Теми статей
Обрати теми

Робота за сумісництвом: законодавчі аспекти та практичні ситуації (закінчення)

Гапєєв Леонід, юрист, член Національної спілки журналістів України

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

КЗпП — Кодекс законів про працю України.

Постанова № 245 — постанова Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245.

Постанова № 81 — постанова Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» від 04.03.2015 р. № 81.

CУМІСНИЦТВО І СУДОВА ПРАКТИКА

На продовження теми сумісництва і суміщення давайте, шановні читачі, розглянемо з вами деякі судові справи з цих питань.

Наприклад, пропоную розглянути справу про адміністративне корупційне правопорушення стосовно заступника голови райдержадміністрації, яка водночас працювала вчителем історії.

<…>

14 липня 2015 року N-ський районний суд N-ської області розглянув справу, яка надійшла з прокуратури, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, заступника голови N-ської районної державної адміністрації N-ської області.

Відповідно до протоколу № 1 про вчинення адміністративного корупційного правопорушення відносно ОСОБА_4 вбачається, що остання скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1724 КУпАП «Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності» за таких обставин.

ОСОБА_4 розпорядженням голови N-ської РДА від 23 червня 2014 року № 52 призначена на посаду заступника голови районної державної адміністрації. Отже, ОСОБА_4 є службовою особою, наділеною владними повноваженнями, та згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 р. (діючого на час вчинення правопорушення) та п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (діючого на час складання протоколу) зазначену службову особу віднесено до суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення.

Відповідно до акта ревізії Державної фінансової інспекції № 7-24/4 від 04.03.2015 р., проведеної у кримінальному провадженні № 42015270220000001 від 06.01.2015 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, було встановлено, що перебуваючи на посаді заступника голови N-ської РДА, ОСОБА_4 одночасно перебувала на посаді вчителя історії N-ської школи, з 01.09.2009 р. отримувала за це грошову винагороду.

Звіркою табелів відпрацьованих годин по днях місяця за період з 01.09.2014 р. по 31.12.2014 р. та розкладу уроків за І семестр встановлено, що ОСОБА_4 працювала вчителем історії кожної середи місяця 4,25 години (4 — 5 уроків) у робочий час за основним місцем роботи N-ської РДА. Відповідно до особового рахунку за викладацьку роботу вчителя історії за період з 01.09.2014 р. по 31.12.2014 р. ОСОБА_4 було нараховано та виплачено заробітну плату в сумі 1901,32 гривні. Крім цього, оплата праці за викладацьку діяльність здійснювалась за фактично виконану роботу, та при звірці табелів обліку використання робочого часу з основного місця роботи з табелями обліку використання

робочого часу за викладацьку діяльність та розкладом уроків було встановлено, що відмітки про явку на роботу в табелях обліку робочого часу за основним місцем роботи співпадали з відмітками про явку на роботу за викладацькою діяльністю. Також ОСОБА_4 займалась вказаною оплачуваною діяльністю в період виконання обов’язків голови N-ської РДА з 01 грудня 2014 року по 13 грудня 2014 року згідно з розпорядженням № 69-В від 28.11.2014 р., тобто в період перебування на посаді керівника РДА.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (діючого на час вчинення правопорушення) та п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» (діючого на час складання протоколу) особам, уповноваженим на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, зокрема державним службовцям та посадовим особам органів місцевого самоврядування, забороняється займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, якщо інше не передбачено Конституцією України або законами України.

ОСОБА_4 здійснювала викладацьку діяльність саме в робочий час. ОСОБА_4, будучи заступником голови N-ської РДА, тобто відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 07.04.2011 р. «Про засади запобігання і протидії корупції» (діючого на час вчинення правопорушення) та п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (діючого на час складання протоколу) суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення, діючи всупереч чинному законодавству, а саме п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 07.04.2011 р. «Про засади запобігання і протидії корупції» (діючого на час вчинення правопорушення) та п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» (діючого на час складання протоколу), займалася у робочий час у період часу з 01.09.2014 р. по 22.01.2015 р. іншою оплачуваною діяльністю.

