Будь-який з таких конфліктів має бути вирішений до прийняття на державну службу чи призначення на нову посаду.
Також у статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III встановлювалося, що банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку. Слід зауважити, що статтею 76 вказаного Закону навіть визначалися окремі механізми врегулювання конфлікту інтересів, зокрема щодо тимчасового адміністратора. Так, у разі виникнення конфлікту після призначення тимчасового адміністратора він зобов’язаний вжити заходів щодо усунення конфлікту інтересів та одночасно повідомити про це Національний банк України, який вирішує питання щодо можливості продовження роботи тимчасового адміністратора. При цьому тимчасовий адміністратор не має права, зокрема, здійснювати діяльність за наявності конфлікту інтересів, за винятком випадків, коли про це відомо Національному банку України і він дозволив продовжити роботу.
Більш детально на рівні законодавства проблемі, пов’язаній з конфліктом інтересів, законодавцем почала приділятися увага починаючи з 2009 року — у антикорупційних законах. На сьогодні більш детально у порівнянні з наведеними законодавчими актами норми стосовно запобігання, виявлення та врегулювання конфлікту інтересів прописані у нині діючому Законі України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII (далі — Закон).
Доцільно зауважити, якщо у попередніх законах наводилося поняття лише «конфлікту інтересів», то наразі вказане поняття розділено на два терміни: «реальний конфлікт інтересів» та «потенційний конфлікт інтересів».
Нагадаємо читачеві, що таке реальний та потенційний конфлікт інтересів.
Як зазначається у статті 1 Закону, реальний конфлікт інтересів — це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
потенційний конфлікт інтересів — наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, при цьому приватний інтерес розглядається як будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Таким чином, поле для поняття «потенційний конфлікт інтересів» досить широке. Для розуміння наведено деякі приклади потенційного конфлікту інтересів.
1. Член конкурсної комісії з проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців у цьому органі буде знаходитися в умовах потенційного конфлікту інтересів у разі подання документів для участі в конкурсі близькою особою цьому службовцю.
2. Голова чи заступник голови місцевої ради (наприклад — районної ради) опиняться в умовах потенційного конфлікту інтересів, якщо в апараті місцевої ради працює відповідно близька для них особа. Навіть незважаючи на те, що норма статті 27 Закону щодо обмеження спільної роботи близьких осіб не поширюється на близьких осіб, які прямо підпорядковані одна одній у зв’язку з набуттям однією з них статусу виборної особи.
3. Директор навчального закладу та близька йому особа, яка є учителем у цьому навчальному закладі, також знаходяться у потенційному конфлікті інтересів.
4. У потенційному конфлікті інтересів перебуватиме службовець, який є членом певної громадської організації, за умови, що він готуватиме проект відповідного рішення, яке стосується цієї організації.
З наведених нами прикладів потенційного конфлікту інтересів деякі з них можуть перейти в реальний конфлікт інтересів. У зв’язку з цим розглянемо конкретні ситуації.
Вищезазначений член конкурсної комісії з проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців перебуватиме в умовах реального конфлікту інтересів, якщо він, наприклад, перевірятиме роботи за результатами письмового іспиту конкурсанта — близької йому особи або голосуватиме за те, щоб рекомендувати конкурсанта для призначення на посаду тощо.
У голови чи його заступника виникне реальний конфлікт інтересів за умови, що буде прийматися рішення щодо преміювання працівників апарату ради, у тому числі і відповідної близької особи.
Директор навчального закладу може бути в умовах реального конфлікту інтересів, наприклад, під час розподілу та затвердження тижневого навантаження для вчителів або у випадку невжиття заходів до учителя — близької особи у разі надходження на нього скарги або необґрунтованого, безпідставного заохочення тощо.
У реальному конфлікті опиниться посадовець, який є членом певної громадської організації, за умови, що він прийматиме певне рішення, яке стосується цієї організації.
Корисно нагадати читачеві про дії, які має виконати суб’єкт відповідальності за порушення антикорупційного закону у ситуації врегулювання конфлікту інтересів, якому приділено цілий розділ (розділ V, ст. 28 — 36 Закону). Так, особа, яка опинилася у ситуації конфлікту інтересів, повинна перш за все:
а) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів;
б) повідомити не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли вона дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів, безпосереднього керівника. У випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі повідомляється Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
в) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Відповідальність. Згідно із ст. 1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою або другою, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.
Встановлені Законом шляхи щодо врегулювання конфлікту інтересів поділяються на дві групи: зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів.
