати бюджетні платіжки слід дуже уважно. Утім, на практиці часто трапляється, що платежі з некоректним призначенням таки знаходять свого адресата. Наприклад, якщо в призначенні платежу ЄДРПОУ платника не зазначений, то платіж спробують розпізнати за кодом ЄДРПОУ, зазначеним у полі платіжного доручення «Код платника» (тобто за кодом того, хто безпосередньо здійснює платіж). І якщо виявиться, що цей платник повинен сплачувати податки на рахунок, зазначений у платіжці, оплату зарахують у його ІКП.

До речі, в разі сплати податків через термінали самообслуговування податківці рекомендують платникові використовувати тільки власну банківську картку. Якщо кошти будуть перераховані третьою особою, то сплачені суми числитимуться як нез’ясовані, а в ІКП платника утворюється податковий борг (if.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-408589.html).

А чи може підприємець заплатити податок зі своєї особистої банківської картки? У цьому податківці нічого негожого не бачать (див. ЗІР 129.04).

ПДВ-особливості

У п. 200¹.4 ПКУ сказано, що електронний ПДВ-рахунок можна поповнювати тільки з поточного рахунку платника. До того ж про поповнення ПДВ-рахунку з поточного рахунку платника говорить і визначення показника ∑ПопРах. І нарешті, п. 22 Порядку електронного адміністрування ПДВ, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 р. № 569, установлено, що для сплати ПДВ до бюджету платник перераховує необхідні кошти з поточного рахунку на електронний рахунок.

Контролери теж не вітають поповнення електронного ПДВ-рахунку з іншого джерела, ніж поточний рахунок платника (лист ДФСУ від 05.04.2018 р. № 1452/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, 101.17 БЗ). Таку ж ідею вони просувають і в більш свіжому листі від 04.02.2020 р. № 443/6/99-00-07-03-02-06/ІПК.

Хоча на практиці чужі ПДВ-оплати, зазвичай, проходять на електронний ПДВ-рахунок. Але тут одне велике «АЛЕ». Власник ПДВ-рахунку не отримує заповітного ліміту. На жаль, податківці налаштували ПЗ так, що ліміт відреагує в бік збільшення тільки на гроші, що надійшли з банківського рахунку платника.

Платити ПДВ безпосередньо до бюджету, минувши ПДВ-рахунок, зрозуміло, теж не варто. Сума такого платежу знову-таки не збільшить регліміту платника. До того ж після надходження чужих коштів до бюджету (і, по суті, недоїмки зі сплати податку не буде) Казначейство все одно спише (у рахунок задекларованих ПДВ-зобов’язань) кошти з ПДВ-рахунку платника повторно. У результаті утворюється переплата за особовим рахунком (податок буде сплачений двічі). Причому повернути її може бути дуже складно. Платникові, що здійснив платіж, податківці можуть відмовити в поверненні на тій підставі, що переплати в його ІКП немає (і платіж не висить у нез’ясованих). А відмову в поверненні грошей довірителеві обґрунтують тим, що платіж здійснений не з його поточного рахунку. Тоді вирішувати це питання платникам доведеться в судовому порядку.

Що з ЄСВ?

З ЄСВ нібито все однозначно: передача платниками своїх обов’язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків сплати головою сімейного фермерського господарства внесків за себе та членів такого господарства (ч. 9 ст. 25 Закону про ЄСВ). Тому юрособа, ФОП або фізособа не може сплатити ЄСВ інших осіб, окрім згаданих вище випадків (ЗІР 201.04).

Хоча за наявності об’єктивних причин суди на боці платників. Вони міркують так: оскільки Законом про ЄСВ не врегульований спосіб виконання зобов’язання зі сплати ЄСВ за умови об’єктивної неможливості скористатися передбаченим цим Законом способом, правомірними є дії платника, спрямовані на забезпечення виконання цього обов’язку будь-яким іншим способом, що не суперечить чинному законодавству.

Обліково-податкові наслідки і штрафи

Податківці говорять (див. ЗІР 129.04): чинним законодавством не передбачена відповідальність у разі погашення суми грошового зобов’язання або податкового боргу платника іншим суб’єктом господарювання. Тобто навіть якщо хтось заплатить за вас податок неправомірно (не будучи вашим представником, без наявності довіреності), жодної відповідальності за це ні вам, ні тому, хто здійснив цей платіж, не загрожує.

Але тут же податківці зазначають: якщо сума грошового зобов’язання або податкового боргу буде погашена іншим суб’єктом господарювання (юрособою, фізособою-підприємцем або просто фізичною особою), то така сплачена сума включається до загального оподатковуваного доходу платника, за якого було сплачено зобов’язання або борг!

Такі прибуткові наслідки дійсно можуть настати, але тільки в тому випадку, якщо з договору сторін випливає, що сплата податку представником має безоплатний характер. Ну або вона здійснюється не за рахунок довірителя. Або після закінчення строку позовної давності довіритель не відшкодує податковому представникові належні тому суми.

Облік податку, сплаченого представником