Будучи допитаною в судовому засіданні, ОСОБА_4 вказала, що з 24 червня 2014 року вона працює заступником голови N-ської районної державної адміністрації N-ської області. До цього працювала за основним місцем роботи начальником N-ського районного центру дитячої та юнацької творчості, а за сумісництвом з 1 вересня 2009 року — вчителем історії N-ської ЗОШ І – ІІІ ст. Вказала, що у зв’язку з відсутністю в указаній школі вчителя історії директор школи звернулась до голови РДА з проханням дозволити їй займатися педагогічною роботою з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік у період з 1 вересня 2014 року по 31 травня 2015 року

Після вивчення антикорупційного законодавства та законодавства про освіту було прийнято позитивне розпорядження.

Вказувала також, що дійсно вона кожну середу їздила викладати уроки історії до с. N-ське громадським транспортом та прибувала до смт N-ське о 13 год. 00 хв. та виконувала необхідний обсяг роботи не менше 8 робочих годин та йшла додому не раніше 21 год. 00 хв. Вказала, що у неї як у заступника ненормований робочий день. При цьому не змогла назвати нормативний акт, яким це передбачено. Вказала, що з 13 січня 2015 року звільнена з посади вчителя історії N-ської ЗОШ за власним бажанням згідно з поданою заявою.

Враховуючи наведене, вважала, що нею було дотримано норми Переліку робіт, які не є сумісництвом, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28 червня 1993 року № 43, тому вона не визнає себе винною у вчиненому правопорушенні.

Додатково адвокат ОСОБА_5 вказав на недоліки протоколу про адміністративне правопорушення, на відсутність доказів співставлення годин роботи ОСОБА_4 за основною роботою та на посаді вчителя історії, оскільки табелі робочого часу не містять годин початку та кінця її робочого дня.

Прокурор просив притягнути ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вказаною статтею, з накладенням штрафу у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією винагороди від роботи за сумісництвом.

Проаналізувавши в сукупності ці докази, можна зробити висновок, що 3, 17, 24 вересня, 1, 8, 15, 22 жовтня, 5, 12, 19, 26 листопада, 3, 10, 17, 24 грудня 2014 року ОСОБА_4 в робочий час за основним місцем роботи в N-ській районній державній адміністрації працювала по 4,25 години в N-ській ЗОШ на посаді вчителя історії. При цьому 10 вересня 2014 року викладання здійснювалось у час поза основною роботою.

Даючи правову оцінку переліченим вище доказам, суд приходить до наступного висновку. Частина 1 ст. 1724 КУпАП (у редакції статті на час вчинення правопорушення) передбачала адміністративну відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту). Згідно з ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

З протоколу № 1 про адміністративне корупційне правопорушення вбачається, що інкриміноване ОСОБА_4 правопорушення остання вчинила в період з 1 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року, тобто під час дії Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», який втратив чинність 26.04.2015 р. На думку суду, обмеження для державних службовців щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, які були передбачені п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 07.04.2011 р. «Про засади запобігання і протидії корупції», та чинні положення п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» є ідентичними, новий Закон не пом’якшує, не скасовує, не встановлює, не посилює відповідальність за адміністративні правопорушення, тому застосуванню підлягає норма п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 07.04.2011 р. «Про засади запобігання і протидії корупції» (діючого на час вчинення правопорушення).

У цьому випадку нормативним актом, який встановлює спеціальні обмеження щодо суміщення з іншими видами діяльності для заступників голів районних державних адміністрацій є ч. 2 ст. 12 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», яка передбачає, що голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій не можуть бути народними депутатами України або суміщати свою службову діяльність з іншою, у тому числі на громадських засадах, крім викладацької, наукової та творчої діяльності у позаробочий час. Частина 2 ст. 12 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» є спеціальною нормою поряд з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (який діяв на час вчинення правопорушення), яка є загальною нормою.

Переліком робіт, які не є сумісництвом, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 28 червня 1993 року № 43, передбачено, що усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом. Зокрема, п. 3 Переліку № 43 передбачена педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік. Останнім абзацом п. 12 Переліку № 43 установлено, що виконання робіт, зазначених у пп. 2 — 7, допускається в робочий час із дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати. Відтак інші працівники районних державних адміністрацій можуть виконувати педагогічне навантаження в закладах освіти як за сумісництвом у позаробочий час, так і з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік в основний робочий час із дозволу керівника державної установи, організації без утримання заробітної плати.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів внесення змін до наказу по відділу освіти N-ської районної державної адміністрації від 31.08.2009 р. № 25 щодо виконання ОСОБА_4 роботи в згаданій школі на посаді вчителя за сумісництвом, після того як остання обійняла посаду заступника голови районної державної адміністрації, суд робить висновок, що ОСОБА_4 як заступник голови районної державної адміністрації та виконувач обов’язків голови районної державної адміністрації в період з 1 по 13 грудня 2014 року працювала в указані вище дні саме в робочий час за основним місцем роботи в районній державній адміністрації в N-ській ЗОШ на посаді вчителя історії по 4,25 години і саме за сумісництвом.

