Новини стосуються мобілізованих працівників, які під час військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) і перебувають на лікуванні в закладі охорони здоров’я, а також потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми. За ними зберігають місце роботи і середню зарплату до дня, наступного за днем їх узяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після демобілізації в разі завершення ними лікування в закладах охорони (незалежно від строку лікування) здоров’я, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня визнання їх судом померлими. Тепер таку норму прописано в ч. 5 ст. 119 КЗпП.
Також мобпрацівники протягом двох років після звільнення з військової служби отримали переважне право залишатися на роботі в разі скорочення чисельності або штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці (оновлений п. 9 ч. 2 ст. 42 КЗпП).
Крім того, розширилося коло працівників, які можуть скористатися щорічною відпусткою повної тривалості до спливу шестимісячного строку безперервної роботи у перший рік роботи у цій установі (ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР). Віднині до таких категорій працівників зараховано осіб, призваних під час мобілізації, якщо вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців (не рахуючи часу переїзду до місця проживання) після демобілізації.
Одночасно Закон № 259 знімає з роботодавця обов’язок щодо персонального попередження за 2 місяці і пропозиції наявних посад для «звичайних» працівників, яких звільняють у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, пов’язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період (новий абз. 4 ст. 492 КЗпП).