Заходи самостійного врегулювання передбачають, що посадовець сам повинен вжити певних заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Але якщо таке здійснити неможливо, безпосередній керівник чи керівник більш високого рівня застосовує один із наведених нижче шляхів зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів:
— усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів. Така процедура здійснюється за рішенням безпосереднього керівника або керівника вищого рівня у випадках, якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру та за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших працівників відповідного органу, підприємства, установи, організації. Зокрема, перший із наведених нами прикладів може бути врегульовано у такий спосіб — керівник виводить із складу конкурсної комісії особу, у якої виник конфлікт інтересів;
— обмеження доступу особи до певної інформації. Зазначене здійснюється у випадку, якщо конфлікт інтересів пов’язаний з таким доступом та має постійний характер, а також за можливості продовження належного виконання посадовцем повноважень на посаді за умови такого обмеження і можливості доручення роботи з відповідною інформацією іншому працівнику органу, підприємства, установи, організації. Прикладом може бути ситуація, коли посадовець при виконанні своїх функціональних повноважень не матиме доступу до інформації, пов’язаної з його особистими інтересами (або його близьких осіб), тим самим конфлікт інтересів буде врегульований;
— перегляду обсягу службових повноважень особи. Такий механізм здійснюється як безпосереднім керівником, так і керівником вищого рівня у разі, якщо конфлікт інтересів у діяльності посадовця має постійний характер, пов’язаний з його конкретними повноваженнями, а також за можливості продовження належного виконання ним службових завдань у разі такого перегляду і можливості наділення відповідними повноваженнями іншого працівника. Другий із наведених прикладів може бути врегульовано таким шляхом. Так, близька особа, яка працює в апараті районної ради, має бути підпорядкована не заступнику голови ради (якщо він є близькою особою), а голові районної ради. Іншим прикладом може бути перерозподіл серед працівників переліку об’єктів, щодо яких вони здійснюють координацію роботи та певний контроль;
— переведення особи на іншу посаду. Зазначене здійснюється керівником вищого рівня, у разі якщо конфлікт інтересів у діяльності посадовця має постійний характер і не може бути врегульований вищенаведеними шляхами, а також шляхом позбавлення приватного інтересу та за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи. Причому переведення на іншу посаду може здійснюватися лише за згодою посадовця. До такого випадку належить також ситуація, коли безпосередній керівник посадовця є його близькою особою;
— звільнення особи. Такий шлях застосовується у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у діяльності посадовця має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність його згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.
У разі коли вищезазначені шляхи врегулювання конфлікту інтересів застосувати до посадовця неможливо і відсутні також підстави для його переведення на іншу посаду або звільнення, тоді застосовується зовнішній контроль за виконанням посадовцем відповідного завдання, вчиненням ним певних дій чи прийняттям рішень. Зауважимо, що такий шлях врегулювання Законом допускає перебування посадовця у ситуації конфлікту інтересів. При цьому повинна бути витримана процедура повідомлення посадовцем безпосереднього керівника (керівника вищого рівня) про конфлікт інтересів, а керівником прийнято рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів та повідомлено про це посадовця. Крім того, у рішенні про здійснення зовнішнього контролю керівником визначаються форма контролю, уповноважений на проведення контролю працівник, а також обов’язки посадовця у зв’язку із застосуванням зовнішнього контролю за виконанням ним відповідного завдання, вчиненням ним дій чи прийняттям ним рішень. Зовнішній контроль здійснюється в таких формах, як:
— перевірка працівником, визначеним керівником вищого рівня, стану та результатів виконання посадовцем завдання, вчинення ним дій, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються посадовцем або відповідним колегіальним органом з питань, пов’язаних із предметом конфлікту інтересів;
— виконання посадовцем завдання, вчинення ним дій, розгляд справ, підготовка та прийняття ним рішень у присутності визначеного керівником вищого рівня працівника;
— участь уповноваженої особи Національного агентства в роботі колегіального органу в статусі спостерігача без права голосу.
Саме шляхом застосування зовнішнього контролю можна врегулювати ситуації конфлікту інтересів, наведених у третьому та четвертому прикладах. Також такий механізм врегулювання може бути застосовано керівником у разі, якщо посадовець готує певні проекти рішень безпосередньо стосовно себе, за умови, що таку роботу неможливо доручити виконати іншому працівнику (проект наказу про преміювання, присвоєння рангу, встановлення надбавок, інший вид заохочення або стягнення тощо).
Як підсумок, у конфлікті інтересів посадовець може перебувати досить часто, при цьому необхідно дотримуватися процедур, передбачених Законом.