При цьому прокурор району в протоколі про адміністративне корупційне правопорушення помилково вказує період виконання обов’язків голови РДА з 01 грудня 2015 року по 13 грудня 2015 року, що є явною арифметичною помилкою. Також прокурор у протоколі про адміністративне корупційне правопорушення вказує, що ОСОБА_4 у робочий час у період часу з 01.09.2014 р. по 22.01.2015 р. кожної середи місяця займалася іншою оплачуваною діяльністю.

У той же час прокурором не конкретизовано та не вказано дні вересня, жовтня, листопада, грудня 2014 року, по яких ОСОБА_4 працювала в N-ській ЗОШ на посаді вчителя історії по 4,25 години. Також незрозумілою є вказівка в протоколі про адміністративне правопорушення на кінцеві строки правопорушення, так, в одному випадку вказується по 31 грудня 2014 року, а в іншому — по 22 січня 2015 року, хоча ще 13 січня 2015 року остання звільнилась з посади вчителя історії, а останній відпрацьований день у школі був 24 грудня 2014 року.

Проаналізувавши спосіб, в якій виписана ч. 2 ст. 12 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», можна зробити висновок, що незрозуміло, що мав на увазі законодавець, вживши в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» словосполучення «суміщати свою діяльність». У той же час у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року та «Ґавенда проти Польщі» від 14 березня 2002 року зазначено, що чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право. З працівником, який працює за сумісництвом, укладаються окремі трудові договори: за основною роботою і за сумісництвом. За таких обставин поняття «суміщення професій (посад)» та «сумісництво» є відмінними і регулюються різними нормами законодавства про працю.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що чинні положення ч. 2 ст. 12 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» в частині використання словосполучення «суміщати свою діяльність» не є достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні, з них не зрозуміло: чи охоплює поняття «суміщати свою діяльність» поняття «працювати за сумісництвом», чи є поняття «суміщати свою діяльність» тотожне поняттю «суміщення професій (посад)», яке використовується в трудовому законодавстві, що дає можливість тлумачити дану норму у широкому та вузькому розумінні. Враховуючи те, що ОСОБА_4 працювала в N-ській ЗОШ на посаді вчителя історії за сумісництвом, беручи до уваги те, що ч. 2 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (який діяв на час вчинення правопорушення) розрізняє спеціальні обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, тобто вказує, що «сумісництво» та «суміщення з іншими видами діяльності» є різними поняттями, виходячи з того, що за загальними правилом всі сумніви в справах про адміністративні правопорушення тлумачаться на користь осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, беручи до уваги п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, згідно з яким провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, суд знаходить, що у діях ОСОБА_4 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1724 КУпАП. Керуючись ст. 247, 252, 283, 284 КУпАП, пп.1 — 3 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7, ст. 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (який діяв на час вчинення правопорушення), суд постановив закрити справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 1724 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

<…>

Особистий коментар автора

Цей судовий приклад є актуальним, щонайменше, з двох причин. Ця справа розглянута влітку 2015 року. Антикорупційні закони, що досліджено як норми права, мають недосконалість через нечіткі формулювання, які можуть, як наслідок, призвести до двоякого тлумачення у практиці правозастосування, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

У вітчизняній судовій справі мало місце невизначення того, чи людина, будучи державним службовцем, заступником голови місцевої РДА, працювала за сумісництвом, чи ця викладацька діяльність взагалі не була сумісництвом. Було допущено прокурором неточності та арифметичні помилки у тексті протоколу про адміністративне правопорушення, не завжди правильно застосовані норми права у часі.

У цій справі судом було виявлено чимало законодавчих неузгодженостей, враховано й практику Європейського суду з прав людини. Виходячи з того, що за загальними правилом всі сумніви в справах про адміністративні правопорушення тлумачаться на користь осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що у діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення. Справу про притягнення до адміністративної відповідальності особи за ч. 1 ст. 1724 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито.

