Теми статей
Обрати теми

Антикорупційні обмеження: використання службових повноважень чи службового становища

Безрук Тетяна, юрист
Антикорупційним Законом встановлено низку норм, які за змістом є обмеженнями та заборонами певних видів поведінки посадових осіб, а за призначенням — засобами запобігання корупції. Усі ці інструменти становлять комплекс антикорупційних механізмів, які мають на меті виступати перешкодами на шляху вчинення корупційних правопорушень. У цій статті пропонуємо розглянути таке антикорупційне обмеження, як використання службових повноважень чи службового становища.

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

КК — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.

Новий антикорупційний Закон, Закон № 1700 — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.

Закон № 3206 — Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 р. № 3206-VI.

УМОВНЕ СКОРОЧЕННЯ

нмдг — неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

ОБМЕЖЕННЯ ТА ЗАБОРОНИ

Розділом IV «ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЙНИМ ТА ПОВ’ЯЗАНИМ З КОРУПЦІЄЮ ПРАВОПОРУШЕННЯМ» Закону № 1700 державним службовцям та посадовим особам органів місцевого самоврядування встановлені обмеження та заборони певних видів поведінки, зокрема, щодо:

— використання службових повноважень чи свого становища (ст. 22 Закону № 1700);

— одержання подарунків (ст. 23 Закону № 1700);

— сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 25 Закону № 1700);

— спільної роботи близьких осіб (ст. 27 Закону № 1700);

— діяльності колишніх посадовців та службовців, пов’язаної з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, після припинення їхньої служби (ст. 26 Закону № 1700).

Звертаємо увагу, що Законом № 1700 встановлено обмеження щодо використання суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення службових повноважень та свого службового становища. Такі обмеження поширюються на чітко визначене законом коло осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 3 нового антикорупційного Закону, це:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

— Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

— народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;

— державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

— військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби;

— судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);

— особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту;

— посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;

— члени Національного агентства з питань запобігання корупції;

— члени Центральної виборчої комісії;

— посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;

2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

— посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті;

— особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом);

3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, — у випадках, передбачених цим Законом.

Зазначеним особам забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах (ст. 22 Закону № 1700).

А як було до набуття чинності новим антикорупційним Законом?

Нагадаємо, згідно зі ст. 6 № 3206 заборонялося використовувати свої службові повноваження та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв’язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:

1) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

3) неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

4) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

На перший погляд може здатися, що зміст норм ст. 22 Закону № 1700 щодо обмеження використання своїх службових повноважень або свого становища значно звужено і, водночас, загальну заборону неправомірного використання службового становища доповнено лише різновидом неправомірних дій службовців та посадовців щодо використання будь-якого державного чи комунального майна або коштів в приватних інтересах. А отже, відтепер можна неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти), або неправомірно сприяти призначенню на посаду особи, або неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб чи неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків? Ні, не поспішайте з висновками.

Але, якщо більш уважніше проаналізувати норми ст. 22 Закону № 1700 та ст. 6 Закону № 3206, можна відзначити, що вказаний у ст. 6 Закону № 3206 перелік не є вичерпним і, окрім загальної заборони неправомірного використання службового становища, вони містили й перелік форм (різновидів) неналежної поведінки службовців та посадовців. Фактично цей перелік охоплював основні типи ситуацій, з якими можна було зіткнутись на практиці.

Тобто, сама норма щодо загальної заборони використання своїх службових повноважень або свого становища та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб у ст. 22 Закону № 1700 залишилась. З норм ст. 22 нового антикорупційного Закону вилучено сам перелік розповсюджених неправомірних дій. Проте фактично її зміст не звужено, а навпаки розширено.

Критерієм для розуміння понять правомірності та неправомірності використання службових повноважень чи свого становища є відповідність дій посадових та службових осіб вимогам законів та інших нормативно-правових актів, посадових інструкцій, положень про структурні підрозділи тощо.

Звертаємо увагу, що новелою у новому антикорупційному Законі при неправомірному використанні службових повноважень та свого становища є заборона використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. Проте, цей перелік також не є вичерпним і є одним із різновидів неправомірного використання службових повноважень чи становища.

НАСЛІДКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Наслідками порушення вимог щодо обмеження та заборони неправомірного використання службових повноважень чи свого становища можуть стати:

— скасування або визнання незаконними нормативно-правових актів, рішень, виданих (прийнятих) з порушенням вимог Закону № 1700;

— визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок порушення вимог Закону № 1700;

— відшкодування збитків, шкоди, завданих державі, фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення корупційного правопорушення;

— вилучення незаконно одержаного майна.

Крім того, ст. 65 Закону № 1700 встановлено, що за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень державні службовці та посадові особи органів місцевого самоврядування притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Слід відзначити, що ст. 364 КК передбачено кримінальну відповідальність за скоєння такого злочину, як зловживання владою або службовим становищем.

Увага! Неправомірне використання службових повноважень чи свого становища може призвести до арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від 250 до 750 нмдг (тобто від 4250 до 12750 грн.) та зі спеціальною конфіскацією (за ч. 1 ст. 364 КК) або до позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від 500 до 1000 нмдг (тобто від 8500 до 17000 грн.) та зі спеціальною конфіскацією (за ч. 2 ст. 364 КК).

Отже, не слід забувати, що під зловживанням владою слід розуміти умисне використання службовою особою, що має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав відносно пред’явлення вимог, а також прийняття рішень, обов’язкових для виконання іншими фізичними чи юридичними особами.

А згідно з п. 1 Примітки 1 до ст. 364 КК під поняттям «службові особи» слід розуміти осіб, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах держвлади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом держуправління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Зловживання службовим становищем — умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав та обов’язків, пов’язаних з посадою цієї особи.

Слід зазначити, що поняття зловживання службовою особою свого службового становища є більш ширшим, ніж поняття зловживання владою, оскільки використовувати всупереч інтересам служби службова особа може і владні права, і можливості (в разі якщо вона ними наділена). Тобто поняття «зловживання службовим становищем» охоплює поняття «зловживання владою».

Службове зловживання скоюється шляхом використання службовою особою наданої їй влади або службового становища. Отже, не будь-яке діяння, вчинене службовою особою, визнається службовим зловживанням. Службове зловживання вбачає наявність взаємозв’язку між службовим становищем винного та його незаконними діями чи бездіяльністю. Тільки діяння, яке обумовлене службовим становищем службової особи та яке пов’язане зі здійсненням нею своїх службових (владних) повноважень, визнається службовим зловживанням.

Слід відзначити, що службові (владні) повноваження службової особи визначаються її компетенцією, передбаченою нормативно-правовими актами на законодавчому рівні, положеннями, статутами, посадовими інструкціями та іншими нормативними актами, що регламентують повноваження (права та обов’язки) особи, яка обіймає відповідну посаду або тимчасово чи за спеціальним повноваженням виконує обов’язки на цій посаді.

Службове зловживання має місце не лише там, де службова особа порушує свої безпосередні службові обов’язки (наприклад, віддає своєму підлеглому працівнику незаконний наказ), а і в тому разі, коли особа використовує своє службове становище стосовно працівників, які безпосередньо не підпорядковані їй (наприклад, дає вказівки, висловлює рекомендації під час проведення ревізій, перевірок тощо).

Водночас склад злочину службового зловживання буде відсутній в разі, коли службова особа при намаганні досягнення винесення необхідного їй рішення використовує не своє службове становище, а, наприклад, особисті зв’язки, свій авторитет, родинні чи дружні стосунки з іншими службовими особами в іншому органі.

Припустимо, головний спеціаліст райдержадміністрації звернувся до свого кума — керівника відділу кадрів обласної державної адміністрації (ОДА) з проханням працевлаштування своєї невістки юристом до цієї ОДА. Чи має місце в даному випадку факт службового зловживання становищем чи повноваженнями? Ні. В даному випадку посадовець використовує виключно наявність факту свого «кумовства», а не свій службовий статус та пов’язані з ним можливості і не чинить при цьому жодного службового тиску на керівника відділу кадрів. Так, таке звернення, безумовно, є некоректним. Але використання службового статусу чи посади тут немає, а отже немає і складу злочину в діях посадової особи органу місцевого самоврядування, передбаченого ст. 364 КК.

А якщо, наприклад, керуючий справами виконавчого комітету міської ради поставить керівнику комерційного підприємства вимогу перерахувати на вказані ним банківські рахунки інших юридичних осіб суму в розмірі 500000 грн. на потреби міста як умову щодо вирішення питань, пов’язаних із передачею земельної ділянки, встановлення пільгової орендної плати або надання дозволу на будівництво?

Чи має у ций ситуації місце факт службового зловживання керуючим справами виконкому міськради? Безумовно, так!

Давайте згадаємо. Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР керуючий справами виконкому сприяє виконанню вимог Конституції і законів України, нормативно-правових актів органів законодавчої і виконавчої влади всіх рівнів, рішень міської ради, виконавчого комітету та розпоряджень міського голови; здійснює організаційне, правове, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності виконавчих органів міської ради, виконавчого комітету; вирішує питання взаємодії між управліннями, відділами, службами іншими виконавчими органами міської ради; контролює своєчасність та якість підготовки проектів рішень, матеріалів до засідання виконавчого комітету та доведення рішень виконкому, розпоряджень до виконавців, структурних підрозділів міської ради, установ, організацій, закладів, підприємств міста; контролює роботу з розгляду звернень громадян та здійснює інші повноваження.

Тож у даному випадку службова особа (керуючий справами — посадова особа органу місцевого самоврядування), використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, діючи умисно, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, отримала у непередбачений законом спосіб кошти на вказані цілі, чим підірвала авторитет та престиж органів місцевого самоврядування, а також заподіяла матеріальні збитки, які у 250 і більше разів перевищують нмдг (тобто більш ніж 304500 грн.), що спричинило тяжкі наслідки. Такі дії кваліфікуються за ч. 2 ст. 364 КК.

Отже, при притягненні службової особи, зокрема держслужбовця чи посадової особи органу місцевого самоврядування, до кримінальної відповідальності за вчинення службового зловживання, передбаченого ст. 364 КК, важливим є насамперед встановлення характеру та обсягу повноважень службової особи, виявлення кола тих службових обов’язків, що визначають її компетенцію, та які встановлюються відповідними нормативно-правовими актами (посадовими інструкціями, положеннями про структурний підрозділ, законами та іншими нормативно-правовими актами).

Скоєнням найбільш поширених службових зловживань є: незаконна експлуатація праці підлеглих працівників у власних інтересах; використання службового становища та зловживання владою у процесі приватизації державного чи комунального майна; зловживання при реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, видачі ліцензії на право зайняття такою діяльністю; нецільове використання фінансових коштів або службових приміщень, обладнання, транспорту; незаконна передача комерційним організаціям фінансів та кредитів, призначених для загальнодержавних цілей; потурання вчиненню злочинів та їх приховування тощо.

У всіх перелічених та подібних випадках протиправне діяння службової особи може бути кваліфіковане за ст. 364 КК «Зловживання владою або службовим становищем» лише за умови, якщо відповідальність за таке діяння не передбачена іншими нормами, що містять спеціальні склади цього злочину, об’єктом яких є не загальний порядок здійснення службової діяльності, а інші суспільні відносини (власність, господарська діяльність, інтереси правосуддя тощо).

Наприклад, в диспозиціях ст. 159 «Порушення таємниці голосування», ст. 210 «Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням», ст. 256 «Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності» Особливої частини КК вказано на вчинення злочину з використанням службового становища.

Стаття 364 КК співвідноситься з такими статтями як загальна та спеціальна норми, тому при вирішенні питання про кваліфікацію застосовується спеціальна норма. Одночасне застосування таких норм можливе лише за наявності у діянні ознак реальної сукупності таких злочинів.

Службове зловживання належить до злочинів із матеріальним складом і за ч. 1 ст. 364 КК вважається закінченим із моменту заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам фізичних чи юридичних осіб або державним чи громадським інтересам. Відсутність таких наслідків (заподіяння істотної шкоди) повинна оцінюватись за спрямованістю умислу винного і може свідчити про наявність або незакінченого злочину або дисциплінарного проступку.

Пам’ятайте, антикорупційним законодавством встановлено, що використання посадового становища не може відбуватись всупереч публічним інтересам задля особистої вигоди. Це правопорушення може бути сурово покаране та мати тяжкі наслідки.

Теги корупція
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі