Так, п. 8 ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240 (далі — Закон) визначено, що страховий випадок — це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім’ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.
Відповідно до ст. 45 Закону допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні, крім поховання пенсіонерів (п. 5 ст. 34 цього Закону), та не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо) (ч. 2 ст. 45 Закону), допомога на поховання у разі смерті працівника, який отримував пенсію по інвалідності, за рахунок коштів Фонду не надається.
Відповідно до ст. 4 Закону право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані особи. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення).
Абзацом 1 ч. 5 ст. 52 Закону передбачено, що призначене, але не одержане у зв’язку зі смертю застрахованої особи матеріальне забезпечення виплачується членам сім’ї, які проживали разом з нею, або спадкоємцям.
Таким чином, у випадку смерті застрахованої особи листок непрацездатності, виданий працівниці в період роботи, підлягає оплаті.
БІЛЬШЕ НОВИН ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВЧИТАЙТЕ НА СТОРІНЦІ «ДЕРЖСЛУЖБОВЦЯ» У СОЦІАЛЬНІЙ МЕРЕЖІ ФЕЙСБУК