ОБМЕЖЕННЯ РОБОТИ ЗА СУМІСНИЦТВОМ: ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

1. Не можна бути працівником-сумісником на керівних посадах. З цього приводу також можна детальніше ознайомитися із листом-роз’ясненням Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 р. № 964/13-84-13 (ср. ). Коротко процитую: «Згідно з посадовими обов’язками до завдань і обов’язків керівника закладу (завідувача) належить визначення, планування, здійснення і координація всіх видів діяльності закладу; організація роботи й ефективної взаємодії відділів, секторів та інших структурних підрозділів закладу. Тобто фактично поза межами робочого часу працівник бюджетної установи має забезпечити виконання повноважень керівника, зокрема нести відповідальність за керівництво всією діяльністю закладу, включаючи контроль за виконанням підлеглими посадових обов’язків. Враховуючи зазначені завдання і обов’язки керівника закладу (завідувача) та вимоги вищевказаних нормативно-правових актів щодо тривалості роботи за сумісництвом, виконувати обов’язки за керівною посадою керівника (завідувача) за сумісництвом працівник бюджетної установи не може».

2. Стосовно дозволених видів наукової, викладацької, медичної практики і творчої діяльності. Професійна діяльність має бути визначена у посадових обов’язках (посадових інструкціях). Наукова діяльність визначена у Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.91 р. № 1977-XII. Наведу основні посади наукових працівників, визначені ст. 221 Закону. Це головний науковий співробітник; провідний науковий співробітник; старший науковий співробітник; науковий співробітник; науковий співробітник-консультант; молодший науковий співробітник; докторант. До наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь. Також, окрім статті 221 Закону, для правильного оформлення на роботу за сумісництвом докладніше із назвами необхідних посад наукових та науково-педагогічних працівників можна ознайомитися у постанові КМУ від 04.03.2004 р. № 257 (зі змінами) «Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III — IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.91 р. № 1977-XII.

3. Викладацька діяльність регламентується відповідними законами у сфері освіти. Наприклад, ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 р. № 1841-III передбачає наступне. Педагогічним працівником позашкільного навчального закладу повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має вищу педагогічну або іншу фахову освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я якої дозволяє виконувати професійні обов’язки в позашкільних навчальних закладах. Педагогічним працівником позашкільного навчального закладу може бути також народний умілець з високими моральними якостями за умови забезпечення належної результативності навчально-виховного процесу.

4. Стосовно медичної практики. Детально можна ознайомитися із 138 назвами переліку лікарів-спеціалістів у розділі ІІІ Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров’я (затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.10.2002 р. № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я»).

5. Творча діяльність є досить різноманітною. Визначення понять «творчий працівник», «творча діяльність» міститься у ст. 1 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 07.10.97 р. № 554/97-ВР, ст. 1 Закону України «Про культуру» від 14.12.2010 р. № 2278-VI (зі змінами). Це може бути музична, літературна, журналістська, редакторська, письменницька, художня та інша робота. Професійний творчий працівник — це особа, яка провадить творчу діяльність на професійній основі, результатом якої є створення або інтерпретація творів у сфері культури та мистецтва, публічно представляє такі твори на виставках, шляхом публікації, сценічного виконання, кіно-, теле-, відеопоказу тощо та/або є членом творчої спілки, та/або має державні нагороди за діяльність у сфері культури і мистецтва. Творча спілка — це добровільне об’єднання професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтва, яке має фіксоване членство і діє на підставі статуту. Творча діяльність – це індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність.

6. Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу. Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства. Практичні особливості. При звільненні працівника, який до кінця не використав дні щорічної та інших відпусток, роботодавець повинен виплатити йому грошову компенсацію у день звільнення. Це стосується усіх без винятку працівників: за основним місцем роботи та за сумісництвом. При встановленні сумісникам з погодинною оплатою праці нормованих завдань на основі технічно обґрунтованих норм оплата провадиться за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт.

АНТИКОРУПЦІЙНІ ОБМЕЖЕННЯ

Звернімо увагу на державних службовців (які перебувають на посадах у системі державної служби або проходять службу в органах місцевого самоврядування), а також на керівників державних і комунальних підприємств, установ, організацій. Згідно зі ст. 3, 25 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII вищезазначеним посадовим особам заборонено займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України. Порівняно із раніше прийнятими та нині діючими нормативно-правовими актами щодо сумісництва, можна відмітити і позитивне. Дозволено займатися інструкторською та суддівською практикою із спорту.

У ЧОМУ СУМІСНИКИ МЕНШ ЗАХИЩЕНІ ЗАКОНОДАВСТВОМ: НАЯВНІ ЮРИДИЧНІ КОЛІЗІЇ

Порівняно із працівниками за основним місцем роботи, особи, що працюють за сумісництвом, менш захищені.

Так, п. 3 ст. 431 КЗпП передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (тобто роботодавця), без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), допускається у випадку звільнення з суміщуваної роботи у зв’язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв’язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством. Хоча, з іншого боку, у ситуації звільнення з роботи сумісника є й інша правова норма, що створює для практики певні суперечності, тобто юридичні колізії.

Також п. 5 ст. 431 КЗпП передбачає можливість звільнити працівника-сумісника без згоди профспілки лише у тому випадку, коли йдеться про звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації. Якщо детальніше досліджувати ці правові норми, то нам може стати в нагоді й Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 р. № 5207-VI. Отож у випадку, коли працівник-сумісник є членом профспілки, то його звільнення за ініціативи роботодавця має відбуватися за відповідною процедурою, передбаченою ст. 43 КЗпП, тобто треба звернутися роботодавцю до профспілки.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у 15-денний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з’явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті.

У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в 3-денний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Роботодавець має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено роботодавцем без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в наданні згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Враховуючи неоднозначність можливих дій роботодавців, у випадку звільнення працівника без отримання згоди профспілки, особа має право звернутися із цивільним позовом до суду про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати. При цьому варто знати, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Звільнення з роботи за сумісництвом не є підставою вважати людину безробітною, поки є зайнятість за основним місцем роботи, тому допомога по безробіттю не виплачується. Для індивідуального вирішення питання людина може знайти правозахисну організацію, де їй підготують (можливо, й безкоштовно) цивільний позов до суду про поновлення на роботі.

Поки що наявна судова практика (хоча й Україна, на відміну від США, офіційно не є країною із прецедентним правом) свідчить про винесені рішення у справах про поновлення на роботі сумісників часто на користь роботодавців, посилаючись на ст. 431 КЗпП України та п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій.

ПРО ЗАБОРОНУ на РОБОТУ ДЕРЖСЛУЖБОВЦЯ У ВИБОРЧІЙ КОМІСІЇ

Інша свіжа й печально-повчальна історія.

<…>

До суду надійшов протокол та матеріали про вчинення адміністративного корупційного правопорушення відносно ОСОБА_1, яка, перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу культури і туризму виконавчого комітету N-ської міської ради N-ської області, відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну службу» та Положення про ранги державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.1996 р. № 658, та розпорядження N-ського міського голови Харківської області № 132/о від 20.05.2011 р., маючи 11-й ранг державного службовця (6 категорія), допустила порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

А саме: в травні та червні 2014 року працювала у складі окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборного округу № 181, тобто вчинила дії, які містять ознаки адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1724 КУпАП. ОСОБА_1, перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу культури і туризму виконавчого комітету міської ради, будучи державним службовцем, у травні та червні 2014 року одночасно працювала у складі окружної виборчої комісії, тобто займалася іншою оплачуваною діяльністю, за яку їй нараховано оплату в загальній сумі 391,04 грн. та виплачено 320,42 грн. При цьому ОСОБА_1 отримувала заробітну плату, перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу культури і туризму.

Вищевказана оплачувана діяльність члена окружної виборчої комісії не належить до викладацької, наукової і творчої, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту. ОСОБА_1 допустила порушення обмежень, передбачених ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, тобто вчинила дії, які містять ознаки складу адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1724 КУпАП.

При обранні виду адміністративного стягнення суд враховував, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, вину визнала, а також взяв до уваги характер вчиненого правопорушення, характеризуючі дані щодо цієї особи. Суд обрав адміністративне стягнення у вигляді штрафу з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності. Керуючись ст. 283, 284 КУпАП, суд постановив: ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1724 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення, згідно із санкцією статті — штраф у сумі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень, з конфіскацією отриманого доходу на суму 320 грн. 42 коп. в прибуток держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 36 грн. 54 коп. на користь держави.

<…>

ПРОФСПІЛКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ НЕ Є АДМІНІСТРАТИВНИМ КОРУПЦ ІЙНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ

<…>

У провадження N-ського районного суду N-ської області надійшла адміністративна справа відносно ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1724 КУпАП. Прокурором складено протокол про корупційне правопорушення відносно ОСОБА_2 про те, що він, будучи державним службовцем 11-го рангу, перебуваючи на посаді начальника організаційного відділу виконавчого апарату райради з 25.09.2008 р. на підставі наказу № 78рк, є посадовою особою місцевого самоврядування, будучи суб’єктом відповідальності за корупційне правопорушення, очолюючи N-ську районну організацію профспілки працівників державних установ, займався іншою оплачуваною діяльністю, що підтверджується інформацією ОДПІ від 27.02.2015 р., згідно з якою протягом 2014 року ОСОБА_2 отримав виплати чи відшкодування на загальну суму 4850 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Своїми діями ОСОБА_2 допустив порушення обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні правопорушення не визнав і пояснив, що має стаж державної служби 28,5 року, з 1991 року є членом профспілки працівників державних установ, у 2010 році на засіданні ХІІІ Районної профспілкової конференції працівників державних установ відкритим голосуванням він був обраний головою райкому профспілки працівників державних установ. Заперечив, що його діяльність є сумісництвом чи суміщенням з його основною роботою, оскільки сумісництво та суміщення передбачає укладення трудового договору з роботодавцем і отримання систематичного доходу. А він є головою райкому профспілки на громадських засадах, оскільки відсутній штатний розпис працівників профспілки, займається діяльністю у вільний від роботи час і не отримує за це систематичні доходи. Діяв згідно зі статутом профспілки, який не забороняє надавати членам профспілки матеріальні виплати в разі наявності коштів. Підтвердив, що за 2014 рік отримав безповоротні профспілкові виплати в сумі 4850 грн., які згідно з діючим законодавством підлягають оподаткуванню та які він вказує у щорічних деклараціях про майно і доходи як державний службовець.

Під виконанням роботи за сумісництвом слід розуміти виконання працівником, крім основної, ще й іншої оплачуваної роботи. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оплату праці» працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. При з’ясуванні питання, чи є виконувана робота сумісництвом, потрібно керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій (затверджене наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28 червня 1993 року № 43). Із суб’єктивного боку правопорушення за ст. 1724 КУпАП характеризується умисною формою вини, бажанням отримати прибуток або грошову винагороду за виконання роботи за сумісництвом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 25.03.2010 р. обраний головою N-ської районної організації профспілки працівників державних установ без укладення трудового договору чи іншої цивільно-правової угоди та встановлення щомісячних систематичних виплат. Діяльність профспілки здійснюється відповідно до статуту професійної спілки працівників державних установ України, згідно зі ст. 16 якого передбачено, що член профспілки має право отримувати путівки на санаторно-курортне лікування, оздоровлення, нецільову благодійну, в тому числі матеріальну допомогу, безповоротну фінансову допомогу, заохочувальні та компенсаційні виплати, виплати на оздоровлення, придбання ліків, виплати чи подарунки з нагоди дня народження, ювілейної дати, професійного свята та інші виплати з коштів профспілки.

Враховуючи вищевикладене, оскільки особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, в тому числі корупційного, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу корупційного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1724 КУпАП, оскільки діяльність голови районної організації профспілки працівників державних установ не є діями, які б містили ознаки іншої оплачуваної діяльності з боку ОСОБА_2 в контексті положень ч. 1 ст. 1724 КУпАП та п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», та не може вважатися сумісництвом або суміщенням його основної діяльності як державного службовця з іншими видами діяльності. За таких обставин у діях ОСОБА_2 відсутній склад корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1724 КУпАП, враховуючи і те, що головою районної організації профспілки працівників державних установ він був обраний ще у 2010 році, до введення в дію Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», який набрав чинності 01.07.2012 р., тому і умислу на порушення цього Закону в нього не було. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 1724 КУпАП щодо ОСОБА_2 суд закрив у зв’язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1724 КУпАП.

<…>

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі